Валентин Кожевніков: МОВНІ ВАДИ "НАШОЇ" ВЛАДИ
Лише українська мова може бути запорукою швидкого і впевненого розвитку України.
   Після 16 січня 2021 року згідно із прийнятим весною 2019 р. законом українська мова має стати мовою обов’язковою в усіх державних установах та в закладах освіти, культури, харчування. Та хто повірить, що так і буде? От якби серед депутатів, які розробляли закони про мову та серед президентів, які ті закони підписують, були розумні й досвідчені патріотичні люди, то вони перед тим, як ухвалювати закони про мову, і особливо, після прийняття тих законів, весь час займалися б просвітництвом: використали б усі ЗМІ, семінари й конференції (особливо для вчителів), виступи перед депутатами місцевих рад, бізнесменами, військовими, на з’їздах письменників, юристів, журналістів, науковців, щоб пояснити переваги народної української мови над канцелярським московсько-петербургзьким жаргоном нашої ж мови.

Тобто, щоб спонукати наших громадян відмовитися від нав’язаної імперією російської мови й перейти на іншу – державну, треба провести розумну пропагандистську кампанію з метою послабити позиції чужорідної мови і підняти авторитет тієї мови, яку необхідно впровадити в усьому інформаційному просторі. Тож  розумна влада мала б зайнятися просвітництвом. Тим паче, що є все необхідне: історичні факти, наукові дослідження, загальновизнані норми, порівняльний аналіз – все дозволяє нам швидко переконати народ, що поки не перейдемо на українську мову, ніяких здобутків ані в культурі, ані в політиці, ані в економіці не матимемо. Лише українська мова може бути запорукою швидкого і впевненого розвитку України, її прямування до багатства, миру, благополуччя і спокою на нашій багатостраждальній землі. То чого ж чекаємо вже майже 30 років?
     Ось прості й зрозумілі для всіх докази того, що «русскій язик» є підступним московським жаргоном української мови: 
 
Укр.: нещасний (від щастя). Моск.: несчастний – (від частний?)
Укр.: свердло – свердлити, свердловина. Мос.: сверло – свєрліть – скважіна
Укр.: пустобрех (від брехати). Моск.: пустобрьох – теж від нашого брехати
Укр.: збори (від збиратися). Моск.: собраніє (від браніться?)
Укр.: наголос (голосніше). Моск.:  ударєніє?
Укр.: скоротити (короткий). Моск.: сократіть (від сок, чи – Сократ?)
Укр.: горіх, бо горить. Моск.: орєх – пустобрех?
Укр.: почесно (від чесний). Моск.: почьотно – від чьотний?
Укр.: сироватка (сир). Моск.: сиворотка (сиворот-навиворот?)
Укр.: зошит – зшиті листи паперу. Моск.: тєтрадь (із чого воно витворене?)
Укр.: повітря – вітер. Моск.: воздух – ветер

   Дехто із захисників «русского язика» каже: «Да, русскіє очень много взялі с украінской мови. Но вєдь оні всьо облагороділі, обогатілі, развілі, осоврємєнілі. Поетому люді, стрємящієся бить культурними, і тянутся к русскому язику».
   Хоч я й не люблю спілкуватися з неуками, які вчилися  мало й погано, та невігласами (які хоч і вчилися багато й щиро, але ж те навчання було покаліченою мовою й на брехливих засадах «русского» просвєщєнія), проте заради істини й спасіння душ російськомовних українців мушу відповідати: «То ви вважаєте перестановку букв у словах «облагоражіванієм» наших слів? То дивіться, що з того вийшло: капость (капає там, де не треба) – пакость?; долоня (долина) – ладоня?; сугорб (горб) – сугроб (гроб)?; голобля (голий стовбур) – оглобля?; судження (судити) – сужденіє?; сироватка (сир) – сиворотка (сиворот-навиворот?). Можливо, вважаєте збагаченням мови додавання непотрібних суфіксів-префіксів до наших влучних і красивих слів: вгадувати (9 букв) – прєдугадивать (13 букв), належати (8) – прінадлєжать (12), медичне (7) – медіцинскоє (11), заява (5) – заявленіє (9), сумнівно (8) – сомнітєльно (11), посягання (9) – посягатєльство (14), порука (6) – поручітєльство (14), спірка (6) – препіратєльство (15) /числа в дужках показують, як московці «збагачували» свій «язик» непотрібними для освічених слов’ян нагромадженнями букв у словах/.

