Колишній командувач Збройних сил США в Європі, генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес вважає, що російським військовим бракує узгодженості, а нові бойові машини та танки з-за кордону можуть змінити хід війни. Про це він розповів грузинській службі Радіо Свобода. Він також пояснив, чому помилився у своїх оцінках щодо дати деокупації Криму.

Бахмут та Соледар перебувають під постійною атакою російських військових, або якщо точніше, під атакою найманців приватної військової компанії «Вагнер». Чому Бахмут на сході України такий важливий? Що голова «ПВК Вагнер» Євген Пригожин хоче досягти у Бахмуті?

– Мені зайняло трохи часу, щоб зрозуміти, для чого Росія приділяє так багато уваги Бахмуту, особливо сили на чолі з Пригожиним. Думаю, тут є символічний аспект, це майже марнославство для нього. Він, очевидно, не дбає про те, скільки людей загине. На цей момент вони [«вагнерівці»] перебувають там вже 5 місяців, але досі не змогли взяти Бахмут. (Росія 13 січня оголосила, що контролює місто Соледар, що неподалік Бахмуту, Україна заявляє про бої за це місто ред.) Натомість продовжують відправляти туди непідготовлених людей, яких нещодавно мобілізували.

Нещодавно з’ясувалося, що в регіоні є соляні та гіпсові шахти. І Пригожин навіть говорив про забезпечення там ресурсів. Але не знаю, чи буде приємно родинам тисяч загиблих знати, що справжньою метою Пригожина було не стратегічно важливе перехрестя, а гіпсові шахти.

Думаю, вся ситуація навколо Бахмуту показує відсутність узгодженості російської операції. Я не думаю, що Пригожин отримує накази від [генерала Сергія] Суровікіна, точно не отримує накази від генерала [Валерія] Герасимова. То хто відповідальний? Вони не мають узгодженого плану. Вони, на щастя, досі не зрозуміли і не покращили усі інституційні недоліки, які виявилися в лютому та березні.

– Чи може бути таке, що Росія використовує знайому їй тактику – кидати в бій велику кількість бійців, щоб рано чи пізно це дало результат?

– Росіяни завжди припускали, що виграють кількістю, тобто це їхній шлях ведення воєн століттями, що вони зрештою отримають перевагу над українськими військовими. Однак, очевидно, вони не здатні зробити це, тому що українці більш професійні та кваліфіковані; бачимо, що точність може перемогти масу, якщо маєш достатньо точності і застосовуєш її у правильних місцях. І Україна послідовно дбала про логістику – транспортні мережі, зберігання боєприпасів – за допомогою різних засобів.

– Минулого тижня західні країни анонсували, що відправлять Україні більш розвинену зброю, включаючи бойові машини піхоти Bradley зі США, бойову машину піхоти Marder із Німеччини та легші бойові машини піхоти з Франції. Чого бракувало Україні без них і що Київ очікує зараз від цього?

– Звісно, я б хотів, щоб рішення надати Bradley, Marder, AMX-10RC та інші системи були прийняті раніше. Хороші новини – ці рішення є. І те, що я почув минулого тижня, представляє собою основу для бронетанкової бригади. В основному, є самохідна артилерія від Чехії, AMX-10RC від Франції, які є чудовим транспортом з великою мобільністю та великою гарматою на ньому; Marder, які є хорошою системою; Bradley, які є найкращою бойовою машиною піхоти у світі.

Якщо це отримати і, можливо, відправити український танковий батальйон з інженерами, це буде летальне військове формування, яке може стати залізним кулаком, що допоможе проникнути в нескінченні лінії російських окопів, якщо їх належним чином підтрмати. Це те, що я бачу. Я не рахую машини, я дивлюсь на можливості. І вони [українці] витратять наступні пару місяців на отримання обладнання, навчання на ньому, практику та нарощування логістики. І коли український Генштаб буде готовий, то вони це застосують як силу.

– Деякі західні експерти з безпеки, з якими я говорив, були більш скептичні. Вони вітають новину, але кажуть, що тут не вистачає можливостей для удару; Україні потрібні належні танки, як M1 Abrams і подібні системи озброєння. Чи ви погоджуєтеся з цією оцінкою? Якщо так, чи вірите, що такий пакет зброї також готується?

– Звичайно, це було би краще, якби українці також мали Abrams або Leopard. Є відчуття ніби це може статися, але я не знаю... Але я би не припускав, що те, що ми бачили минулого тижня, це у вакуумі.

Є багато речей, які українці робдлять для нарощування спроможностей для наступної фази контрнаступу, вирішальним етапом якого, я думаю, стане звільнення Криму.

Я повернуся до питання Криму, але спершу хочу спитати про танки. Здається, декілька країн, включаючи Польщу та Велику Британію, близькі до того, щоб надати Україні танки. Наскільки це буде знаково для України і як це може змінити хід війни?

