Аскольд Лозинський, Президент СКУ (1998-2008): Що за країна?!
14 липня 2015 р. російський суд в Орловській області засудив 42-річного російського  провінційного вчителя німецької мови та, часом, поета Олександра Бившева до 300 годин громадських робіт і заборонив йому викладати протягом двох років тільки через написання і публікацію в Інтернеті вірша та звернення до українських патріотів з критикою російського вторгнення до Криму та Донбасу в Україні. Про це, серед інших ЗМІ, повідомило Радіо Свобода, The Moscow Times і Російська служба BBC , хоча і досить скупо в цілому.

Деякі критикували той факт, що суддя, який виніс вирок, і багато свідків та односельчан відповідача, які давали свідчення проти нього, навіть не читали вірша. Деякі навели саму поему  в якій не має нічого наклепницького. Сам учитель-поет наполовину украінець зі сторони матері, якщо це стосується справи.

У той час, як обставини судового розгляду, сам предмет вірша та етнічної приналежності підсудного можуть бути цікаві, вони навряд чи актуальні. Що вражає: те, що в Росії людина була притягнена до кримінальної відповідальності, звинувачена та засуджена за написання вірша.

Видання The Moscow Times, як зазначалося, повідомило про вирок. Я написав до редакції листа, запитуючи: чому видання, яке зображує себе як нібито незалежне, не стало коментувати настільки волаючий випадок в юриспруденції. Я не очікую відповіді.

Раніше я писав кілька разів до цього видання з питань, пов'язаних із вторгненням Росії в Україну й анексією нею Криму. Мої думки на цю тему, зокрема, про історично обмежені і ворожі зв'язки між Росією і Кримом, ніколи не були опубліковані. Моя праця прямо суперечила твердженням російської пропаганди, що Крим був історично частиною Батьківщини. Я безпосередньо запитав редактора про його рішення щодо моїх статей. Він був досить ввічливий, щоб відповісти на мій запит, чому відхилив мої праці, пояснюючи, що я говорив по суті про те, що очевидно. Можна здогадуватись, чому "очевидне" ніколи не з'являлося на сторінках його видання.

Досить цікаво також, що The Moscow Times у своїй рубриці "Про нас" відповідає на кілька надуманих питань про себе. Серед них є одне питання про його незалежність. Відповідь коротка і однозначна, що Кремль не контролює зміст публікації. Але, може бути, в рівній мірі цікава заява з цієї ж рубрики, адресована читачу, в якій читаємо: "У зв'язку зі збільшенням числа користувачів, які займаються особистими нападками, спамом, тролінгом і образливими коментарями ... ми опинилися змушеними призупинити функцію коментування на наших статтях".

Хоч якось незалежна преса, котра існувала в Росії в минулому, вже давно замовкнула.

Трохи більше року тому, в червні 2014 р., Росія викрала українського пілота-десантника (Надію Савченко) на території України. Росіяни вивезли її в Росію, звинуватили у вбивстві двох російських журналістів на території України, які дійсно були вбиті, але вже після того, як пілот був викрадений, допитували її без адвоката, перевели в психіатричний притулок, а потім повернули у в'язницю, відмовилися визнати її як військовополонену, позбавляючи прав Женевської конвенції. Вона оголошувала кілька голодовок і стала cause celebre серед груп з прав людини та міжнародного співтовариства. Минулого тижня вони етапували Надію до суду у віддаленому місці (місто Донецьк в Ростовській області), безсоромно оголосивши судовий розгляд у камері і заборонивши доступ будь-кому, включаючи журналістів та іноземних дипломатів.

Майже рік тому, 17 липня 2014 р. російські ракети, випущені з території України, але контрольовані Росією та її сурогатами, збили літак (MH17), на борту якого було майже триста безневинних цивільних чоловіків, жінок і дітей. Президент Росії Владімір Путін негайно звинуватив Україну, а потім перешкоджав міжнародному розслідуванню. З тих пір стало ясно для всіх членів міжнародного співтовариства, що саме Росія скоїла цей жахливий злочин. Навіть сьогодні Росія як постійний член (з правом вето) Ради Безпеки ООН не дозволяє ухвалити   резолюцію Радбезу ООН для міжнародного трибуналу та судового переслідування  відповідальних осіб.

Росія, загалом, виконує свою незгоду і зовні, і в межах своїх кордонів (Литвиненко, Політковська, Нємцов). Ті, хто виконує брудні накази Кремля, часто носять маски, зелені мундири без знаків, використовують вибухові речовини, різні токсини. Керівництво,таке як: Путін, Медведєв, Рогозін, Лавров, Чуркін носить ділові костюми, маскуючись як цивілізовані члени міжнародного співтовариства, мають доступ до міжнародних інститутів та конференц-залів і ведуть себе нахабно, не звертаючи уваги на громадську думку. Що за країна!

Як так, що Росія не вважається терористичною країною?

3 серпня 2015р.                                                                
Аскольд С. Лозинський, Президент Світового Конгресу Українців (1998-2008),
для порталу "Воля народу"

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити