Посилення обороноздатності та довгострокові зобов’язання перед Україною свідчать про серйозну зміну стратегічного мислення в Європі
Цими вихідними у Лондоні пройшов важливий саміт щодо війни в Україні, на якому лідери ключових держав обговорювали подальші кроки для зміцнення обороноздатності Києва. Усі учасники підтвердили свою відданість підтримці України. Британський прем'єр Кір Стармер, окрім раніше оголошеного кредиту у £2,2 млрд, заявив про додаткові £1,6 млрд. "Це дозволить Україні придбати понад 5000 ракет ППО, які будуть вироблятися у Белфасті, створюючи робочі місця у нашому блискучому оборонному секторі", – заявив він.
Стармер також наголосив, що Європа опинилася перед історичним викликом, який трапляється раз у покоління. За його словами, "досягнення гарного результату для України – це не просто питання правильного чи неправильного вирішення; це життєво важливо для безпеки кожної нації присутньої тут та багатьох інших".
То які підсумки?
Було досягнуто чотири основні домовленості:
продовження військової допомоги Україні до завершення війни, а також посилення санкційного та економічного тиску на Росію;
гарантії суверенітету – будь-яка мирна угода має забезпечити безпеку України, а сама Україна повинна брати участь у всіх мирних переговорах;
стримування Росії – у разі підписання мирної угоди європейські лідери зобов’язуються вжити заходів, які унеможливлять нову агресію з боку РФ;
створення міжнародної «коаліції охочих» – союзники сформують об’єднання країн, які гарантуватимуть довгострокову безпеку та мир в Україні.
Але це ще не все.
Франція та Велика Британія запропонували ідею «обмеженого перемир’я» у російсько-українській війні між Україною та РФ терміном на один місяць. Воно не передбачає повної зупинки бойових дій, а лише припинення обстрілів на морі, у повітрі та в енергетичному секторі.
Укрінформ поцікавився в експертів, як вони оцінюють саміт і що думають про згадану ініціативу – наскільки це вигідно Україні, особливо з огляду на успішність українських ударів дронами по критично важливих об’єктах на території РФ, та чи піде на це Москва?
«Європа не лише усвідомлює загрози, а й починає діяти, посилюючи власну оборонну суб’єктність»
Михайло Самусь, директор платформи New Geopolitics Research Network в коментарі Укрінформу зазначив, що попри те, що саміт у Лондоні був неформальним, консультативним, тобто не передбачав ухвалення рішень, його значення складно переоцінити. Головний сигнал, який надіслали лідери ЄС, – це готовність рухатися до посилення власних оборонних ініціатив і зміцнення стратегічної автономії.
«Про це свідчить і заява президента Франції Еммануеля Макрона, який після зустрічі натякнув про можливість розміщення французької ядерної зброї на території інших європейських країн. Це означає, що Франція, спільно з Великою Британією, поступово бере на себе ініціативу у формуванні європейської політики стримування. Очікується, що до цього процесу приєднається й Німеччина, щойно завершаться внутрішньополітичні процеси, пов’язані з формуванням нового уряду», - каже експерт.
За його словами, зараз ми бачимо прискорення процесів, які ще тиждень тому виглядали менш реалістичними. Зустріч Зеленського та Трампа у Вашингтоні змінила політичний контекст.
«США намагаються тиснути як на Україну, так і на Європу, щоб Київ першим погодився на припинення бойових дій. Я не знаю, як це виглядатиме в реальності, але так собі щось придумали у Трампа. І це дійсно запускає процеси, в яких Європа має бути лідером. І створення спільних оборонних спроможностей, і спільних сил стримування РФ, і розвиток оборонної промисловості, - перелічує Самусь. - До речі, на цьому тлі постає актуальне питання: а чи варто Європі надалі закуповувати американські F-35 і системи Patriot, які мають стати основою європейського протиповітряного щита, чи зробити ставку на власні оборонні розробки? Наприклад, тимчасово використовувати Eurofighter замість F-35 і вкладати ресурси в розвиток безпілотної авіації нового покоління. Очевидно, що всі ці рішення вимагатимуть як серйозних фінансових вливань, так і політичної волі. Однак для України цей поворот подій є позитивним: Європа не лише усвідомлює загрози, а й починає діяти, посилюючи власну оборонну суб’єктність. Побачимо, як ми колективно з цим упораємося».
