17 вересня в УНІАН було представлено книжку Юрій Горліс-Горський, “Ми ще повернемось!” Спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування. Участь у презентації взяли упорядник видання Роман Коваль, меценати Олег і Леся Островські, кобзар Тарас Силенко та народний депутат України Олесь Доній.
Вихід 5-го тому серії серії “Отаманія ХХ століття” – це своєрідний перший ювілей. У цьому виданні зібрано всі відомі мені спогади і твори Юрія Горліса-Горського, окрім “Холодного Яру”. Вміщено й повість “Отаман Хмара”.

Після виступу кобзаря Тараса Силенка, який прекрасно виконав “Пісню про отамана Хмару”, мав слово Олесь Доній. Він сказав, що знає Романа Коваля ще з початку 1990-х років, з тих часів, коли разом боролися за незалежність України. Олесь Доній висловив щире захоплення працездатністю та ентузіазмом автора, який повернув Україні вже стільки забутих її синів. “Чи знав би хтось на Полтавщині про Михайла Гаврилка, якби не книжка Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”? Внесок Коваля в українську історіографію Визвольної боротьби неймовірно великий”.
Олесь Доній щиро привітав упорядника з виходом нової книжки.

Нагадаємо, що в серії “Отаманія ХХ ст.” вийшли у світ такі книжки: “Отаман Орлик”, “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, “Отаман Зелений”, “Іван Ремболович”, спогади Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”.
Паралельно Роман Коваль у серії “Українська воєнна мемуаристика” впорядкував  ще 5 книг, а саме: “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського, “З воєнного нотатника” Якова Гальчевського, “Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917–1920-х років”, “Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового” (співупорядники Петро Арсенич та Юрій Юзич), “Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР” Петра Дяченка.

Більшість книг обох серій витримали по 2, 3 і більше видань, а “Холодний Яр” Роман Коваль та його партнери видали 7 разів.
Роман Коваль підготував уже й 6-й том серії “Українська воєнна мемуаристика” – “Кармелюки” – про 1-й кінний Гайдамацький курінь ім. отамана Янки Кармелюка Армії УНР. У жовтні ц. р. він має вийти у світ.

А ще Роман Коваль започаткував серію “Видатні українці”. Першою в цій серії стала книга “Тиха війна Рената Польового”. Низка книг вийшла поза цими серіями. “Такі обсяги неможливо виконати без допомоги однодумців, – сказав Роман Коваль. Ось тепер допомогли мені реалізувати новий проект Леся та Олег Островські – члени Історичного клубу “Холодний Яр”, безпосередні представники нашого клубу в Холодному Яру.

Олег і Леся роблять добрі справи з внутрішньої спонуки, вони відчувають потребу допомогти відновити історичну справедливість до тих, хто загинув за волю і долю нашої Батьківщини. Не забули вшанувати вони й останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського, побудувавши в Холодному Яру, на хуторі Буда, біля дуба Максима Залізняка, храм Петра Багатостраждального (Калнишевського). Його хрести нещодавно освятив патріарх Філарет.
Сьогодні Леся та Олег Островські беруть участь у прес-конференції як меценати української культури – видавці цієї важливої для духовності та української історичної пам’яті книжки”.
Леся Островська подякувала Романові Ковалю за те, що спонукав її з чоловіком до цієї доброї справи. “Ми радіємо, – сказала Леся Островська, – бо відчуваємо причетність до виходу книжки, яка допоможе молодому поколінню правильно вибрати орієнтири в житті”. Олег Островський розповів про поїздку на Соловки, яку він здійснив наприкінці серпня разом із журналістами.

“Презентована сьогодні книжка не тільки про драматичне минуле нашого народу, але й про теперішні наші проблеми, – продовжив Роман Коваль. – Вони, на жаль, не змінились. Якщо тоді, в 1920-х нас перемогли, скажемо образно, діди Табачника, Азарова і Путіна, які йшли “на бой с Центральной Радой”, то тепер їхні внуки розривають Україну, нищать її мову та культуру, все роблять для того, щоб ми вивчали українську історію в московській інтерпретації. Ці люди хочуть, щоб ми забули свою історію, перейшли на “общепонятний” і знову стали слухняними пасинками московськими.

Закінчив прес-конференцію Роман Коваль такими словами: “Я вірю, що книжка “Ми ще повернемось!” матиме таку ж щасливу долю як і “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського, що вже витримав 17 видань.
У 1930-ті роки юнаки, начитавшись “Холодного Яру” Юрія Горліса-Горського, взяли в руки зброю і пішли в УПА захищати Україну. Розраховую, що саме таку місію виконає і нова книжка Юрія Горліса-Горського”.
А останнє слово було за онучкою Юрія Горліса-Горського – Лялею Лісовською, яка приїхала на презентацію зі Сполучених Штатів Америки. Вона щиро подякувала упорядникові та видавцям за чудову книжку про її діда.

На прес-конференції акредитувалося 20 журналістів, але не було жодної телекамери – така нині політика влади. Але для тих, хто захоче познайомитися з прес-конференцією “вживу”, ми маємо намір вивісити відеозвіт в Інтернеті.

21 вересня спогади Юрія Горліса-Горського будуть представлені в Кіровограді (колишньому Єлисаветграді), де колись він був ув’язнений. Карався Юрій у льохах ЧК, у підвалах будинку Макеєва. Тепер у цій катівні розміщається Управління СБУ в Кіровоградській області.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити