Опозиція вимагає від президента Віктора Януковича негайно підписати зміни до закону про регламент Верховної Ради
Про це заявили на брифінгу лідери опозиційних фракцій. "Ми вимагаємо від Януковича негайного підпису і опублікування закону", - сказав Арсеній Яценюк. За його словами, опозиція навмисно внесла у список на переговорах кілька неприйнятних для партії влади вимог, щоб потім піти на компроміс по них, залишивши головну вимогу. "Якби вони прийняли ці вимоги, то треба було б розпускати Партію регіонів. Але ми залишили головне - вперше в історії українського парламенту картки порушників будуть вилучатися", - сказав Яценюк. "Починаючи з наступного пленарного засідання, помічники народних депутатів будуть перебувати на балконі із засобами відеофіксації і фіксувати кожне голосування", - зазначив він. Інф.: INTV.ua.  Детальніше+ВІДЕО

Депутат "Батьківщини" Арсен Аваков заявляє, що Верховна Рада розблокується й о 12:00-12:30 може почати працювати.
"Розблокуємося. Знайдено перехідну конструкцію забезпечення персонального голосування", - написав він на своїй сторінці у Facebook.
"Якщо ПР не відмовиться в останній момент, то через годину-півтори будемо працювати", - повідомив він близько 11-ї години.
Голова фракції "Свобода" Олег Тягнибок на брифінгу також повідомив: "Так може трапитися, що сьогодні, у п'ятницю, робота парламенту буде розблокована".

Від влади регіоналів потерпають і люди і тварини
Пікетування чергової сесії Одеської міськради, яка відбулася 19 лютого, відзначалося посиленою охороною мерії, яку до того ж оточили щільним кільцем регіонали та комуністи, відтіснивши на узбіччя всіх невдоволених владою. Про це не варто було б писати, коли б у мішанині цих акцій протесту і підтримки не віддзеркалювалися, мов у краплині води, і вся недолугість нинішньої демократії й потворність нашого життя, яке з кожним днем усе "покращується".
Голоси волаючих у пустелі
Проблеми, які обсіли одеситів, мало чим відрізняються від тих, із якими нині щодня стикається кожен із нас. Багатьох пікетувальників я вже знаю в обличчя, тільки плакатів тепер у них побільшало, бо і всілякі неподобства та негаразди валяться на їхні голови сніговою лавиною.

Основне питання країни, або Шекспірівське “бути чи не бути?” у філософському контексті державної долі України
Важкі часи України затягнулися. Засмучені цим часто запитують сьогодні, як зробити її щасливою, а значить - вільною і сильною. Але в суперечках про те, з ким бути їй на шляху свого життя, за ким піти, щоби шлях цей був правильний, якось губиться головне питання про неї саму. І країна, не вирішивши його, знову залишається без щастя, сиріч без себе.

Задайте собі дещо переінакшене звичне запитання "скажи мені, хто тебе нагороджує, і я скажу, кому ти служиш", як матимете повне уявлення про п’ятірку українських регіоналів, яких "сам" Владімір Путін цими днями нагородив медаллю Пушкіна. Звістка про те, що президент Російської Федерації відзначив цією державною нагородою Сергія Ківалова, Вадима Колесніченка, Олега Царьова, Дмитра Шенцева та Юрія Болдирєва за "великий внесок у збереження і популяризацію російської мови й культури за рубежем" із блискавичною швидкістю облетіла весь світ. І всім нам стало зрозуміло, що прислужуються вони Москві, а Україну, якщо і люблять, то за словами Олександра Пушкіна "странною любовью".

Зрада? Ні – закономірність.
Інтелігенція, вихована колонізатором, є ворогом власного народу. (Джавахарлал Неру)
Якщо в державі для побудови мовних відносин за фундамент береться неправильно перекладений текст Європейської хартії загрожених мов, якщо маємо прийнятий з порушеннями законопроект Ківалова-Колесніченка, то вибудувати правильне мовне законодавство буде неможливо. Прикладом цього може бути законопроект "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні" поданий опозицією.

До кінця 2011 року для протестних російських кіл Помаранчева революція була, по суті, найближчим із вдалих прикладів боротьби з авторитарним режимом у пострадянських умовах. Але сьогодні, за результатами дворічної історії антикремлівських мітингів у РФ, картина трохи видозмінюється: вже українські опозиціонери можуть брати певні уроки з діяльності російських колег.
Перш за все, це стосується методів опору авторитарному режиму в умовах, які поступово перетікають з пострадянського русла у неорадянське. Вчитися ж у цьому випадку треба не тільки на чужих успіхах, але й на проблемах.

Сергій Лещенко з 2008 року розслідує корупційні схеми, використані при передачі комплексу Межигір’я з державної власності у власність Віктора Януковича, який проживає там з 2002 року. Він спробував дізнатись інформацію про Межигір’я, але чиновники та суди різних інстанцій відмовили журналістові, посилаючись на те, що захищають приватне життя глави держави. Це і змусило Лещенка звернутися до Європейського суду з прав людини. За словами журналіста, Страсбурзький суд – остання інстанція, через яку він спробує одержати інформацію про Межигір’я.
Про це - в публікації Богдани Костюк на Радіо Свобода

Браво фюреру!
Тут допіру дрібний фюрер Партії регіонів, ну той, який стоїть у певній позі зі знаковим жестом, розповів, що ходити в Раду у вишиванках незаконно. Ух ти, вперше Партія регіонів згадала про дрес-код.
Це дуже тонкий крок - усіх депутатів одягнути в регіоналів.
Ідея дрібного фюрера Партії регіонів проста: якщо не зміг зрубати грошей у бізнесі, навіщо тобі йти в політику? А що, звучить заманливо: якщо не зміг спорудити свій бізнес, навіщо намагатися керувати країною? У цьому й різниця між нами і ними. Я хочу, щоб люди керували країною, а вони хочуть керувати людьми. Гаразд, кинемо пафос і повернемося до вишиванок. Детальніше...