«Європа готується до більшої самостійності, перестає покладатися виключно на США»
Олександр Ковленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» вважає, що у Лондоні було «зроблено чимало заяв, і тепер ключове – побачити конкретні дії».
За його словами, цей саміт контрастує з тим, що відбувалося у Вашингтоні, насамперед у тому, як європейські лідери зустрічали Президента Зеленського та висловлювали підтримку Україні. І цей контраст є дуже важливим, особливо зараз.
«Скандал у Білому домі став для Європи холодним душем. Насправді, висновки потрібно було зробити ще у 2023 році, коли республіканці в Конгресі США вперше заблокували допомогу Україні. Проте, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Тепер Європа перестає покладатися виключно на США. Посилення ВПК і збільшення оборонних бюджетів – важливий і, безперечно, правильний крок, який Європа мала зробити вже давно», - додав він.
Щодо підтримки України – можна очікувати збільшення постачання озброєнь, особливо якщо можливе блокування допомоги з боку США стане реальністю.
«У такому разі роль Європи для України буде вирішальною. Звісно, навіть без підтримки США катастрофи не станеться, але ситуація значно ускладниться. Саме тому європейська підтримка є для нас критично важливою», - вважає Коваленко.
«Європа також нарешті переходить до активної ролі у глобальній безпековій архітектурі»
Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента", каже, що саміт викликав змішані почуття. З одного боку, Україна очікувала більшої конкретики, а не лише загальних обіцянок. Наприклад, заява Лондона про передачу 5000 ракет для ППО звучить обнадійливо, але їх постачання розтягнеться до 2030 року. З іншого боку – важливо, що британський ВПК буде працювати на підтримку України в довгостроковій перспективі.
«Це позитивний сигнал. Велика Британія демонструє стабільну підтримку України незалежно від політичної ситуації, що є стратегічно важливим фактором», - акцентує політолог.
Ще один ключовий момент – відверті заяви європейських лідерів, зокрема Дональда Туска, щодо необхідності посилення обороноздатності Європи. Лідер Польщі наголосив, що Європа є серйозною військовою силою і здатна захистити себе.
«Це важливий акцент, адже переконання, що без США Європа беззахисна, є хибним. Тим більше, що Велика Британія та Франція мають власний ядерний потенціал, який, хоч і поступається американському, залишається серйозним стримувальним чинником», - додав Леонов.
Ще європейські лідери фактично закликали Зеленського активізувати контакти з Трампом та відновити переговори щодо військової допомоги.
«Це свідчить і про те, що Європа поки не готова повністю компенсувати підтримку, яку надавав Вашингтон. Деякі критично важливі елементи – такі як ракети для Patriot чи розвіддані – залишаються незамінними», - коментує експерт.
Проте, на його думку, певні можливості для компенсації все ж існують. Європа може звернутися до альтернативних постачальників, таких як Південна Корея. Польща вже має досвід закупівлі озброєння в Сеулі, і цей підхід може бути масштабований на рівень ЄС. Однак питання ППО залишається відкритим: «Логічним кроком було б уже зараз ініціювати створення європейської ракетної програми та нових власних комплексів ППО. Це дозволило б не лише зменшити залежність від США, а й стало б відповіддю Трампу».
Європа нарешті переходить до активної ролі у глобальній безпековій архітектурі. Якщо раніше ключові переговори велися між США та Росією, а Україну й Європу ставили перед фактом, то тепер ситуація змінюється.
