Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та
  авторитетних представників громадськості на найактуальніші
  теми, які є визначальними для стратегії України.
  Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН відомого
  юриста, кандидата юридичних наук Віталія КРЮКОВА
 
1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?
 
 - По-перше, народ, а, точніше – політична нація, власне, має БУТИ.   Поки що – вона є політичний суб’єкт більш задекларований Конституцією України та міжнародною спільнотою визнаний, ніж явище внутрішнього буття. Тобто, - як певної цілісності – із усвідомленням своїх спільних, єдиних національних (в політичному сенсі) інтересів, вищості своєї влади, верховенства свого права, зокрема, свого права на державний бюджет, на свою територію, на надра і т.і. – її немає! Як не має в громадян і відчуття спільної історичної долі, спільної відповідальності. Поки що – це, значним чином, просто населення на певній території. І тому – як ця нація може контролювати владу, якщо її – як внутрішнього політичного суб’єкту фактично немає! Які «механізми контролю» можуть надати їй самосвідомості, самоповаги, самовідповідальності…? Вони ж тільки сприяють  відтворенню всього цього в певних політичних рішеннях та правових наслідках, а не навпаки.

Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та
авторитетних представників громадськості на найактуальніші
теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Володимира БОГАЙЧУКА, редактора сайту «Слово і діло»
(www.slovoidilo.com), члена Комісії Людських та Громадянських Прав СКУ, депутата Київради 1990-1993 рр.

1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?

- В ідеальному варіанті має існувати три типи механізму контролю: попередній. поточний і заключний контроль. Кожен тип контролю має мати своє завдання та методи (програми) усунення відхилення. Для ефективної роботи механізму контролю необхідно дотримання наступних принципів: адекватність сприйняття (зрозумілість), своєчасність, наочність і тотальність.
В Україні одним з вузьких місць в реалізації механізму контролю народу над владою є практична відсутність контролера: народу. Бо в розрізі поставленого питання декілька сотень українців, що вийшли з плакатами на захист права своїх дітей навчатися українською мовою та чотири українця, що в судах намагаються захистити право на українську мову в Україні – це ще не народ.
Тай інші реалії свідчать, що контролер в Україні ще відсутній.

Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та авторитетних представників громадськості на найактуальніші теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Сергія ГРАБОВСЬКОГО — відомого публіциста, журналіста, політолога, історика, члена Асоціації українських письменників, кандидата філософських наук, автора багатьох книг. 

1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?

-  За умов нинішнього владного режиму жодні механізми не спрацюють – бо вони і чинний владний режим апріорі несумісні. Скажіть, який міг би бути контроль народу за владою Сталіна? Чи Трухільо? Чи Кім Чен Іра? Он у Єгипті що вийшло на фініші президентства Мубарака, а це ж зовсім іншого типу постать, це не диктатор, це освічений авторитарний правитель, бойовий маршал, який на момент вступу на посаду не був помічений у жодному корупційному діянні. Але природа певного типу режимів така, що вона – як у випадку з більшовиками – викидає на політичне узбіччя і призводить до смерті Бухаріна та Скрипника – діячів нетоталітарного штибу – і підносить Сталіна та Постишева, а як у єгипетському випадку – перетворює через 30 років правління енергійного реформатора та борця із корупцією на корупціонера та уособлення застою. Тому треба рішуче змінювати і конструкцію владного механізму, самого політичного режиму, і персонажів, які зараз на чолі країни. А разом із тим слід будувати механізми контролю.

  Частина 2 (частину 1 див. тут):
  Підсумки  2010 р. та завданння українства

  Роман ЧЕРНІГА, доктор фізико-математичних наук, для ВН

У лютому минув перший рік  відтоді, як  біло-голуба влада реалізовує своє   гасло «Будуємо нову країну». Нагадаю, що в 2010 р. цим  слоганом  була обвішана  вся Україна, в Києві ще й досі можна побачити більдборди з цим претензійним  лозунгом.  Настав час підбити річні  підсумки.
Природно, що розпочати  варто з спіхів  в економіці та підвищенні рівня життя народу, адже ПР завжди наголошувала, що саме в них справжня  команда професіоналів. З економікою явно не склалося, бо головний економічний показник, ріст ВВП країни,  виявився ганебно низьким: це лише 4,2 відсотка (офіційні  дані Держкомстату ).   В ухваленому бюджеті на 2011 р.   передбачено  4,5 відсотка. З такими щорічними темпами росту ВВП  докризовий рівень ВВП 2008 року буде досягнуто лише в 2013р. ( в 2009 р. було падіння ВВП  на 15 відсотків). Нагадаю, що В.Янукович у передвиборчих обіцянках наголошував, що економіка є основою всього і обіцяв вивести Україну до двадцятки країн світу з найвищим ВВП. Зрозуміло, що та обіцянка  була розрахована лише на «лохів», але на такий низький ріст ВВП  у 2010 р. «донецькі» явно не сподівалися.