Катрін Кальвайт - одна з небагатьох німецьких журналістів, котрі прискіпливо спостерігають за подіями в Україні. Щодо більшості з них вона має свій особливий погляд. Про нього Кальвайт (фото: Alessandra Schellnegger) розповіла DW. Катрін Кальвайт (Cathrin Kahlweit) працює оглядачем по Центральній та Східній Європі одного з провідних видань Німеччини - "Sueddeutsche Zeitung". Вона часто відвідує Україну, а також зустрічається з українськими політиками в Німеччині. У розмові з DW Кальвайт поділилась своїми спостереженнями щодо України та враженнями від зустрічей з українськими посадовцями.
DW: На підставі вашого багаторічного досвіду роботи в країнах Центральної та Східної Європи скажіть, чим відрізняється сьогодні Україна від інших країн цього регіону?
Катрін Кальвайт: Особливо мені впадає в очі, що в Україні зовсім не було послідовного розвитку у бік демократії. Після розвалу СРСР тривала ера з радянським відбитком, яка мала закінчитись помаранчевою революцією - цим сплеском самозвільнення. Однак все завершилось фрустрацією, розчаруванням та поверненням еліт, які пов'язуються з минулим. В інших східно- та центральноєвропейських країнах Янукович сьогодні, на мій погляд, не мав би жодних шансів.  Детальніше

ГЕТЬ ВІД КРЕМЛІВСЬКОГО ЯРМА!
Народний Комітет Захисту України звернувся до Президента України Віктора Януковича і закликав опозиційні парламентські та позапарламентські партії, патріотичні громадські організації, весь український народ приєднатися до громадянської ініціативи "Геть від кремлівського ярма!" та долучитися до організації її всенародної підтримки. Звернення підписали: Левко Лук’яненко, Дмитро Павличко, Іван Дзюба, Богдан Горинь та інші, - інформує wz.lviv.ua.
“Ми, члени Народного Комітету Захисту України і ті, хто підписався під цим Зверненням, перейняті тривогою за долю нашої Батьківщини… З метою виправдання і легітимації  входження України до Митного  союзу Вами та Вашими поплічниками готується референдум. Єдиний референдум, який сьогодні відповідає волі українського народу, – це референдум щодо негайного припинення Ваших повноважень на посаді Президента як особи, що через антинародну, антиукраїнську політику та узурпацію влади втратила легітимність і моральну підтримку суспільства”, - говориться у Зверненні.  Повний текст

Гуморист Павло Глазовий (на фото) у книзі "Архетипи" (2003) влучно передбачив те, що ми пожинаємо
Гумор – страшна сила у вправних руках. Та ослабли наші руки, бо ми нині докотилися, як писав Шевченко, до самого краю, коли українець українця розпинає на догоду вражій владі. Та, зрештою, скільки тих українців залишилося на рідній Вкраїні? Ну, від сили тисяч десять, а може й менше. А хто ж тоді населяє нашу неньку? Мені здається, що це мутанти, яких значно побільшало в останні роки. Кажуть, що це дія прихованої радіації після аварії на ЧАЕС. Всі очікували, що радіонуклеїди вплинуть на фізіологію, а виявилося, що подіяло на мізки. Та й так подіяло, мамо рідна, що ґвалт. Зовсім відняло розум. Та, ось який парадокс, чомусь від цієї недуги потерпають винятково українці.

У ці дні у центрі небайдужої громадськості Росії та України опинилося невелике місто на Ставропіллі Невинномиськ. Воно було засноване запорізькими козаками, переселеними з волі Катерини П на Кубань, на день Покрова Пресвятої  Богородиці - 1 (14 за новим стилем) жовтня 1825 року. За роки панування царської та комуністичної імперій місцеве волелюбне козацтво зазнало чимало поневірянь. Влада постійно боролася з ним то шляхом "розкозачування", то голодоморами, то депортаціями на каторгу в Сибір. Але й понині дух козацької вольниці залишається тут високим. Це засвідчили й останні події.

Сталіністи в Одесі розгорнули транспарант із написом: "Путин - наш государь"
Одеські мас-медіа провіщали на 22 січня справжній двобій між свободівцями та їхніми антиподами – членами ГО "Молодежное единство".
Офіційна церемонія була проведена чітко за казенним сценарієм спершу біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а потім біля пам’ятника Іванові Франкові. Коли чиновництво відбуло, біля пам’ятника Кобзареві зібралися представники "Молодежного единства". Було їх разом із сталіністами та іншими українофобами близько п’ятдесяти, хоч напередодні вони похвалялися зібрати більш як з півтисячі учасників. Перед монументом вони розгорнули транспарант із написом: "Шевченко за союз всех славян. Либерасты и наци предали его. Только империя всех защитит! В.В.Путин – наш государь".

У Донецьку представники молодіжного крила партії ВО "Батьківщина" ("Батьківщина молода") провели акцію протесту проти вступу України до Митного союзу. Ранком 12 січня 12 юнаків упродовж 12 хвилин під прапорами Євросоюзу та ВО "Батьківщина" пікетували обласну державну адміністрацію. Маніфестанти тримали в руках плакати з написами "Ні — МС, Так — ЄС", "Квиток Януковичу Київ — Брюссель", "Молодь за Європу".
Свій виступ юні патріоти приурочили до візиту міністра іноземних справ Росії Сергія Лаврова, який має намір умовити керівництво України дати згоду на вступ до Митного союзу. Як сказав один із організаторів пікету Віталій Овчаренко, цією акцією ми прагнемо показати, що навіть у Донбасі молодь виступає проти Митного союзу, тому що ми хочемо жити в об’єднаній Європі. Економічний, культурний, духовний рівень ЄС багатократ вищий, ніж у Митному союзі. Учасники пікету підкреслювали, що вони виступають не проти Росії, із якою необхідно співпрацювати як із стратегічним партнером.

Свердловськ-2013: протест гірників як етап відновлення громадянського суспільства
10 січня 2013 року о 7.00 у Свердловську Луганської області представники Незалежної Профспілки Гірників на чолі з Костянтином Ільченком зайшли в кабінет директора копальні "Червоний партизан" і майже добу утримували облогу, вимагаючи від власника ДТЕК Ахметова та Голови Луганської ОДА Володимира Пристюка зустрічі та гарантій збереження робочих місць гірників та права на діяльність НПГС. Після розповсюдження інформації підтримку діям гірників висловили представники профспілок та громадських організацій по всій Україні. В  результаті обговорення  ситуації між  Костянтином Ільченком - Головою НПГС, Сергієм Коваленком - Головою ГО "Луганці" та Ігорем Запрудським - Головою Асоціації підприємців - було прийняте спільне рішення про проведення  мітингу 11 січня о 12.00 біля приміщення управління копальні, де були заблоковані гірники.

Одеський адмінсуд визнав незаконним будівництво крамниці біля унікальної пам'ятки природи 
Одеса. У переддень Нового року прогресивна громадськість міста, а передовсім українське козацтво, отримали справжній подарунок, на який і не сподівалися. Одеський окружний адміністративний суд визнав незаконним будівництво крамниці "Веснянка" біля двохсотлітнього дуба "Чорна ніч" на проспекті Шевченка.
Позивачем у цьому процесі виступило Чорноморське гайдамацьке з’єднання, яке звинуватило обласну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю і Приморську райадміністрацію в ігноруванні чинного законодавства. Це за їх потурання чотири роки тому приватна компанія "Рестранссервіс" без дозволу державного управління екології в Одеській області спорудила під самісінькою кроною пам’ятника природи, яким є дуб "Чорна ніч", свій магазин "Веснянка".

Узгоджені довготривалі акції, спрямовані на те, щоби достукатися до "менеджерів", вимагають зовсім іншого типу взаємодії, ніж той, до якого донедавна звикли українці. У цьому їхній довготривалий ефект незалежно від конкретного результату тієї чи іншої ініціативи. Власне, так народжується громадянське суспільство. Зазвичай цитують Толстого: "Якщо всі грішні люди об’єднуються й організовано досягають своїх підлих цілей, то люди чесні так чи так мають об’єднуватися в ім’я справедливості й добра… і т. ін." Цитують, забуваючи, що Толстой трохи кепкує зі свого героя. І йому ж, здається, належить інший афоризм: "Хороших людей більше, але погані краще організовані". Погодьтеся, протилежний сенс. Не такий оптимістичний. Утім, взаємодії навчаються. Уся історія західної цивілізації – це послідовна еволюція уявлень про те, як узгоджувати зусилля. І не лише західної. Недавня низка революцій так званої Арабської весни – якраз приклад стихійної координації, причому спершу цілком конструктивної. Про це - у статті Юрія Макарова в "Українському тижні".