Микола СЛАВИНСЬКИЙ, для Волі народу

Той,  хто створений цією системою влади,  не здатен служити людям
    
Тріщать стіни, ламаються перегородки, в’ються в небо чорні клубки гіркої куряви… І ось уже сповзає – їде, їде ! – дах. Один, другий, третій… Найвищий, найбільший, найпримітніший, най… най… Їде, таки ж їде й цей дах! Ось так падали беззахисні будинки на Андріївському узвозі, а з ними – авторитет столичної влади. У прірву, насамперед, летіли останні сухі  крихти давно підмоченої репутації Олександра Попова. Того, в Києві найвищого, найрегіональнішого,  най…най…
      До офісу компанії СКМ Ріната Ахметова, яка без роздумів і вагань знищила будинки, десятки справжніх киян принесли будівельне сміття. І це закономірно: саме воно – символ нинішньої столичної влади. Тієї влади, яка,  відвернувшись від киян, щодня невтомно вершить свої оборудки. Завжди в їхньому центрі – голова КМДА Олександр Попов. Коли до його кабінету ввірвалися 12 активістів, котрі виступили проти незаконних забудов у Києві, з’ясувалося, що перед ними – не керманич міста, а великий фарисей. Він намагався переконати представників столичної громади, що не володіє інформацією, що нічого не знає, але відтепер, мовляв, прозріє й докладе усіх зусиль… Не прозрів і не доклав. Ось чому цілком закономірно з’явився ще один символ столичної влади – «Стіна брехні». Саме її активісти вивершили біля КМДА.

      На очах Попова і за його мовчазною згодою вирубують ліс біля проспекту Перемоги, 139, виділяють землі під забудову на вулиці Гоголівській, 7 та  на вулиці Маяковського, 40-52, знищують лісопаркову зону на проспекті Гонгадзе. Ще один фронт спільної боротьби киян проти Попова і його ляльководів – збереження парку Кинь-Грусть на Куренівці.
    Зруйнувати старий Київ, знищити зелені легені красеня над Дніпром – це так легко й просто для Попова. Легко, бо це не його рідне місто. Просто, бо за такий злочин сьогодні пана (громадянина?) Олександра ніхто не  відправить до Лук’янівського СІЗО. Не заарештує за те, що вулиці – як решето, проспекти – у вибоїнах, зупиняються поїзди метрополітену, МАФи перерозподіляються, на дитячі майданчики націлюються нищівні бульдозери…

       Центр уже давно стогне від засилля автомобілів, а приручені телеканали знову й знову возвеличують Попова, мовби він – папа римський. У народі вже кажуть: «Запоповили весь ефір Поповим». Тим Поповим, який наказує придбати 990 чоловічих та 620 жіночих годинників у футлярах із логотипами  «Від Київського міського голови» та «Від голови Київської міської державної адміністрації» на загальну суму 1,21 млн. грн. Годинники (середня вартість одного –749 грн. ) заплановано роздавати перед виборами так званого мера. Тим часом, остаточно й поки що безповоротно занедбано культурно-духовну сферу: і досі поневіряється Музей  історії Києва, ледь животіють театри, на ладан дихають видавництва, лише громадські ентузіасти рятують від закриття славетний журнал «Київ»…

      Деградація очевидна. Єдиний талант, який не згасає – швидше вкрасти, привласнити, перерозподілити. Тут майстри потаємних справ неперевершені,  гідні найвищих відзнак за підступність, хитромудрість, бездуховність, безчестя. Безчестя, якого вони не соромляться, - навпаки, пишаються ним. Як і підступністю, лицемірством, криводушшям. Саме вони ¬– надійне підґрунтя  поповщини: не просто греби для себе, а підминай усе під себе все, що ворушиться, опускай на дно неслухняних бізнесменів, випалюй інтелектуальне поле, де можуть зійти паростки не просто опору, протидії, а перемоги національно-демократичних сил. Лише вкрасти, перерозподілити фінансові потоки сьогодні – вже мало. Це лише початок, тактика, а стратегія – цілковите всевладдя й тотальна вседозволеність. Отже, безкарність,   непідконтрольність громаді.

       Той, хто створений цією системою влади, не здатен служити людям. Той, хто не володіє ситуацією, не має права бути керманичем столиці. Уже сьогодні. Та цього владі не дано   усвідомити, і вона  вже готується панувати завтра. Тим-то космічних пришельців зі столиці дедалі наполегливіше витісняють явні відморозки. Про них – мій кримінальний роман із промовистою назвою «Немовлята Сатани».
      Що більше їх множиться у престижних офісах, то згуртованішими стають кияни. Мітинги, мирні акції, протести стають звичними, типовими, закономірними (і неминучими!) для столиці. Так, учора, 18 квітня, за свої права   організовано виступили таксисти. Вони хотіли, щоб їх побачили й почули. Попову та його чиновникам цього не дано.
      Не чути людей – їхня незмінна позиція. Принципова. Не бачити  своїх  глобальних прорахунків – це вже рефлекс, традиція. Зверхня, брутальна, цинічна. Справді, хто, ми, скромні, порядні, совісні кияни, для них, володарів фінансових потоків і  вершителів долі міста?  Переконання у своїй всевладності,  власній безкарності – уже діагноз. Нинішня київська влада - антинародна за своєю суттю, природою, новітнім генетичним набором.

       Кожну справу, за яку береться Олександр Павлович, він або провалює, або повертає її на свою користь. Ось чому стає закономірним, із кожним днем дедалі потужнішим, нездоланним і вирішальним громадсько-політичний рух: «Хто за Попова, той проти Києва». Воістину саме Попов – ворог №1 нашої столиці. Він, як і найсановитіший покровитель, не зупиниться ні перед чим.
      Учора тріщали стіни, сьогодні вже їде найвищий дах… А завтра?
 

Коментарі