Чи буде терпіти нормальна нація на своїй землі пам’ятники тим, хто топтався по її незалежності, хто приніс її представникам страждання? Ви можете уявити в Ізраїлі пам’ятники Гітлеру? Або в Польщі – Катерині ІІ та Миколі І? Або в Росії – Наполеону? А ось в Україні повсюдно зустрічаємо пам’ятники людині, яка зробила чи не найбільше зла її народові. Маю на увазі Леніна.
Домінування мазохізму перетворює українців у народ-жертву. Ми занадто толерантні, даємо чужинцям змогу сісти нам на голову, тобто відібрати майно, землю, культурні надбання. А потім ще й цілуємо руку своєму панові, який нас цією ж рукою б’є. Не даремно ж ми обираємо в свої представницькі органи українофобів. Про це йдеться у статті Петра Кралюка на Радіо Свобода.

Громадянин+смартфон(PC)+мапа+соціальна мережа+почуття справедливості та мораль=зміна системи суспільних взаємовідносин
Реалізувати Національну мережу наступного покоління з використанням геопозиційних координат, поєднану з існуючими соціальними мережами, пропонують її ініціатори у Facebook.
Як це працює? На смартфон чи комп’ютер встановлений додаток, котрий дозволяє кожному Громадянину в реальному часі працювати з Глобальною мапою взаємодії. Карта має багато шарів: політичний, економічний, соціальний, розважальний, медицина, освіта і т.д., котрі у свою чергу мають власні підшари.

Смертельно хворі британці вже давно борються за право законно піти з життя.
Однак евтаназія в Туманному Альбіоні заборонена.
Тим не менш, нещасні громадяни, які не бажають страждати, все одно вирушають до суду і вимагають від влади вколоти їм смертельний препарат. Поки що переможців у цій битві немає.
Як не дивно, ставлення в суспільстві до таких людей за останні роки змінилося в кращу сторону, однак уряд залишається непохитним.

Крім багатовікової русифікації (XVII - XX ст.) наша історія пізнала і понад 20 років Незалежності. Саме симбіоз цих двох історичних фактів і породив таке явище як "Російськомовні Українські Націоналісти" (РУН).
Природно, в часи національно визвольного руху середини ХХ-го сторіччя про таке явище як РУН не могло бути й мови. Щоб зрозуміти грунт, основу виникнення такого явища як російськомовні українські націоналісти, потрібно враховувати, що історія русифікації українського народу налічує вже більше 300 років (нерішучих або саркастично невірячих просимо ознайомитися з переліком кроків насильницької русифікації, починаючи з 1680-х років. Детальніше

Доземний уклін герою нашого часу - лицареві нації Максиму Чайці
Чотири роки тому, 17 квітня 2009 року, в Одесі від рук представників екстремістської проросійської організації "Антифа" загинув 21-річний студент Одеського національного університету, активіст молодіжної організації "Січ" (Слава і честь) Максим Чайка. Загибель активіста сколихнула громадськість України. У день похорону його друзі, соратники та однокурсники провели у місті багатолюдний марш пам'яті. Вони заявили, що Максима вбито з політичних мотивів як борця за утвердження національної ідеї й розбудову Незалежності України.

Мешканцям Одеси вже остогиділи шахрайські оборудки мера Костусєва з розпродажем землі, нищення його командою зелених зон і пляжів, спотворення історико-архітектурних пам’яток. Так звана Південна Пальміра нині вражає всіх своїми руїнами, розбитими дорогами, засміченістю.
При кожній поїздці Костусєва до столиці одесити сподіваються, що Микола Азаров, нарешті, знайде якесь інше місце для свого ставленика і він пересяде в інше крісло. Під час попередніх пікетувань вже було встановлено, що мер має хронічну хворобу – у нього алергія на саму Одесу. Навіть вся опозиція вкупі не здатна так підірвати авторитет Партії регіонів у місті, як це зробив Костусєв.

Вони провели акцію під стінами адміністрації президента і перейменували вулицю Банкову на вулицю "Какадеміка Януковича". Про це з посиланням на 5 канал повідомляє "Українська правда".
КУПРівці також прикріпили до огорожі Банкової табличку зі словами: "Дотримуйтесь тиші! Тут працює найвидатніший письменник всіх часів і народів Янукович".

Google виплатить японцеві 3 тисячі доларів за неправильний результат на один з пошукових запитів
Токійський окружний суд зобов'язав компанію Google виплатити 300 тисяч єн (трохи більше трьох тисяч доларів) громадянинові Японії, який серйозно постраждав від невдалого пошукового запиту, про це повідомляють японські ЗМІ.
У жовтні 2011 року японець, ім'я якого не називається, подав до суду на американського Інтернет-гіганта та зажадав компенсувати збиток, нанесений його репутації.
Як з'ясувалося, пошукова система при введенні його імені автоматично пропонувала додати до запиту релевантне посилання на злочини, яких потерпілий ніколи не здійснював.

Недовіра до держави, недовіра до чужих, недовіра до можливих змін – все це, мабуть, і є певним виявом страху.
Стереотип неукраїнського Сходу, він, як на мене, часто й підживлюється на самому Сході (політиками, "інтелектуалами", журналістами), та й шкодить насамперед Сходу, оскільки протиставляє його решті країни. А це насправді заважає – важко жити в межах одних державних кордонів людям, які не довіряють одне одному.
Натомість, такими людьми легко маніпулювати. Зрештою, це знову ж таки очевидні речі, який сенс усоте їх проговорювати? Все одно всі ми маємо свою думку, всі ми переконані в правоті власних принципів та позицій, й дуже рідко дослуховуємось до когось іншого. Про це - в розмові на "Українській правді" з "дипломатом української культури в світі" Сергієм Жаданом. Детальніше