Володимир Пилипчук: У нас ще жоден із президентів не став гарантом додержання Конституції
Зверну увагу на одне болюче явище - на "пофігізм" самого суспільства – бо у нас ще ні один з президентів не став гарантом додержання Конституції, ніби-то вона написана і не для президента, але й ніби-то не для прискіпливих дій самого суспільства.
І у нашій Державі, за всіх її новітніх часів "грав примо-скрипку" в управлінні всіма і вся НЕКОНСТИТУЦІЙНИЙ орган - Адміністрація президента, (нині - ОП), і ні в однієї з дійових осіб, що спеціалізуються в ОП на руйнівній діяльності – ще не були "повідрубувані загребущі руки" ... і ні один президент, жодна судова влада, і донині цього не вимагали, як і основна маса інертного суспільства… !?!?

Пристосуванців у будь-якому суспільстві є достатньо. В народі їх називають псевдопатріотами, або ще простіше  - ПЕРЕКОТИПОЛЕМ…
А от істинні патріоти – ті назавжди віддані інтересам державі, а не "тілу і духу царя"!
Але розглянемо проблему «людських душ» ширше…
Хоча їх генетична «палітра» не така вже й широка:
1.  Їх «екологічна ніша» - не пізнане та не досліджене й донині явище.  Але їх відносна кількість, чомусь, як правило, коливається навколо цифри в 5%...
1.а.  Розглянемо людські здібності (генетичні):
- дітей із психічними відхиленнями народжується (а це проявляється в подальшому житті) у межах 4-6% (причому така пропорція спостерігається в народжуваних дітей по всьому світу)
- у межах тих же 5-7% народжуються із задатками бути виключно успішними і великими господарниками, фінансистами, економістами, юристами…
- лише в межах 3-5% - народжується науково-технічних геніїв…(якщо в якійсь країні більше в дорослому віці, то це означає, що вони "імпортовані")
- у межах тих же 3-4% - геніїв в галузі мистецтва
- у межах 5% - «геніїв» з кримінальними нахилами
- у межах 5% - тих, які мають стати священниками, самаритянами, альтруїстами
- винятком є класні працівники та виконавці – 30-40% (розбіжність залежить від умов та ознак, наведених нижче, в групі 1.б)
- усі інші – чітко не ідентифікуються

Правда життя та його умови часто вносять свої, але незначні корективи в наведені генетичні ознаки...
1.б. Набуті Здібності та Позиції людини.
 - я не берусь судити про процентний склад у кожній із груп, бо він різний у різних країнах, а «шкала розбіжностей» залежать від:
- виховання: релігійного, національного, сімейного, професійного, патріотичного чи людинофобського - характерного тій чи іншій країні
- від виховання в результаті навчання: «двором», всіма рівнями навчальних закладів, вихованням у трудовому колективі, політичною ситуацією в державі проживання
- фізичним та фізіологічним станом конкретної людини
1.в. За здатністю досягати мети (фактор змішаний = генетичні якості + набуті)
- є люди, які ні перед чим не зупиняються у досягненні своєї мети, … а також - люди, які ні перед чим не зупиняються у досягненні мети, поставленої їм іншими
(наступні ознаки, які визначені в цьому ж п. 1.в., також слід розділяти за  ознаками авторства цілевказання)
- які зупиняються лише перед загрозою смерті
- які зупиняються лише перед загрозою бути ув’язненими
- які зупиняються перед загрозою втрати благополуччя
- які зупиняються при можливості будь-якої втрати комфортності життя -яких у побуті називають «пристосуванцями»
- абсолютно інертні – «моя хата скраю»
- і яким «фіолетово» навіть те, що буде з ними самими – нехлюї (а ось ця ознака - виключно індивідуальна)
Виходячи зі згаданих ознак провадиться і профвідбір - хто має задатки бути воїнами, дипломатами, державними діячами, організаторами, добрими галузевими профі, чи просто - виконавцями, чи просто - наповненням, "болотом" (яке часто спостерігається у виборних органах при колективному прийнятті рішень)
1.г. За рівнем засобів для спонукання, стимулюванні до дій:
- внутрішньо стимульовані природою, тобто ті, яким не потрібне зовнішнє стимулювання – їм просто не слід заважати і вони виконають на відмінно ту роботу, за яку беруться. Ці ж люди майже ніколи не беруться із власної ініціативи за роботу, яка їм не «до душі».
- люди, яким потрібні і достатні лише моральні стимули - їм достатньо, щоб їх постійно хвалили, нагороджували грамотами, орденами-медалями – тоді вони роботу виконують найліпшим чином
- в абсолютної більшості людей якість та вчасність виконаної роботи залежить від якості, регулярності та розмірів матеріального стимулювання
- але є і меншість людей, які не здатні виконати роботу без того, щоб їх не критикували, або не згадували (причому згадували в будь-якому ракурсі), але щоб їхнє ім’я було на слуху у всіх
- а є й такі, про яких у народі кажуть: «що вб’єш, те і в’їдеш»…
- є, (хоча й мізерна їх кількість), так званих "глухо непробивних" - еталонних ледарів.

