Григорій НЕМИРЯ,
народний депутат України 5-го, 6-го скликань

Відмова України приєднатися до спільної заяви голів урядів Австрії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Польщі та Словаччини стосовно Білорусі є ще одним підтвердженням того, що режим Януковича не дотримується на практиці демократичних цінностей, про «відданість» яким так часто говорять сам президент та його підлеглі.
Багато з того, що викликало справедливе обурення і протест Євросоюзу відбувається в Україні під прикриттям фальшивими гаслами «стабільності і порядку».          Детальніше

Роман ЧЕРНІГА, доктор фізико-математичних наук, для ВН

У листопаді 2010 р. авторитетний британського часопис «The Economist»  надрукував  цікаву статтю «Підкорення наукових вершин», український переклад якої читач може знайти за адресою http://tyzhden.ua/Society/134.  На жаль, в тій статті нема жодних даних по Україні,  хоча наша країна досі вважається далеко не останньою в царині наукових досліджень. Можна  лише наближено  обрахувати, що наші науковці продукували у 80-ті роки ХХ ст. від   0.7  до 1.0 відсотка конкурентноздатної   наукової  продукції.  Це випливає з відомого факту,  що науковий потенціал УРСР становив приблизно 15--20 відсотків в колишньому СРСР, а дані по Росії ( у 80-х  роках – по СРСР)  в тій статті  наведено.
На противагу згаданій вище, ця  стаття  направлена на те, аби ввести дані по Україні в контекст  світового наукового процессу. Відразу наголошу, що скрізь нижче мова йде про конкурентну на світовому ринку наукову  продукцію.  У цей термін вкладається той  очевидний факт, що наукова продукція повинна містити нові достовірні наукові висліди (результати) , причому слово «нові» тут наріжне, бо воно означає новизну для людства, а не для конкретного НДІ, університету чи навіть такої великої країни, як Україна.   Результати  фундаментальних та прикладних  досліджень (зрозуміло, що є ще прикладні дослідження, безпосередньо  направлені на виробництво нових зразків приладів чи технологій, результати яких рідко  публікуються )   --  це, перш за все,  надруковані  статті  та    монографії.  Але  добре відомо,  що  далеко не все, що опубліковано, має  високу наукову вартість.  

Марина СТАВНІЙЧУК
«Дзеркало тижня.Україна», №2,  21.01.2011

Центральною позицією конституційно-правової модернізації є формування справжнього народовладдя, подолання відчуження влади і суспільства. Хоч би як пафосно чи абстрактно це звучало, але саме ця проблема пов’язана з визнанням людини, її прав і свобод основною цінністю, з легітимністю існування владних інститутів. В Україні упродовж
20 років незалежності закладено основи державності, впроваджено демократичні інститути і процедури. Попри це, наша демократія значною мірою має нерозвинений, фасадний, а тепер — ще й імітаційний характер.
Зрештою, правовою квінтесенцією відриву влади від суспільства стала заміна політичної системи країни за рішенням суду через шість років після прийняття Конституції України у відповідній редакції. Загальновідомо, що зміни до Основного Закону вносилися у 2004 році з процедурними порушеннями Конституції. Проте, з погляду теорії і практики конституціоналізму, рішення Конституційного суду — безпрецедентне. КС, який зобов’язаний діяти в межах Конституції і не може стояти над нею, поставивши себе вище конституційного законодавця, ще більше вийшов за межі демократичної легітимності. Він дестабілізував засади конституційного ладу, підірвав основний інституційний зв’язок між народом (як джерелом влади в Україні) та парламентом, президентом України (як конституційними суб’єктами конституційного процесу в державі).       Детальніше

   Олесь ГРИБ, громадський діяч

Привид бродить Україною, привид всенародного об’єднання. Двадцятий рік  стукає він у двері українства, а  до нього, мов  до жебрака ,звертаються хто з порадою, хто з лайкою, хто з молитвою, хто з сльозою. А десь на споді душі кожен вважає себе першопричиною Привиду, і собі, взявши до рук  посоха чи ковіньку, мандрує попідтинню в ролі  невизнаного пророка.  Як не згадати пушкінське: сім міст сперечались у визначенні батьківщини Гомера, а він у  цих міст просив милостиню. Ну що ж, привітаймо, нарешті, давноочікуваного гостя. Просимо на посаду у нашу світлицю!
А це що? Що за почет і собі притисся за Гостем?  Е, чекайте, добродії, ви хто такі? Поважно мовчить загал непроханих гостей, тільки один, згорда поводячи очима, тихо проказує :  «У нас гроші.» А щоб ще більше налякати, додає: «Ми –Фонд!» А коли у світлиці западає німотна тиша, додає:« Патріотичний Фонд Багазіїв- Пушкарів».
Боже мій, нарешті! Та й справді, що ми без грошей?  А поважний Поводир, мов вгадавши наші думки, із посмішкою чарівника додає: «Диваки».
І так нам гірко стає на душі, ми ж так старались, ішли на мітинги  проти диктатури комуністичних твердолобих вождів, кричали «Слава!» і «Ганьба!», разом крушили монументи вождям, а тут раптом… А щоб ми зовсім заніміли, Поводир чи Пророк  це: «Хто платить, той замовляє музику.»

 7 лютого в Києві, біля будівлі УМВС (вул. Володимирська, 15) відбудеться Акція "Свободу політв'язням!". Початок о 16:00.
Наша країна стає поліцейською державою, в якій будь-яке слово проти влади перетворюється на масові арешти всіх, хто любить свою країну.
Після того, як невідомі підірвали пам'ятник Сталіну в Запоріжжі, було заарештовано багато націоналістів, серед яких, крім "тризубівців", і члени партії "Свобода" і позапартійні особи. Переслідують всіх: журналістів, підприємців, юристів, блогерів, активістів різних політичних партій та організацій.
Законом України не забороняється любити свою державу і вільно жити на своїй землі, кордони якої визначені Конституцією України!
Учасники акції покажуть дійство "Україна без Сталіна".
Наші вимоги:
1. Припинити переслідування патріотів!
2. Звільнити всіх політв'язнів!
3. Відправити у відставку міністра МВС Могільова!

Не будь байдужим! Наступним можеш бути ти!

Контактна інформація:
(099) 369-50-76 Смірнова Юля,
(050) 740-17-15 Коханівська Катря
Ел.адреса:   Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

                         Прощай, Друже!

26 січня після важкої хвороби на 67-му році життя помер відомий громадський діяч і етнопсихолог, один із засновників Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, провідний дослідник традиційної культури як форми буття української нації Володимир Куєвда.

Народився він 22 листопада 1944 р. в с. Засупоївка Яготинського району Київської області в родині Терентія Івановича та Євгенії Михайлівни Куєвд…
Останні сім років очолював лабораторію історії психології Інституту психології ім. Григорія Костюка Академії педагогічних наук України. Володимир Куєвда – кандидат психологічних наук, автор численних праць, присвячених проблемам формування світоглядно-ціннісних орієнтацій, історичної пам’яті та етнонаціональної свідомості. Науковим підсумком його життя стала монографія “Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект”.
Володимир Куєвда прагнув ввести до наукового обігу та в суспільну свідомість поняття “історична пам’ять”, вважав, що це допоможе відновити зв’язок сучасної людини з багатим історичним досвідом українського народу, і, критично проаналізувавши його, використати надбання в життєвій самореалізації, щоб міцніла наша держава.