«Тепер Трампу доведеться мати справу не лише з Москвою, а й з Європою як рівноправним гравцем. Це послаблює позицію Росії, яка більше не зможе розраховувати на домовленості лише з Вашингтоном. Це також змінює підхід до санкційної політики. Навіть якщо США вирішать пом’якшити санкції проти РФ, це не матиме критичного ефекту, оскільки для російської економіки ключовим ринком залишається саме Європа. До війни 70% доходів від експорту енергоносіїв РФ отримувала саме від продажу в ЄС, а не в Китай. Тож поки Європа зберігатиме жорстку санкційну політику, економічний тиск на Москву залишатиметься суттєвим. Це означає, що тепер не лише Вашингтон і Москва визначають майбутню архітектуру безпеки – Європа стає повноправним учасником цього процесу», - говорить Олександр Леонов.
Ще одна важлива тенденція – обговорення можливості створення нового військового блоку європейських країн. НАТО більше не виглядає абсолютно надійним альянсом. П’ята стаття залишається розмитою, а окремі члени Альянсу, такі як Угорщина, вже демонстрували проросійську позицію, блокуючи вступ Швеції.
«Створення локального оборонного союзу дозволило б обійти ці проблеми та сформувати більш ефективну структуру. Наприклад, можна було б прописати в статуті можливість виключення країни, що порушує принципи європейської єдності. Це дало б змогу оперативніше реагувати на нові виклики без політичних затримок. В будь-якому разі, Європейський Союз поступово трансформується із суто політично-економічного блоку у військово-політичну силу», - наголосив політолог.
«Оголошення Стармером "коаліції доброї волі" фактично є свідченням формування нового воєнно-політичного блоку в Європі»
На переконання політтехнолога Олега Постернака, це колись мало б статися: «Європейські країни приступили до формування власної безпекової суб'єктності за умов нестабільної підтримки США та континентального конфлікту високої інтенсивності між Україною та РФ».
Саміт в Лондоні став точкою відліку нових форм більш інтенсивної та відповідальної взаємодії між європейськими країнами на українському напрямку.
«Оголошення Стармером "коаліції доброї волі", серцевиною якої є британсько-французька спіпраця щодо потенційного розміщення сил безпеки на території України, може бути свідченням формування нового воєнно-політичного блоку в Європі. Однак, актуальним залишається питання наповнення цієї безпекової коаліції реальними військовими кроками у бік підтримки України, не лише фінансами та дипломатією. Власне, перші новини обнадіюють: Британія готова закрити небо над Україною. Тим не менш, європейські країни не здатні поки замістити американську допомогу, тому стратегічного уявлення як діяти в умовах ускладненням відносин між Києвом і Вашингтоном, поки що в Європи немає», - каже експерт.
Тим не менш, європейські країни розуміють, що геополітичний зсув США в бік Росії потребує більшої безпекової інтеграції.
«Звідси ідеї французького прем'єра Франсуа Байру про європейський оборонний союз, натяки претендента на пост канцлера Німеччини Мерца, що Європі необхідно готуватися до створення власного оборонного союзу, який не залежатиме від США. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наполягає на терміновому переозброєнні Європи. Ідея європейської спільної армії також надзвичайно перспективна. Бо якщо російсько-українська війна зупиниться, Москва миттю переорієнтується на гібридну війну проти слабкого без підтримки Америки Євросоюзу», - стверджує Постернак.
«Європа та Україна перебувають в одному човні. Безпека Європи нерозривно пов’язана з безпекою України, і навпаки»
Олег Саакян, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості підсумував саміт чотирма пунктами.
Перший пункт – учасники саміту в Лондоні домовилися про координацію зусиль для посилення європейської безпеки, зокрема щодо підтримки України.
«Ми стали свідками формалізації "коаліції рішучих", про яку давно говорили. Ця коаліція заявила про свою готовність бути суб’єктом у міжнародній політиці як щодо Сходу, так і щодо Заходу, тобто Трампа. Історики, ймовірно, назвуть цей саміт моментом, коли була закладена основа європейської безпекової суб’єктності», - каже Саакян.
Другий - на саміті фактично зроблено заявку на створення "об’єднаних сил Європи" та умовного "Європейського Генерального штабу". За словами політолога, оборонну політику Європи можуть координувати різні структури:
Європейський Союз – через фонди та програми, що стимулюватимуть розвиток військово-промислового комплексу, зменшення залежності від критично важливих виробничих ланцюгів за межами ЄС.
НАТО – як ядерна парасолька та платформа для синхронізації військових стандартів, навчання та обміну розвідданими.
«Але на сьогодні відсутній "Генштаб Європи", який би координував оборонні ініціативи, швидко реагував на загрози та діяв у тих сферах, де ЄС і НАТО забюрократизовані або обмежені консенсусними рішеннями. Саміт у Лондоні показав, що формування такої структури стає все більш актуальним», - додав експерт.
Третій пункт – Європа вперше демонструє амбіцію формувати власний порядок денний на переговорах з РФ, виходячи за межі традиційного сценарію, коли основна роль відводилася США.
«Ідея плану короткочасного припинення вогню та гарантій безпеки свідчить про спробу створити разом із Україною власну переговорну платформу, що надає їй легітимності. Далі цей формат може бути запропонований адміністрації Трампа та, через нього, Росії», - розповідає Олег Саакян.
І четвертий – головним підсумком цього саміту стало чітке підтвердження: Європа та Україна перебувають в одному човні.
«Безпека Європи нерозривно пов’язана з безпекою України, і навпаки. Цей принцип відображений у проєкті майбутнього рішення саміту ЄС, запланованого на шосте березня, де ключовою темою стане ситуація навколо російсько-української війни», - підкреслив політолог.
30-ти денне перемир’я: що можна сказати про франко-британську ініціатива
Олег Постернак каже, ця ідея базується на концепції поступового "охолодження" війни і є класичним інструментом припинення тривалих гарячих війн: «Ідея полягає в тому, щоб поетапно "пригальмувати" війну. Приблизно так зупинялась антитерористична війна Ізраїлю проти ХАМАС, коли перемир’я включало серію послідовних етапів. Позитивний досвід перемир'я на першому етапі автоматично підвищує ймовірність його досягнення на наступному».
Але в умовах українсько-російської війни воно виглядає більше як теорія, оскільки немає жодних гарантій, що РФ буде його дотримуватись.
«Дуже промовистий приклад - "зернова угода", з якої врешті решт РФ вийшла за своєю волею. Або порушення режиму перемир'я під час першого етапу війни у 2014-2022 рр. Навряд чи Путін охочий піти на перемир'я за ініціативи європейських країн у той час, коли йому світить великий куш та більш вигідні умови на американському напрямку».
З ним погоджується Олександр Ковленко: «Я не думаю, що Росія на це піде. Росія зацікавлена у тому, щоб кожного дня тероризувати Україну нальотами дронів. І для неї це важливий елемент виснаження наших засобів ППО. Навіть не дивлячись на те, що загалом десь приблизно 3% дронів досягають мети, все одно у порівнянні з використанням крилатих ракет та інших засобів ураження — це дешевий та достатньо ефективний засіб терору тилової України. Вони не будуть зупинятися».
На думку Олега Саакяна, пропоноване 30-денне перемир’я в повітрі, на морі та в енергетичному секторі є частиною ширшого плану завершення гарячої фази війни. Він передбачає гарантії безпеки та механізми, що унеможливлюють відновлення бойових дій з боку РФ. Це своєрідний тест на реальні наміри обох сторін: для Трампа — перевірка його готовності тиснути на Путіна заради миру, для Путіна — перевірка його щирості щодо можливості завершення війни.
