Вивчаючи санскрит, учений Василь Кобилюх довів, що ця мова походить із… праукраїнської. "У знанні рідної мови та історії криється міць кожного народу",— переконаний поет, санскритолог Василь Кобилюх. За бажання віднайти витоки рідної мови та трактувати історію не очима сусідів, а власними дослідженнями, чоловіка навіть переслідували. Проте це не завадило його сенсаційним відкриттям. Разом зі своїми англійськими та французькими колегами вчений небезпідставно доводить праукраїнське коріння санскриту.
- Що для вас особисто означає санскрит та які перші враження від вивчення цієї мови?
- Коли переклав частину цієї таємничої мови, був вражений великою кількістю праукраїнських слів. І прикро засмучений, що про це досі не знають пересічні українці.
Ще 1875 року в Росії на презентації семитомного санскритсько-російського словника його французькі та німецькі автори заявили, що ця мова не лише подібна до малоросійської, а є праукраїнською. Детальніше
 Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та авторитетних представників громадськості на найактуальніші теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Сергія ГРАБОВСЬКОГО — відомого публіциста, журналіста, політолога, історика, члена Асоціації українських письменників, кандидата філософських наук, автора багатьох книг.
1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?
- За умов нинішнього владного режиму жодні механізми не спрацюють – бо вони і чинний владний режим апріорі несумісні. Скажіть, який міг би бути контроль народу за владою Сталіна? Чи Трухільо? Чи Кім Чен Іра? Он у Єгипті що вийшло на фініші президентства Мубарака, а це ж зовсім іншого типу постать, це не диктатор, це освічений авторитарний правитель, бойовий маршал, який на момент вступу на посаду не був помічений у жодному корупційному діянні. Але природа певного типу режимів така, що вона – як у випадку з більшовиками – викидає на політичне узбіччя і призводить до смерті Бухаріна та Скрипника – діячів нетоталітарного штибу – і підносить Сталіна та Постишева, а як у єгипетському випадку – перетворює через 30 років правління енергійного реформатора та борця із корупцією на корупціонера та уособлення застою. Тому треба рішуче змінювати і конструкцію владного механізму, самого політичного режиму, і персонажів, які зараз на чолі країни. А разом із тим слід будувати механізми контролю.
Отака боротьба з корупцією! Депутати відмовились вимагати
інформацію про використання 33 млн гривень на ремонт президентської резиденції Синьогора. Так, за цей запит проголосували лише 33 депутати.
Запит від бютівця Володимира Яворівського адресувався до президента. Він стосувався використання 33 мільйонів гривень на ремонт резиденції Синьогора, "збудованої лише 8 років тому, коли, за інформацією уряду, немає коштів на кінематографію, придбання автомобілів швидкої меддопомоги, на оплату компенсацій учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС та інші соціальні видатки". Як відомо, підприємство "Гарант" Львівської організації глухих відремонтує резиденцію президента Віктора Януковича за 33 мільйони гривень. Відповідний тендер підприємство виграло наприкінці минулого року.
 Сьогодні лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр звернувся до президента Віктора Януковича із заявою, в якій просить перенести нагородження його Шевченківською премією.
Подаємо текст заяви:
Шановний пане Президент!
Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника. Моя позиція, пане Президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.
З повагою Василь Шкляр Детальніше
Олег РОМАНЧУК, кандидат філологічних наук,
шеф-редактор журналу "Універсум"
Політики не втямили важливості здійснення своєрідної конверсії свідомості від колоніальної до державницької, яка полягає в утвердженні національної та людської гідності, знищенні рецидивів/реліктів совєтськості, прищепленні відчуття самобутності, неповторності, виробленні твердих рис самоповаги, загальноукраїнської спільності.
Йдеться про творення єдиного державотворчого народу, про інтегрування етнічних українців і тих громадян України інших національностей, які духовно та ідеологічно тяжіють до українства, в єдину політичну націю.
Нині духовний фактор важливіший за матеріальний. І це дуже добре розуміє Росія. Підтвердженням цьому є тотальне завоювання нею українського інформаційного простору. Як наслідок, в Україні триває холодна громадянська війна. Світоглядна. Детальніше
 Мирослав МАРИНОВИЧ, інф. газети ГАЛИЧИНА
Відомий український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, філософ, один із провідних аналітиків у сфері релігійних відносин в Україні, проректор Українського католицького університету М. Маринович розповідає про своє бачення духовного світу України та сучасні виклики, які постали перед українським християнством.
Мені імпонує перспектива, що постає з концепції єдиної Київської Церкви, яку озвучив Блаженніший Любомир, зокрема у зверненні «Один Божий народ у краї на Київських горах». Там українські Церкви київської традиції є активними учасниками «лабораторії екуменізму», як назвав Папа Іван-Павло II всю християнську Україну. Існує виразна можливість, що, діючи задля досягнення безпосередньої мети — об’єднання гілок давньої Київської Церкви, ми зможемо внести свій великий вклад у нормалізацію міжцерковних стосунків у світі загалом. Детальніше
 Василь КЕДИК, політолог, для УП
Технології, до яких ми всі так звикли, відіграють важливе значення для комунікації всередині політичного поля – як
локального, національного, так і світового масштабу.
Навіть в авторитарних режимах люди мають доступ до мережі. Правда, рівень доступу в таких державах тяжіє до контролю мережевої свободи з боку влади, і корелюється залежно від рівня грамотності та купівельної спроможності населення.
Уперше вирішальну роль інформації у функціонуванні політичної системи виділив німецький політолог Карл Дойч ще в 70-80 роках минулого століття. Його модель побудована на потоках інформації всередині політичної системи та комунікаціях – формальних і неформальних – між політичними суб'єктами всіх рівнів, та між ними й громадськістю. Фактично, політичне життя зводиться до сукупності комунікативних механізмів.
Сьогодні ця модель як ніколи актуальна. Детальніше
|
