 Інф. УНІАН
Українці головним опозиціонером, як і раніше, вважають
лідера партії «Батьківщина» Юлію ТИМОШЕНКО. Про це повідомив директор департаменту комунікацій Gorshenin Group Володимир ЗАСТАВА, презентуючи на прес-конференції в Києві результати соціологічного дослідження Інституту Горшеніна «Перший рік президентства Віктора ЯНУКОВИЧА. Підсумки». Зокрема, на думку 41,0% громадян, головним опозиціонером в Україні сьогодні є Ю.ТИМОШЕНКО. Далі із значним відривом слідують Арсеній ЯЦЕНЮК (16,0%), Анатолій ГРИЦЕНКО (6,2%) і Олег ТЯГНИБОК (4,3%). Детальніше
 TSN.ua Україна, Сьогодні, 12:58
Більшість українців (майже 80%) відзначають погіршення економічної ситуації в країні впродовж останнього року.
Близько третини українців (32,0%), оцінюючи своє матеріальне становище заявили, що ледве зводять кінці з кінцями, іноді їм бракує коштів навіть на харчування. Про це свідчать дані всеукраїнського опитування на тему: "Перший рік президентства Віктора Януковича", який провів Інститут Горшеніна з 14 по 23 лютого 2011 року. Детальніше
 Марія БАКУШИНСЬКА,
інф. ГОЛОС.UA
Президент взявся за Конституцію. Конституційна ініціатива Віктора Януковича якраз співпала з річницею його правління. Як відомо, 25 лютого Президент «відзначить» річницю від дня вступу на посаду. Подиву конституційне поривання Віктора Федоровича не викликає: рано чи пізно всі українські президенти бралися змінювати Конституцію, намагаючись прилаштувати її під потреби поточного політичного моменту і власні владні інтереси. Щоправда, попередники Віктора Федоровича зазвичай згадували про недоліки Основного закону під кінець своєї каденції, вишукуючи в ньому «лазівки» для продовження терміну повноважень.
 Олександр Палій, історик
інф. УНІАН
Щоб забути ганьбу поразки, її треба було перетворити на торжество... Навіщо святкувати день капітуляції Радянської Росії, ще й називати його днем захисника Вітчизни?..
Президент, прем’єр та інші офіційні особи дружно вітають громадян із Днем захисника Вітчизни, не надто вдаючись у деталі – з чим саме. Мовляв, „свято чоловіків” – і все тут. Ще два десятиліття тому історики затято сперечалися навколо того, що ж сталося 23 лютого 1918 року. Тепер уже не сперечаються. У більшовицькій пресі тих днів вони так і не знайшли жодного посилання на розгром німців, який нібито стався 23-го. Навпаки, 25 лютого більшовики включили гудки в самому Петрограді, щоб розбудити місто й прискорити запис добровольців у Червону армію, очікуючи наступу німців на столицю. 26 лютого Ленін повідомив соратникам, що столицю переноситься до Москви. Натомість відомо: 23 і 24 лютого – це дні „безумовної” капітуляції Радянської Росії перед кайзерівською Німеччиною. Щоб забути ганьбу, її треба було перетворити на торжество. Тому 23 лютого – це радше день захисника німецької кайзерівської вітчизни, ніж російської радянської, чи, тим більше – української. Детальніше
 Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України
Народний депутат із фракції НУ-НС Тарас Стецьків не погоджується із твердженням Арсенія Яценюка про те, що на сьогоднішній день об'єднання опозиційних партій немає сенсу. Про це він сказав в коментарі Gazeta.ua.
"Він думає особисто про себе. Суспільство не тільки вимагає, а й внутрішньо готове до того, щоб підтримати і вилитися в опозицію. Народ України хоче об'єднання. Яценюку треба почати їздити і говорити з людьми. Не на прес-конференціях і телеефірах, а на місцях – в селах та райцентрах. Йому там дуже швидко розкажуть, чого саме хочуть. Людям байдуже, хто буде лідером", - зазначив депутат. За словами Стецьківа, об'єднатися заважають амбіції Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока. "Кожен себе бачить єдиним і неповторним лідером, який має повести за собою український народ. Політичні вождики продовжують пиляти булаву. З людьми не спілкуються, бо сидять в телевізорі та в Інтернеті", - зауважив він.
 Григорій НЕМИРЯ,
народний депутат України 5-го, 6-го скликань
Відмова України приєднатися до спільної заяви голів урядів Австрії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Польщі та Словаччини стосовно Білорусі є ще одним підтвердженням того, що режим Януковича не дотримується на практиці демократичних цінностей, про «відданість» яким так часто говорять сам президент та його підлеглі.
Багато з того, що викликало справедливе обурення і протест Євросоюзу відбувається в Україні під прикриттям фальшивими гаслами «стабільності і порядку». Детальніше
Роман ЧЕРНІГА, доктор фізико-математичних наук, для ВН
 У листопаді 2010 р. авторитетний британського часопис «The Economist» надрукував цікаву статтю «Підкорення наукових вершин», український переклад якої читач може знайти за адресою http://tyzhden.ua/Society/134. На жаль, в тій статті нема жодних даних по Україні, хоча наша країна досі вважається далеко не останньою в царині наукових досліджень. Можна лише наближено обрахувати, що наші науковці продукували у 80-ті роки ХХ ст. від 0.7 до 1.0 відсотка конкурентноздатної наукової продукції. Це випливає з відомого факту, що науковий потенціал УРСР становив приблизно 15--20 відсотків в колишньому СРСР, а дані по Росії ( у 80-х роках – по СРСР) в тій статті наведено.
На противагу згаданій вище, ця стаття направлена на те, аби ввести дані по Україні в контекст світового наукового процессу. Відразу наголошу, що скрізь нижче мова йде про конкурентну на світовому ринку наукову продукцію. У цей термін вкладається той очевидний факт, що наукова продукція повинна містити нові достовірні наукові висліди (результати) , причому слово «нові» тут наріжне, бо воно означає новизну для людства, а не для конкретного НДІ, університету чи навіть такої великої країни, як Україна. Результати фундаментальних та прикладних досліджень (зрозуміло, що є ще прикладні дослідження, безпосередньо направлені на виробництво нових зразків приладів чи технологій, результати яких рідко публікуються ) -- це, перш за все, надруковані статті та монографії. Але добре відомо, що далеко не все, що опубліковано, має високу наукову вартість.
|