«Це перемир’я вигідне Україні, оскільки не зачіпає наземної складової, а отже, не дає Росії можливості використати його для перегрупування військ. Для України 30-денна пауза в ударах по тилових об’єктах РФ не є критичною, адже ці удари спрямовані на довгострокову деградацію військового потенціалу противника. Водночас російські атаки на українську інфраструктуру мають здебільшого терористичний ефект, спрямований на негайний тиск. Тому така угода для РФ більш болюча, ніж для України. Таким чином, Європа ставить Трампа перед вибором: або він дистанціюється від Путіна і вибудовує партнерство з Європою, або ж виявить небажання тиснути на Кремль», - вважає політолог.
Олександр Леонов, звертає увагу на два ключові аспекти. По-перше, цей підхід може викликати певне невдоволення в України, адже створюється враження, що Європа солідаризувалася з Трампом у питанні послідовності: спочатку припинення вогню, а потім – гарантії безпеки. Втім, є і принципова відмінність від американського бачення.
«У європейському плані з’явилася конкретика та логіка: передусім припинення вогню в небі, на морі та в енергетичному секторі. Це дозволяє чітко верифікувати та контролювати ситуацію. Наступним кроком передбачено введення миротворців в Україну ще до початку мирних переговорів. І це ключова технічна деталь», - каже він.
В європейському підході є механізм контролю. Якщо дві воюючі сторони оголошують припинення вогню, має бути третя сторона, яка верифікує цей процес, контролює його виконання та визначає алгоритм дій у разі порушень.
«Саме цього критичного елемента бракує в американському баченні, що робить його поки що сирим і складним для реалізації», - додав він.
На питання, чи підходить цей план Україні, Леонов відповів зустрічним питанням: а чи зможе українська ППО витримати постійний тиск з боку Росії?
«Москва цілеспрямовано намагається перевантажити нашу ППО, атакуючи щодня сотнями дронів-камікадзе. І тут виникає ще одна проблема: якщо не буде належного постачання ракет для Patriot та інших систем ППО, Україна ризикує залишитися беззахисною і перед дронами, і перед балістичними ракетами, які наразі ефективно збивають саме Patriot. Це створює критичну загрозу для нашої енергетики, промислових об'єктів і цивільної інфраструктури, - акцентує політолог. - У цьому контексті може постати питання про потенційний розмін: чи варто Україні припинити удари по російській території в обмін на гарантії безпеки та зміцнення ППО? Такий сценарій може розглядатися, але лише за умови чітких зобов’язань партнерів щодо забезпечення України достатніми засобами захисту та реальних гарантій того, що Росія дотримуватиметься перемир'я. Це вже питання переговорного треку між США та Росією. Трамп неодноразово заявляв, що Москва нібито готова до миру…»
Подібним чином, хоч і з деякими нюансами, висловився Михайло Самусь: «Це має бути комплексне рішення, що охоплює не лише удари в повітрі, на морі та по енергетиці, а всю лінію фронту. І важливо уточнити деталі: чи йдеться лише про ракети, чи також про дрони? А як бути з авіацією? Чи враховується артилерія? Трамп звинувачує Зеленського у небажанні миру? У відповідь Макрон та Стармер можуть зробити крок назустріч, заявивши: "Ми переговорили із Зеленським, і він погоджується на припинення вогню. Але повне – на всій лінії фронту, на будь-яку глибину, будь-якою зброєю, і на чітко визначений термін – один місяць". Це створює ситуацію, у якій Трамп, як головний комунікатор із Путіним, отримує м’яч на свій бік. Він постійно говорить, що Путін готовий до миру – гаразд, тепер у нього є конкретна пропозиція: "Франція та Велика Британія пропонують місячне перемир’я без жодних додаткових умов. Чи готовий Путін?"
Якщо Трамп дійсно має вплив на Путіна, він може перевірити це просто зараз. І далі можна буде говорити про розширення перемир'я та навіть про створення міжнародної моніторингової місії за участі європейських партнерів.
Інф.:
УкрінформКоментарі
