Володимир ПИЛИПЧУК, академік, професор
Шановний пане Президент!
Звертається до Вас один з організаторів боротьби за відновлення незалежності Держави в 90-х роках, яку Ви тепер маєте честь очолювати. Спостерігаю за Вашими намаганнями прийти до повної влади в 2004 і 2010 роках і пригадуються філософські слова Оскара Уайльда, який казав: „ В житті людини є дві трагедії. Перша, коли заповітна мрія не здійснюється, і друга- коли заповітна мрія врешті здійснилась. При цьому -друга буває набагато важчою від першої”.
Виповнилось вже півроку з моменту, як Ви очолили українську Державу. За плечима вже десята частина відведеного Вам Конституцією терміну перебування на посаді. А обіцяних реформ немає. Поки що реформи замінені багатослів’ям про необхідність їх проведення. Відносини з Росією знову не на взаємовигідній основі - а на її користь.
Стосовно відносин з Росією. Я за рівноправні партнерські відносини. Не будемо зачіпати далеку історію, але проаналізуємо позиції сторін в динаміці, охарактеризуємо основні події часів незалежності.
-Україна віддала Росії стратегічну і тактичну ядерну зброю, 176 МБР, 1240 ядерних боєзарядів вартістю в десятки мільярдів доларів. Скільки Росія Україні заплатила? Знижками на кілька десятків мільйонів доларів на ядерне пальне для українських АЕС. Адекватний кліринг?
- Україна не ратифікувала нульовий варіант розподілу активів і пасивів СРСР, тобто і надалі має право на свою частку. Росія на офіційні запити України не надала інформації ні про їх обсяги ні про їх структуру. Можу посвідчити з цього питання: я, як тодішній Член Президії Верховної Ради України, мав не одноразові розмови з Міністром економіки РФ паном Ясіним, який мені в очі сказав: „Ніколи і ні при яких обставинах ми цієї інформації не розкриємо”. Мабуть після розкриття інформації Росія мала б поділитися не лише боргами, але й активами? І в таких обсягах, від яких Україна значно виграла б, і в чому Росія не була заінтересована? Що отримала Україна? Кілька приміщень під посольства, право власності на які Росія має намір оскаржувати.
-Україна за часів СРСР давала в загальносоюзну „скарбничку внесок ” в межах 25 відсотків. Тобто, при чесному розподілі флотів Україна могла б отримати кораблі малопотужних Чорноморського і Балтійського флотів разом взятих. Що отримала? Кілька десятків старих надводних посудин і підводний човен з настільки „дефіцитними і дорогими” акумуляторами, що всі чотири українські президенти не змогли ними укомплектувати і до нині..
- Рубльові збереження українських громадян (ресурси) були вивезені в Росію, а в Україні залишились лише записи в бухгалтерських книгах, як боргові зобов’язання перед громадянами України. Всі валютні збереження українських громадян були розміщені лише на рахунках в Зовнішторгбанку, в Москві, які там і залишились і після проголошення незалежності - українцям не були повернені. Це має подобатись українським громадянам?
За яких часів це творилося? За часів керівництва країнами товаришів по партії - Біловежськими Зубрами, особистими друзями Єльциним і Кравчуком. Тепер Кравчук зізнається: „ Росія стратегічно виграє у всіх угодах з Україною”
-Єльцина знаменита фраза до російських політиків: „Проснувшись, ти должен подумать, а что ты сегодня сделаешь для Украины”. Єльцин і Кучма були друзями. 17 січня 1996 — Держдума Росії в односторонньому порядку проголосила Севастополь російським містом
Чи відомо Вам коли почав проектуватися газопровід „Північний потік” в обхід України? В 1997 році! За два роки до завершення президентських повноважень Єльцина і першого терміну Кучми Тобто, в епоху дружніх стосунків Єльцина і Кучми. В епоху дружби України і Росії. Це взаємовигідна, чи підступна „дружба”? І чого тоді вона варта?
- Україна відмовилася від 42 важких стратегічних бомбардувальників : 23-х Ту-95МС та 19-ти ТУ-160, частину знищила, залишок передала Росії.
Яку реальну компенсацію Україна отримала від Росії? Ніякої.