– Це важливо з точки зору реальних можливостей, якщо припустити, що вони [українці] отримають технічне обслуговування, разом із боєприпасами та можливістю тренуватися так, щоб це був реальний потенціал.

Але що більш важливо: це сигналізує, що західні держави роблять наступний крок, що вони все менше і менше стурбовані, що Росія може якось загострювати ситуацію, тому що це малоймовірно. І поки ці рішення ухвалюють із запізненням, але я думаю, що не пізно змінити ситуацію. Звісно, це не закінчиться, коли Україна звільнить Крим, їм доведеться захищати себе ще довгий час.

– Ви сказали, що не звертаєте багато уваги на кількість техніки, яку надають, але це все ще досить сильна відмінність, якщо дивитись на те, що дають і що головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний просить. Він просив 700 броньованих машин та 300 танків. Наскільки Україна близька, щоб отримати це?

– Я не знаю. Відбувається багато речей, які не потрапляють в медіа. Росія отримує дрони від Ірану і зимову форму від Північної Кореї. Це все. Україні допомагає 50 держав. Чи робимо ми це так швидко, як потрібно? Ні. Чи робимо ми достатньо? Ні. Чи очікувати ще щось? Сподіваюсь. Німці передають Marder і батарею Patriot. І вони говорять про Leopard. Це має бентежити Росію.

– Раніше ви прогнозували, що до кінця 2022 року українські військові можуть відтіснити російські сили на позиції до 24 лютого. Це передбачення не збулося, чому?

– Очевидно, що я був надто оптимістичним, тому що не передбачив, що ми передамо ATACMS (Army Tactical Missile Systems). Я думав, що ми це зробимо. Це був недолік.

І також я не передбачав кількості сил, якими Росія готова пожертвувати в Бахмуті та навколо нього. Важливо те, як Україна адаптувалася до того, що Росія робить з мобілізованими військами. А чи постачає Захід Україні те, що їм потрібно, щоб вони могли продовжувати атакувати російську логістику та командування і управління?

Ось так, я думаю, вони звільнять Крим. Є тільки дві дороги, які ведуть до Криму: Керченський міст і сухопутний шлях. Один був сильно пошкоджений, інший вже постраждав

Думаю, що вони [Україна] звільнять Крим. Є тільки дві дороги, які ведуть до Криму: Керченський міст і сухопутний шлях. Один був сильно пошкоджений, інший вже постраждав. Це те, що має відбутися протягом наступних кількох місяців. Ми повинні надати Україні можливість це зробити.

Якщо ми обмежимо те, що даємо з точки зору діапазону - як GMLRS, яка є ракетою HIMARS (високомобільна артилерійська ракетна система), що летить на 90 кілометрів - якщо ми не зробимо більше, то, по суті, створимо прихисток для Росії. Росія безкарно стріляє з Криму, з Росії та Білорусі. І це призводить до вбивства невинних українських мирних жителів. Тож, ми повинні надати їм [Україні] системи озброєння більшої дальності та ATACMS, які могли б вразити кожну річ на Кримському півострові.

– Отже, шанси успішного майбутнього українського контрнаступу залежать від подальшої підтримки Заходу?

– Так, абсолютно. Це величезна умова - Захід повинен продовжувати підтримувати Україну, принаймні на рівні того, що вже пообіцяв зробити.

– І якщо це станеться, як Україна діятиме далі?

– Що ж, їм [Україні] і надалі доведеться блокувати російські зусилля навколо Бахмуту. Доведеться стежити за Білоруссю на північному кордоні та на північ від Харкова. Я можу помилятися, але маловірогідно, що росіяни можуть здійснити звідти значну атаку. Вони можуть розмістити там якісь війська, але у них немає можливості знову піти в бік Києва. Однак Генштабу України доведеться стежити за цим.

Тим часом, думаю, що вони [українські військові] збираються нарощувати свої бронетанкові сили, щоб мати великий бронетанковий потенціал, який міг би стати вирішальним елементом у звільненні Криму. Але перед цим їм доведеться витратити пару місяців, далі цілити у Керченський міст та порушити транспортну мережу, яка проходить через Маріуполь і Мелітополь в Крим.

Тож, багато роботи, щоб створити умови. Думаю, це не буде великою атакою через Перекопський перешийок (cмуга землі, яка з'єднує Крим та материкову Україну –​ ред.). Їм доведеться створювати умови зо допомогою вогню на відстані, спеціальних сил, але зрештою доведеться мати когось там на місці. [у Криму]. Але думаю, що Генштаб досить розумний; вони вразили мене тим, наскільки добре зробили все можливе, аби мінімізувати жертви та бути ретельними й методичними.

Інф.: Голос Америки

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити