 Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ, для ВН
Ситуація в Україні красномовно свідчить про те, що наявна система державної влади себе вичерпала.
Усім, хто вболіває за долю України, необхідно діяти спільно і чітко донести до народу головне: за допомогою якого механізму можна змінити систему влади в державі.
Пора усвідомити, що жодній, окремо взятій, політичній партії це не під силу. Ця проблема, також, не зводиться лише до голосування на виборах і, навіть, не до зміни виборчого законодавства. Тут варто наголосити на потребі трансформації державного правління від плутократії (влади клану багатих людей) до реального народовладдя (коли влада має слугувати народові й бути підзвітною йому). А це можливо лише у разі зміни і виборчого законодавства, і Закону про політичні партії і, головне, за умови постійної злагодженої взаємодії демократичних сил – всього громадсько-політичного активу України.
Роман ЧЕРНІГА
доктор фізико-математичних наук, для ВН
За тиждень до виборів 31 жовтня авторові цих рядків довелося побувати в приватних справах на Львівщині. Паралельно поцікавився у знайомих та рідних про передвиборну агітацію. Не претендуючи на повну і всебічну характеристику, подаю те, що побачив і про що дізнався. Опускаю, при цьому, інформацію про боротьбу за міського голову Львова, бо про це вже багато написано.
Перш за все, було би неправдою сказати, що всі вулиці Львова та прилеглих районів, де довелося побувати (Городоцький, Самбірський та Пустомитівський), були обвішані агітацією лише Партії регіонів.
 Олесь ГРИБ, громадський діяч, для ВН
Загальновідомо, що Верховна рада України є однією з трьох гілок влади, покликана творити закони. Поділ влади на три гілки – фундаментальне досягнення людства в боротьбі з авторитаризмом задля права громади і кожної людини зокрема. Але закони поділяються на основні - конституції - які формуються волею народу через Установчі або Національні збори, і похідні від них, які ухвалюються парламентами на грунті основних. Як українське суспільство визначає взаємини цих двох категорій законодавства?
 Звернення громадян України
до політичних партій, громадських організацій,
до української інтелігенції
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ СИСТЕМНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ
ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Сьогодні Україна, як ніколи, в небезпеці!
Антиукраїнські сили, що прийшли до влади неконституційним шляхом, ведуть цілеспрямований процес руйнаціїї України. Відповідальність за це лягає, насамперед, на українську громадсько-політичну та інтелектуально-культурну еліту, яка через свою незгуртованість випустивши ситуацію з-під контролю, допустила ці сили до влади.
Олесь ГРИБ, громадський діяч, для ВН
В інтернеті крик, в Інтернеті гвалт:
«Партія регіонів» запроваджує «російсько – українську» двомовність!
Всі – під стіни Верховної ради! Будемо кричати «ганьба» і «геть»!
Хіба це не логічне завершення «голосування проти всіх» на заклик недолугуватого Ющенка, який, щоб насолити Юлії Тимошенко,
заклав Україну, розчистивши дорогу Януковичу?
 01.10.2010
Відповідно до ст. 11 Конституції України влада зобов’язана сприяти консолідації української нації. Натомість, під прикриттям лицемірних заяв Януковича про єдність українофобська влада цілеспрямовано діє в протилежному напрямі: на розкол України. Яскраве свідчення цього – представлений регіоналом О.Єфремовим, представником блоку Литвина С. Гриневецьким та комуністом П. Симоненком проект нового закону «Про мови в Україні», спрямований на знищення української мови, державний статус якої закріплений у ст.10 Конституції України.
Законопроект нібито має на меті встановити рівноправність усіх мов, що вживаються на території України у відповідності з «Європейською хартією регіональних або меншинних мов». У мовне законодавство вводиться поняття «регіональна мова», якій хочуть надати, фактично, ті ж права, що й державній.
Роман ЧЕРНІГА,
доктор фізико-математичних наук,
для ВН
«Будуємо нову країну» – такими гаслами зараз обвішаний весь Київ і, мабуть, вся Україна. Виявляється, на 20-му році незалежності, треба будувати нову державу, бо, до того 19 років будували не те. Темпи будування цієї нової країни (назвемо умовно цю майбутню державу Новокраїнія) настільки високі, що можна вже спрогнозувати головні ознаки держави для Януковича, ПР та їх прихильників.
По-перше, практично всі найвищі та найвпливовіші керівні посади займають вихідці з одного всім відомого регіону. Президент, прем’єр-міністр, перший віце-прем’єр-міністр, генеральний прокурор, голова Конституційного суду, міністр МВС та незліченна кількість інших впливових високопосадовців народилися та (або) розпочинали свою
кар’єру на Донбасі. У цьому сенсі Новокраїнія нагадує найвідсталішу африканську чи азійську країну третього світу, де це є тповим явищем.
По-друге, всі гілки влади – законодавчої, виконавчої та судової—контролюються однією партією – ПР. Попри те, що спікер Верховної ради та голова Верховного суду не належать до ПР, вони реально вже не впливають на прийняття рішень, бо спікер очолює карликову фракцію, а найголовніші функції Верховного суду вже передано іншим, контрольованим ПР, cудовим органам. У цьому сенсі Новокраінія нагадує країну з комуністичним, тоталітарним режимом чи декоративною (керованою) демократією.
|
