 Віталій МАТЯШ, Перший заступник Голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів, журналіст, для Волі народу
Афганська інтервенція (закінчення)
початок публікації тут
Радянська інтервенція в Афганістані… сприяла піднесенню дисидентського руху
Радянська інтервенція в Афганістані, що тривала десять років, погіршувала рівень життя простих громадян, спричиняла зростання у суспільстві протестних настроїв та посилювала вплив радянських карально-репресивних органів. Саме під час Афганської авантюри СРСР, представники демократично налаштованої інтелігенції, у збірках «самвидаву», розпочала агітацію за припинення радянської агресії в Афганістані.
 У Харкові відзначили ювілей Голови Проводу ОУН і лідера Антибільшовицького Блоку Народів Ярослава Стецька
В Україні продовжують відзначати століття з дня народження Ярослава Стецька(1912-1986) - Голови Проводу ОУН (р), довголітнього лідера Антибільшовицького Блоку Народів.
Тепер цю дату відзначили і в Харкові. 12 лютого 2012 р. в Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі з цього приводу пройшла урочиста академія. Перед її початком було відправлено панахиду.
Віталій МАТЯШ, Перший заступник Голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів, журналіст, для Волі народу
15 лютого поточного року демократична громадськість Україні відзначає 23 річницю виведення «Обмеженого контингенту радянських військ» з Афганістану. В Україні, ця війна «незнаменита» на сьогодні ще несповна осмислена - ні політиками, ні соціологами, ні більшістю пересічних громадян.
Афганська інтервенція
Протягом 10-ти років афганської інтервенції Радянська армія понесла такі втрати: убитими - 15 тисяч офіцерів і солдат , 53 тисячі поранених, серед яких 10,7 тисяч залишилися непрацездатними інвалідами. Афганістан, у тій війні, за неточними підрахунками, втратив 1 мільйон 200 тисяч своїх громадян. Розв’язання Афганської авантюри – один із тих маловивчених злочинів комуністичного режиму, що й до сьогодні всебічно не досліджений як сучасними російськими, так й українськими істориками.
 Олексій ШИРОПАЄВ
Про два різні народи
Все-таки в ставленні русскіх до українців, до України таїться щось ключове, доленосне - для нас, русскіх. Для українців Росія теж значима, але тільки як точка відштовхування, що допомагає усвідомленню своєї, української, іншості. Для русскіх же Україна, навпаки, точка постійного тяжіння, ревнивої уваги, об'єкт поглинання як чогось "споконвічно свого" і переробки по власному образу і подобі. Ніщо так не дратує русскіх, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо русскіє і визнають ці відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Владімірщиною і Рязаньщиною, але ніяк не на рівні стосунків двох різних народів.
 В.РИНДЮК, молодший науковий спiвробiтник Уманського краєзнавчого музею
22 січня – день Соборності України
Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
Реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917- 1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу
 Вечір пам’яті отамана Зеленого
з нагоди 125-ліття від дня народження
17 грудня 2011 р. о 16.00 у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії (Київ, вул. Іллінська, 9) розпочнеться вечір пам’яті командира Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого (Данила Терпила). У рамках вечора відбудеться презентація 2-го видання книги Романа Коваля “Отаман Зелений” (Кам’янець-Подільський: Медобори, 2011; 464 с., іл.). Якщо порівнювати з першим виданням, то у книжці з’явилися нові розділи – “Серед народу комі”, “Зелений і Директорія”, “На думку Думіна”, “Болбочан і Директорія”, “Каральна експедиція Петлюри”, “Братовбивство під Обуховом”, “У Трипіллі”, “Люте время”, “Визволення Трипілля” та інші.
 Віталій КАРПЕНКО, Заслужений журналіст України, публіцист, науковець, для Волі народу
Наші корені у глибині тисячоліть
Нині правда про нашу історію поступово повертається до нашого народу. У часи Незалежності ми багато нового і правдивого дізналися про нашу материзну і про наш народ – раніше нашу історію подавали в інтерпретації московської пропаганди. 1996 року редакція «Вечірнього Києва» надрукувала, а потім випустила окремою книгою цікавий оригінальний трактат Олексія Братка-Кутинського «Феномен України». Це була одна з перших праць, яка ставила все з голови на ноги. Зокрема автор обґрунтував сім особливостей нашої України. Коротко вони зводяться до таких тверджень:
 Олександр РОМАЩЕНКО, для Волі народу
Ще й досі українцям майже недоступна справжня, неміфізована, історія, навіть, якщо це стосується не таких вже й далеких часів. Але, варто зробити лише кілька зусиль, щоб помітити що майже вся та історія яку нам намагаються втовкмачити у голови «зшита білими нитками». Сьогоднішня влада, яка самовіддано намагається вислужуватися перед Москвою, так само яро, як і часів СРСР захищає міфізовану історію, яку писали «кремлівські фантасти» продовжуючи «славну традицію» російських псевдоісториків імператорських часів.
Однією з найбільш міфізованою, сфальшованою сторінкою нашої історії є події Другої світової війни, зокрема історія радянського партизанського руху.
 Роман КОВАЛЬ, письменник, для Волі народу
Підполковника Армії УНР Ананія Волинця “радвлада” розстріляла 14 травня 1941 року. Через півстоліття Українська Радянська Соціалістична Республіка, іменем якої Москва засудила до розстрілу Ананія Волинця, зникла. Вона перетворилась на державу Україна, за яку боровся і поклав своє життя подільський отаман. І ось 27 серпня 1997 р. Генеральна прокуратура переглянула його справу. Заступник Генерального прокурора України Олександр Христенко завізував “Висновок у архівній кримінальній справі №3962” на Ананія Гавриловича Волинця, організатора Вільного козацтва, командира 61-го полку Дієвої Армії УНР.
Заступник Генерального прокурора у “Висновку” визнав політичні мотиви боротьби Ананія Волинця, тобто, не заперечив очевидної істини, що Ананій Волинець зі зброєю в руках боровся за владу УНР. Та з усього тексту “Висновку” архівної кримінальної справи № 3962 випливає, що саме в цьому Христенко і вбачає злочин Ананія Волинця.
На фото: А. Волинець.
|
|