Але в реальному житті застосовується комплекс описаних стимулів.
І якщо ознаки людей з «екологічної ніші» (описаних в п. 1.а.) є повністю прогнозовані (але змінити їх на сьогодні людство поки-що не в змозі в ширших границях), то зрозуміти, змінити і спрямувати людей за позицією, описаною в п. 1.г, можна майже на всі 100%...
Ознаки людей, описаних в позиції 1.б. ("Здібності та Позиція») –  прогнозовані, хоч і не з повною імовірністю, але й вони підлягають змінам цілеспрямованими діями.
А от чітко класифікувати та точно прогнозувати позицію та поведінку людей у тій чи іншій ситуації (описаних в розділі 1.в.) без допомоги штучного інтелекту, поки-що ні теоретично, ні  практично неможливо. Оскільки, наприклад, природжений геній може стати як видатним науковцем, так і знаменитим злочинцем.
Тобто, за технічною аналогією, людина – це набагато складніший «гаджет», ніж усі існуючі комп’ютери, в яких стандартизованими є як «залізо», так і програми, за якими вони працюють…
Але людина та її поведінка завжди здатна характеризуватися  інтегралом, сумою ознак (описаних в розділах 1.а+1б+1.в+1г)...

Та повернімося на нашу грішну землю…
Якщо говорити про обрання та критику дій президентів і їх влади, то я спершу запропоную ВСІМ зрозуміліший приклад (для більшої ілюстративності, наочності) з іншої, але притаманної більшості людей,  проблеми... і сформулюємо її так: А чому подружні пари розлучаються?
- Бо ж вони, коли вирішували одружитися, вважали своє майбутнє подружнє життя ідеальним, клялися кохати вічно... А  ліпшого (ліпшої) за свого обранця вони не могли допустити навіть у думках. Бо якщо б у них ліпшими були інші, тоді для чого одружувалися саме з обраною людиною?... Логічно?
А що ж їм засліплювало очі, чому вони "не розкусили личину" раніше?  Бо вони до весілля бачили і сприймали лише найліпші сторони один одного, між ними не стояв побут - "каструлі", "шкарпетки", "підлога."... турбота за долю дітей, про гроші, мрії про свою хату, машину, закордонні відпочинки.... Тобто, поганих рис один в одного вони могли не лише не знати, але й не могли виявити, не підозрювали про їх існування. Бо вони  сходилися на короткий термін, від якого отримували повне задоволення і... розбігалися по батьківських домівках... з усім приготовленим і поданим.
- А коли вдосталь пожили разом, узнали ліпше один одного в різних режимах-ситуаціях, відчули ї негативні якості один одного, сконцентрувалися саме на них, то починають казати – такий же, як і всі… мужики - всі вони однакові, чи: всі баби такі ж самі.
- А коли погані риси поведінки одного з них стають на перешкоді їх взаємному процвітанню, чи на заваді шкурному, паразитичному   процвітанню одного з них, коли хтось із них не пройшов тест на гідність в екстремальних ситуаціях - ось тоді і розлучаються, приговорюючи – що  гіршого (гіршої) немає… бо якби всі інші були ще гіршими, то для чого з цим розлучатися …??? (хоча деякі і терплять до скону: терплять і пияцтво, і зради, і неробство та паразитизм, і виноси з дому та продаж ..."останнього куска хліба"). Ось саме так реальне спільне життя і вносить радикальні корективи в попередню ідилію... - як HIMARS, який  різко змінює ситуацію на полі бою з рашистами...
Тому й стосовно влади, яку обрали, має бути таке ж правило, такий же підхід: якщо добре справився з обов'язками, забезпечив процвітання -тоді підтримаємо тебе і на другий термін. Якщо не справився, та ще й добряче напаскудив, постійно та навмисне робив зле людям, зраджував  їх… та державні інтереси, зраджував людським цінностям – про які співав (чи свистів) на попередній передвиборній гонці, нехтував цивілізованими нормами – пора «розлучатися» і сказати рішуче "геть"!

