 Інф. "Український бізнес-ресурс"
В середньому, в Україні щоденно проходить вісім акцій протесту.
Про це в ході сьогоднішньої прес-конференції заявив керівник проекту мониторингу "Центр дослідження суспільства" Володимир Іщенко, презентуючи результати соціологічного мониторингу громадських протестів.
"Загалом, за 15 місяців (з жовтня 2009 року по грудень 2010 року) в Україні зафіксовано понад 3600 протестних дій. Це, приблизно, вісім протестних дій у день", - сказав експерт. Детальніше
 Інфо ВН
Сьогодні, 25 березня, у Києві відбувся масовий мітинг-протест проти нинішньої влади. Дві колони автомобілів (по 60 авто в кожній), що виїхали із Західної і Східної України, з’єдналися у Києві на Європейській площі, щоб прийняти резолюцію і поставити ультиматум владі.
Нагадаємо, що Всеукраїнський атомобільний марш протесту стартував 21 березня одночасно із Заходу та Сходу України - зі Львова та Луганська. У Києві на Європейській площі його учасники провели підсумкову спільну акцію протесту під гаслом: «Відбери у олігархів Україну, поверни її громадянам!». Цією акцією учасники автопробігу закликають захистити Конституцію, зупинити економічні репресії і соціальні експерименти, замасковані під "реформи", створити умови для розвитку підприємництва та економіки України.
 Інф. ВН (фото УНІАН)
Сьогодні біля Кабміну пройшов велелюдний мітинг вчителів.
Понад 5000 освітян вимагали від уряду підвищення заробітної плати на 20% та внесення справедливих змін у тарифну сітку з метою встановити перший тарифний розряд (613 грн.) на рівні мінімальної зарплати: 941 грн.
Але склалося гнітюче враження: чи не найінтелектуальніша частина суспільства вийшла просити у влади шматок хліба (читай «кістку») замість того, щоб виступити на захист рідної держави! На жаль, серед сили-силенної всіляких транспарантів і стягів у руках мітингуючих не видно було державних прапорів.
Відповідальність освітян за долю молоді, долю майбутнього України надто висока, щоб залишатися байдужими до спрямованого нищення держави. У вирішальні моменти ніхто не повинен залишатися поза політикою. Проте учасники мітингу висловлювалися, що вони саме «поза політикою». Це хибна і небезпечна позиція, яка вигідна владі. Не потрібно забувати, що в основі політики – воля української нації, а нація є політичною за визначенням.
Підприємці, шахтарі, письменники, вчителі…Хто наступний? Чи будемо й далі наступати на ті ж граблі, вирішуючи лише меркантильні питання, чи спільно примусимо владу виконувати волю народу або відправимо її в небуття.
 Сергій ЛЕЩЕНКО, "Українська правда"
Щонайменше 700 тисяч гривень - таку суму грошей українські платники податків щороку виділяють на одного з 450 депутатів.
700 тисяч на кожного - незалежно від того, хто ця людина, і як вона потрапила до парламенту, кнопкодав це чи олігарх, чи добропорядний законодавець, чи це Рінат Ахметов або його водій Володимир Мальцев, або Юра Єнакіївський, або Михайло Чечетов, або Ірина Бережна, або сестра Льовочкіна, або Юрій Кармазін, або Петро Симоненко чи сам Володимир Литвин.
Кошторис парламенту з докладним розподілом того, куди ідуть кошти бюджету, є ледь не секретним документом. Минулого року, коли ухвалювали цей фінансовий розпис, його навіть не роздавали на руки народним депутатам. Детальніше
 Наступного року виповниться 300-та річниця від Дня народження Жан-Жака Руссо (1712-1778) – французького філософа-просвітителя, письменника і композитора, одного з найвидатнішихи мислителів епохи Просвітництва. Переконання мислителя зумовили специфіку його державно-правових поглядів, які він найбільш повно висвітлив у працях «Про суспільний договір» та «Міркування про причини і підстави нерівності». Основою політико-правової концепції Руссо була ідея народного суверенітету, яка актуальна й сьогодні. Ось як, зокрема, розмірковував Руссо про ВОЛЮ НАРОДУ:
"Кожен з нас передає в загальне надбання і ставить під вище
керівництво загальної волі свою особистість та всі свої сили, і в
результаті для нас усіх разом кожен член перетворюється в нероздільну частину цілого.
При цьому під «загальною волею» мається на увазі не сума воль або інтересів усіх окремих людей, а воля народу як істинного суверена політичної влади. Своє право суверена влади народ не передає конкретним правителям, якими б вони не були.
Будь-які правителі – суть уповноважені народу, покликані слугувати йому. Якщо виникає зворотна ситуація, народ має право змінити форму правління, позбавити правителів їх повноважень, відмовитись виконувати їхні рішення, замінити їх".
 На парламентських виборах в Естонії, які відбулися в неділю, за попередніми даними, перемогу здобули провладні сили. Цікаво, що громадяни вперше у європейській практиці отримали можливість голосувати через Інтернет. За даними агентства DPA, 140 тисяч з понад 900 тисяч виборців (тобто, понад 15%) обрали саме такий спосіб волевиявлення. Естонію вважають однією з найбільш "інтернетизованих" країн світу.
Як повідомляє інформагенція AP, центральна виборча комісія оприлюднила дані волевиявлення громадян, які голосували достроково (advance ballots). А це приблизно чверть усіх понад 900 тисяч виборців.
За цими результатами, чинний право-центристський уряд отримав 58% голосів виборців. 34 %з них - Партія реформ чинного глави уряду Андріса Ансіпа (на фото), ще 24 відсотки - її партнер по коаліції - Батьківщина-Республіка-Союз.
Остаточне підбиття результатів очікується в неділю пізно увечері. Детальніше
 Василь КЕДИК, політолог, для УП
Технології, до яких ми всі так звикли, відіграють важливе значення для комунікації всередині політичного поля – як
локального, національного, так і світового масштабу.
Навіть в авторитарних режимах люди мають доступ до мережі. Правда, рівень доступу в таких державах тяжіє до контролю мережевої свободи з боку влади, і корелюється залежно від рівня грамотності та купівельної спроможності населення.
Уперше вирішальну роль інформації у функціонуванні політичної системи виділив німецький політолог Карл Дойч ще в 70-80 роках минулого століття. Його модель побудована на потоках інформації всередині політичної системи та комунікаціях – формальних і неформальних – між політичними суб'єктами всіх рівнів, та між ними й громадськістю. Фактично, політичне життя зводиться до сукупності комунікативних механізмів.
Сьогодні ця модель як ніколи актуальна. Детальніше
 Володимир ЧЕРНЯК, доктор економічних наук
Народ має тиснути на можновладців, вимагати прозорості і справедливості у їхній діяльності. Лише під тиском влада може піти на поступки. Люди, у свою чергу, мають самоорганізовуватися і приносити нову філософію відносин між урядовцями і народними масами. Детальніше
 Інф. УНІАН
Кількість випадків порушень свободи мирних зібрань впродовж 2010 року суттєво зросла.
Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив співголова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ під час сьогоднішньої прес-конференції у Києві. Детальніше
|
|
