Олег Чорногуз: Треба знову підняти гасло вояків УПА “За вашу і нашу свободу!”
МОСКОВСЬКА МАЯЧНЯ
(письменницькі роздуми)
Ви не дивитеся сьогодні московських передач? І правильно робите. Після кожної з них, чи “Вєчєр” і "Поєдінок” з Владіміром Соловйовим,  чи “Право знать” з Дмитром Куликовим, чи “Мєсто встрєчі” з Ольгою Бєловою і Андрієм Норкіним та аналогічними ідеологічними телевиставами – це все поля ненависті. Поля ненависті і дикої люті до тих, кого вони ще вчора називали братами. До кого і до чого тільки не вдається безсоромна і брехлива кремлівська пропаганда?! До яких перекручень фактів, як історичних, так і сьогоднішніх! Брехня, цинізм, фальсифікація – це три кити кремлівської ідеології. Плюс українські перевертні і колаборанти, як безстидне підтвердження московської брехні. Найтиповіший і найогидніший представник  український покидьків з відтінком єхидства і нібито всезнайства - Ростислав Іщенко. А тип найлютішого перевертня і яничара - Ігор Коротченко з українським корінням.
Сьогодні Кремлю мало окупації українських територій, їм мало вбивств і руїн на українській території. Їм мало смертей дітей і жінок, не кажучи уже про чоловіків на частині української території. Їм нині подавай усю Україну та ще й запали її з різних боків: з Європи, з Ізраїлю. Вони для цього використовують різні недозволені Людьми у цивілізованому світі методи, в основі яких брехня, перекручування фактів, фальсифікація, безсоромне нахабство, закрикування, якщо раптом їхній слух їм ще й правдою очі коле.

І це нині вони нападають з таким озвірінням  в основному на тих, кого вони вчора називали своїми братами чи то по православ’ю, чи по власній вигадці. Б це їх справжнє нутро і обличчя, якщо це так можне назвати. Бо те, що мало  б називатися лицем, тільки віддалено нагадує їхні обриси. Лице кремлівського ідеолога і пропагандиста палахкотить геббельсівським запалом ідеологічної кремлівської зарази, що розповсюджується за допомогою московських нафто- і газодоларів по всій Європі, по більшій частині світу. Воно  палахкотить  смертельною ненавистю і до найближчих  сусідів, до його мови, до його історії, до  його синів - героїв, до їхніх невмирущих подвигів в ім’я життя, за яке вони розплатилися кров’ю за свою і нашу свободу, за свою державу на окупованих колись територіях, які історично ніколи не належали Москві.

Щоденні московські політичні вистави, як деякі вистави у Шустера, під регіт, знущання над українцем, з його приниженням, навішуванням ярликів, відвертих образ і, навіть, рукоприкладством прямо у телестудії і після цього (повноцінним розумом цього не зрозуміти) завершувати  всі ці шоу, кажучи англійською, штампованими епілогами про єдиний народ, про “братній народ”, як сказав Путін (це для московіта у студії обов’язково, як мантра), що їх пов’язують давні історичні ще з “братньої колиски” “братні узи”(очевидно, натяк на кайдани, вериги, ланцюги, пута!!! Які там ще синоніми до цих уз в українській мові?!) і, звичайно, “узи любові”. Інакше не кажуть.  

Після кожної такої людиноненависницької передачі соловйових, норкіних, куликових та виступів на цих передачах маркових, рогозіних, затуліних, жириновських, українцю хочеться взятися за автомат. Ці страшні телевидовища на тлі донецьких руїн і смертей ні в чому невинних людей, які страждають за таких ідеологічних покидьків, що розв’язали неоголошену війну проти України, не що інше як безсоромність, нахабство, аморальність, цинізм і фарс.

Народ, поневолений у 41-45 роках минулого сторіччя двома військовими потугами, двома завойовниками - гітлерівським Берліном і сталінським Кремлем, що пройшлися, спалюючи і знищуючи після себе до повного винищення окуповані території за принципом випаленої землі, знайшов у собі силу піднятися з руїн, як птиця Фенікс, і взятися за виборювання своєї землі від зайд-окупантів.
Не маючи за плечима  своєї держави, армії, зброї, одягу, харчів, живучи на від краю до краю окупованій  рідній землі, у цих умовах українські сини і дочки взялися за зброю. Стали на шлях боротьби без просвітку на перемогу і все ж із вірою, що ця пролита кров не буде марною. Із неї таки відродиться вільна Україна. І кров справді не стала марною. Дякуючи героїчному прикладу української повстанської армії, про яку генерал де-Голль сказав: “як би у мене була така армія, гітлерівський чобіт ніколи б не ступив на французьку землю”.

УПА гідна наслідування для всіх народів світу. В усьому світі не існувало жодної такої армії, гаслом якої було “За нашу і вашу свободу”. Саме в цій армії поруч з українцями воювали представники чи не всіх європейських народів. Воювали проти двох найстрашніших, найжорстокіших, найпідступніших тоталітарних, диктаторських режимів. Воювали, борючись за свою державність, за свою волю на своїй території пліч-о-пліч із представниками інших поневолених народів - грузинами, татарами, азербайджанцями, білорусами і євреями.
В УПА був єврейський батальйон. Лев Ребет українець єврейського походження став натхненником українців у цій боротьбі, якого, як Євгена Коновальця і Степана Бандеру, сталінський режим і особисто Сталін наказав фізично знищити.

 Український народ – це споконвічно героїчний народ! Він з іншими народами Європи зупинив і знищив Золоту орду у ті далекі роки нашої історії. Він і сьогодні зупинив на порозі нашого дому нащадків цієї орди – московських підступних, брехливих і цинічних загарбників! Український народ - це Мужній народ! Безстрашний народ! Гідний захоплення і наслідування!

 А в той час, у роки кривавої боротьби УПА з фашистами Гітлера і Сталіна, українські патріоти усвідомлювали свою безперспективність у цій боротьбі, але вірили, що на їх крові виросте колись таки незалежна держава і вона виросла. І виросла у багатьох народів, які тоді були поруч з українцями.

Український народ, який, нарешті, виборов свою волю і незалежність, який віддав (і нині віддає!!!), за свою волю і державність як ні один народ у світі, мільйони своїх життів, життів своїх кращих синів і дочок, знову провокується вічним катом України – Москвою на чергову Світову війну. Московії мало своїх танків, градів, ракет, бронетранспортерів, часткової окупації нашої держави! Кремлівські яструби знову, як у роки Другої світової війни, коли ці два диктаторські режими (чи один із них), спровокували Волинську трагедію, нині знову провокують українців і поляків, щоб запалити вогонь війни ще з європейського боку. І саме цим  Кремль підтверджує, що  його агенти і в 1943 році, переодягшись у форму УПА, вирізали польське село. Сьогодні вони знову вирізують у пам’яті наших народів чергову волинську трагедію, стикаючи нас, українців і поляків, які вже, здається, сказали своє історичне слово і клятву: простимо і будемо прощені, Москві це не до вподоби. Вона викидає чергові провокації і стає нібито захисником поляків, кров яких так само на московських руках, як і українська. Саме це сьогодні так активно мусується на масових телепередачах Кремля. Москва не розповідає, що до їхньої провокації чи провокації гітлерівського АБВЕРА у польських і українських селах на українських території Волині мирно жили  українці і поляки. Українці жили на своїй споконвічній території. А за “мирним договором” між Петлюрою і Пілсудським  поляки отримали найкращі землі на українській Волині. Їм їх надав польський уряд, поставивши таки своїми загарбницькими діями українців у статус раба і бидла на своїй землі. Але, незважаючи на це, тут жили мирні люди. Як із польського, так із українського боку. Ходили часто  в українські церкви і в польські костьоли. Одружувалися між собою. Народжували спільних дітей від мішаних шлюбів. Частенько вже не могли розібратися, чи вони поляки чи українці і на тобі провокацію: одягшись у форму добровільної, бездержавної нації, провокатори невідомо з якого боку - Москви чи Берліну, вирізають польське село в Україні, щоб забезпечити собі тил, відволікши два поневолених народи від своїх проблем - спільної боротьби за спільну свободу на території як України, так і Польщі. Замість того, щоб об’єднатися і вдарити з тилу і по тих, і по тих, ці поневолені народи роз’єднауться і вирізають один одного.

Ми, українці, це болісно переживаємо. Віримо, що інтелект поляків також візьме гору над емоціями і знову не запалиться і вони не наступлять на ті ж самі граблі- провокацію Кремля проти України і Польщі. Ми маємо взятися за руки, а не за зброю. Це вимога ХХІ сторіччя. Це наш святий обов’язок перед нашою історією, в колеса якої Москва знову вcтромляє палиці - кривово-провокаціні палиці. Не піймаймося на це! Не купімося і не продаймося. Молю вас, благаю устами нашого пророка. Обнімімося, брати мої. В іншому випадку знову проллється кров.

Верховна Рада проявила мудрість. Не відповіла на провокацію Москви ненавистю до Польщі, і ви, поляки, проявіть таку мудрість. Сьогодні, коли Україна жертовно віддає своє життя за мир на своїй території, вона бореться і за вашу територію. За вашу свободу і незалежність. Невже ви забули московські танки, які нині у нас, а колись були у Празі і, у вас, у Варшаві? Невже ви забули гасла ”Іван, іди додому”? Цього нині просимо й ми: ”Москаль, іди додому!”. Ми тебе не запрошували зі зброєю в руках на твоїх землях їхати до наших мирних хат. Цього  факту, такого запрошення нема на жодному папері. Ідіть до своєї «однієї шостої», поки вона у вас є. Облаштовуйте її. На вас не нападатиме Європа. Чекайте того нападу позаду себе. Там у вас також чимало проблем. Візьміться за них.

