Завжди, коли пригадую "Ісаія. Глава 35", вірш, який ми в школі вивчали напам’ять, не заглиблюючись у суть, та яку суть ми могли пізнати в радянській школі, мені стає тепло на серці, наче Господь поклав мені долоню на голову
Якщо вірш "Мені однаково" - це крик розпачу, що кидає виклик марнославству й дрібному егоїзму, і переростає в шляхетну мовчазну готовність принести себе в жертву Батьківщині, то апеляція до біблійного  пророка Ісаї зараз сприймається мною  не як видіння, навіть не як пророцтво. А як сон, що підказує, куди можна йти, і куди не варто. Коли тобі дуже погано, сняться гарні сни. Коли тобі добре – навпаки. З вами буває таке?