Коли він і його кампашка призначають на державні посади тих, хто є ворогом України, хто тут же переходить на бік загарбників.... коли добивається іноземної допомоги для Держави і для нас усіх, але НЕ всю її використовує на потреби держави, допускаючи нещадне розкрадання:  задля особистого збагачення, збагачення ворогів цієї ж Держави, але вміло «свистить» те, що хоче почути вухо пересічних… бо ж він – не «ЛОХ»..., то таких "царів" неприпустимо терпіти довго людям з нормальною психікою і патріотичною позицією.
Найболючіше те, що в той час, коли на війні гинуть найкращі, країною керують найгірші...

І якщо війна із зовнішнім ворогом не дозволяє позбавити його «крісла рабовласника» в цей період, то слід негайно позбутися хоча б його «дурного оточення та звичного йому кримінального середовища». І якщо сам не в змозі - то саме в цьому ми і повинні йому «допомогти»... Допомогти так, як витягають рідні... п’яницю від дружків-алкоголіків чи наркомана з притону… Слід відтягти його від криміналізованого оточення - поки не стало запізно… А яким чином-способом - залежатиме від рівня  опору «пріхлєбатєлєй» та від зрілості і рішучості суспільства...
І, на останок, зверну увагу на одне болюче явище - на «пофігізм» самого суспільства – бо у нас ще ні один із президентів не став Гарантом Конституції, ніби-то вона написана і не для президента, але й ніби-то не для прискіпливих дій самого суспільства.
І у нашій Державі, за всіх її новітніх часів «грав примо-скрипку» в управлінні всіма і вся НЕКОНСТИТУЦІЙНИЙ орган - Адміністрація президента, (нині - ОП), і ні в однієї з дійових осіб, що спеціалізуються в ОП на руйнівній діяльності – ще не були «повідрубувані загребущі  руки»  ... і ні один президент, жодна судова влада, і донині цього не вимагали, як і основна маса інертного суспільства… !?!?

Але характеристика поведінки конкретного індивіда (чи «кампашки») в екстремальних ситуаціях – то є найвірніший «рентген» того, чого вони дійсно «вартують»…
Старші люди ще пам’ятають Барда і Менестреля Володимира Висоцького (який мав українське коріння) і його пісню (півстолітньої давності) про те, як він оспівував один із варіантів очищення від псевдодрузів:
Песня о друге
Если друг оказался вдруг
И не друг, и не враг, а — так;
Если сразу не разберешь,
Плох он или хорош, —
Парня в горы тяни — рискни!
Не бросай одного его:
Пусть он в связке в одной с тобой —
Там поймешь, кто такой.
Если парень в горах не ах,
Если сразу раскис — и вниз,
Шаг ступил на ледник — и сник,
Оступился — и в крик, —
Значит рядом с тобой — чужой,
Ты его не брани — гони.
Вверх таких не берут и тут
Про таких не поют.
А що являє собою жонглер-ЗЕ і його «кампашка», - вже широко відомо  міжнародній спільноті, а деякі країни починають відмовляти нам у раніш обіцяній допомозі.
А ви, Громадяни України, самі можете оцінити і жонглера і його кампашку через свою «чотиригранну призму» сприйняття закладених у вас природних та набутих характеристик... (описаних вище… в сумі =1.а+1.б+1.в+1г…)?  Бо від вашої оцінки його діяльності, від "окрасу" вашого рішення буде залежати, на що можете розраховувати і чого маєте заслуговувати у своєму подальшому житті)
Ворог не лише той, хто наставив на вас дуло карабіна... - тим він і менш небезпечний, бо явний... і ти до його дій готовий... Більш небезпечний ворог прихований, чи фальшивий друг, який здатний зробити підніжку в найнеочікуваніший для тебе момент...
Під час екстремальних ситуацій рвуться міждержавні, приятельські, сімейні, партійні взаємозв’язки, - якщо одна із сторін принципово і різко окреслює свою протилежну, ворожу позицію.
Не бійтеся і не жалійте втрачати колишніх друзів (у т.ч. і фейсбучних), якщо вони в екстремальних ситуаціях не здатні лишатися такими ж, якими були … коли набивалися до вас в друзі, чи у вашу сімейну  рідню... Бо насправді - то не втрати, то є процес очищення від «сміття», «токсичних відходів суспільства» – і то, врешті, має стати природним для кожної нормальної людини…

Володимир Пилипчук, політик, громадський діяч, науковець
Інф. із сторінки автора у facebook

Коментарі