Ми не хочемо на своїй  території “русскаго міра” імені Жириновського, Рогозіна, Соловйова, Путіна. Нам не потрібен у черговий раз  ніж і московський  багнет Муравйова, на кінчику якого він приносив уже в Київ “русскай мір” у далекому 1918-му. Приносив  з кров’ю і полум’ям, вирізав і вибивав корінне населення тільки за мову, тільки за вишиванку. Нині Муравйов-Путін те ж саме творить на нашій землі. Перетворює Великий Козацький  Луг у чергову Новоросію. У чергові  історичні руїни, обагрені кров’ю і смертями мирних людей. Тай цього кривавому  Кремлю мало. Тільки за те, що Україна хоче свободи і незалежності від свого історичного ворога і географічного сусіда, Москва її знищує усіма наявними і неявними засобами. Загарбує, окуповуюючи українські  землі, які ніколи Московії не належали. Загарбує і окуповує землі, які  упродовж постійних жорстоких воєн були завойовані Московією у мирних народів, будівничих народів! Кочівник-загарбник з ментальністю і генною пам’яттю Золотої орди знову і знову йде на Європу. Знову і знову під гаслами “дайош міровую рєволюцию”,або чергову Світову війну. Зі споконвічною мрією одягти свою армію на берегах полуденних океанів і навічно перейти на літню військову форму своєї вічно воюючої армії.

    Якщо ми сприймемо чергову Кремлівську провокацію, свідками якої ми нині є, то усі загинемо завтра в горнилі чергової війни - Третьої світової, яка вже давно розпочалася. Яку без оголошення, як і Гітлер свого часу, розпочала Москва. Це війна на Кавказі - Чечня, Дагестан; Грузія (Абхазія); Північна Осетія; ще раніше – Молдова (Придністров’я), Україна (Крим і Донбас) і вже далека від Кремля Сирія. А що ж завтра? Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія?... Туди також прийде “рускай мір” захищати російськомовних в окупованому Кенігсбергу? Прийде на споконвічні землі Міллера і Канта! Що ж завтра??? Куди йде Москва???!!! До яких меж?! Може, час зупинитися. Якщо Кремль на це не здатен, то може ми усі ті, на кого чекають руїни і смерть, як нині в Україні, подамо один одному руку, забувши неоднозначне і часто досить суб’єктивне минуле. Може, знову підіймемо гасло вояків УПА  - “За вашу і нашу свободу!” Чи краще смерть? Ми стоїмо уже над всесвітньою прірвою. Ми стоїмо і перед вибором: мрія чи ярмо, волю чи поневолення, життя чи смерть? Залишитися людьми чи московським бидлом?

Як бачимо наживо по московських телеканалах, Кремлю нині знову мало України, Польщі… Вічний Кремлівський недруг-провокатор хоче відкрити ще й третій фронт. Як завжди (оскільки уже сил немає) він поставив собі за мету знову зіткнути лобами нас, українців, з поляками. Посіяти ворожнечу між нашими народами, які вже кілька років тому порозумілися. Реальність в Україні є такою, що євреї, поляки і представники  інших  народів в Україні - народи-брати. Будують разом спільну і для них рідну державу. На чолі цієї держави представники усіх національностей. Національностей, які живуть в Україні: від татарина до єврея, від росіянина до поляка. І от саме цю моральну зав’язь(сув’язь) дружби і взаємоповаги Кремлю потрібно розірвати за будь-яку доларову ціну. Посіяти ненависть між народами. Витягти із багна історії криваві факти з минулого двох-трьох народів – і висіяти зерна чортополоху на території України, знову забезпечивши собі тил, як у 1943 році, розсваривши два істинно слов’янські народи. А на  державній нинішній українській території, ще й підключити команди 5-колони, оголосивши таємно Україні неоголошену гібридну війну, до якої вдався Кремль на чолі з досвідченим провокатором-кедебістом Путіним. Убивцею Литвиненка, Березовського, Нємцова, і, вочевидь, Бузини й Шеремета, аби кинути тінь на демократичну Україну і толерантних та гостинних  українців. Давні знайомі методи Москви - від Войнаровського до Коновальця, від Бандери і Лева Ребета до Шеремета. У нинішніх напівофіційних версіях можна не сумніватися. Такий знайомий почерк московської руки. Так може візьмемося усі ми за розум,а не емоції. Візьмемося за принцип: розум попереду, емоції позаду. Бо тільки так ми можемо виграти бій у цій неоголошеній війні Кремля проти людства. Я не обмовився. Так воно і є, як ми глянемо на карту бойових дій, де вогонь відкриває Москва.
 
Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу”

Коментарі