    А щодо «развітія» української мови московцями, то хіба можна назвати развитком та осучасненням таке калічення наших слів, коли вони втрачають логіку свого творення: ножиці (ножі) – ножницы (ножни?); чужина (чужий) – чужбина?; скоротити (короткий) – сократить (від «сок» чи від «Сократ»?); ровесник (рівний) – свєрстник (верста?); перегній (гній) – перегной (навоз?).

   Українців лікар лікує ліками в лікарнях. Московців врач лечит лекарствами в больницах. Українці одяг одягають, лежать в ліжку, їдять в їдальнях. Росіяни одєжду одевают (від дєва чи від дєвать?); лежат в кроватях (від слова кров?, єдят в столових (всюди, де стоять столи?).

   А щоб московці зрозуміли, яка мова багатша, наведу лише три їхніх слова разом з  українськими синонімами: Моск.: запускать – укр.: запускати, шпурнути, кидати, занедбати, занехаяти, відрощувати (вуса), уп’ясти (пазурі), заводити (мотор), встромляти (руку). Моск.: дёргать  – укр.: смикати, шарпати, сіпати, торгати, скубти, рвати (коні рвонули), хитати (головою), майнути, махнути, хильнути, хлебнути, чкурнути тощо. Моск.: щёлкать – укр.: лускати, ляскати, тьохкати, давати щегля, клацати, цмокати, щебетати…

   Однозначна мудрість української мови: вершки (те, що піднялось в молоці наверх) – російське слівки (те, що можна сліть - злити) – а злити можна, що хочеш і скільки захочеш… Бавовна (вовна) – хлопок? Подумайте, що логічно: наголос чи удареніє; чарівний, чудовий чи прєлєстний – той, хто лестить понад міру? Надзвичайний чи чрєзвичайний? Освіта, яка освічує людей знаннями, чи образованіє – утворення з людей копій за якимсь образом?

  А ось ще приклади калічення москалями наших слів: кияни – кієвлянє; напад – нападєніє; сумнів – сомнєніє; діяти – дєйствовать; відновлення – возобновлєніє; сприйманість – воспрінімаємость; вияв – виявлєніє; настрій – настроєніє; настійність – настоятельность.

  Смішні слова московців: опеньки (на пеньках) – опята (гриби на п’ятах?); долговязий – довгий або високий в’яз?; ковбаса (ковбик) – колбаса (з колби?). Московці люблять возвращать, возблагадаріть, вознєсти. А навіщо їм  бєсславний, бєспокойний, бєстолковий – цього ніхто не розуміє.

  Пам’ятаймо: китайський філософ Конфуцій ще за 6 століть до нашої ери казав: «Хто називає речі своїми іменами, той побудує світ» і застерігав: «Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що має означати; то не буде зроблене те, що має бути зроблене. А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці – і всі впадуть у стан безладного хаосу». Саме такий хаос ми і спостерігаємо у російськомовних народів: Білорусії, Східній Молдові, Південно-Східній Україні і насамперед у Росії.

   Якби в нашій ВР були депутати – патріоти нашого народу, то вони змогли б пояснити всі оці «прєлєстниє» особливості «русского язика» тим, хто його хоче нав’язати нам як державну мову. Подумали б: хіба Москва після того, як 500 років тому стала формувати «русскій язик» замість угро-фіно-татарської мови, спромоглася створити сильну монолітну державу? Чому у московців нічого не вийшло? Тому що народ, який не спромігся створити своєї культурної мови, не здатен утворити своєї стабільної й багатої держави. Понад 100 мільйонів жертв серед підкорених народів не дали Москві ніякого спокою, і ті народи: башкири, ерзя, казанські татари, якути, чукчі, мордвини тощо не припиняють боротьби за незалежність. І не припинять, бо настав час усвідомити, що в ХХІ столітті всі народи (великі й малочисельні) захочуть стати незалежними, щоб мати можливість захистити себе від агресивних «язиків» і культур та економічної агресії, які несуть цим народам відсталість, злидні, смерть. Тож жоден з поневолених Москвою народів ніколи не погодиться назавжди втратити свою рідну мову й перейти на жаргон, зліплений московцями з багатьох мов слов’янських народів та з німецької, яку принесли їм німецькі царі, і французької, яку їм подарував Наполеон, та мов місцевих народів.                                  
А українці мають пам’ятати, що московці не є слов’янами, що вони як були сумішшю угрофінських і татарських народів з часу завоювання Московії Батиєм у 1238 році, так і залишилися нею. А слов’янську мову вони взяли, щоб втягти всі слов’янські народи у свої тенета і використати для агресії проти інших народів Європи.
    
   Валентин Кожевніков, кандидат географічних наук,
   академік Академії оригінальних ідей, письменник                      

Коментарі