Світові треба сформулювати і подарувати московитам нову модель їхнього буття, - Павло Жебрівський
Тоді можна буде раз і назавжди унеможливити загрозу світові.
У послужному списку Павла Жебрівського – чималий державницький бекграунд. Він очолював Житомирську облдержадміністрацію. Тричі був депутатом Верховної Ради. 2014 року з початком московитсько-української війни добровольцем пішов на фронт та служив старшим сержантом. Керував Донецькою військово-цивільною адміністрацією. Очолював антикорупційне управління Генпрокуратури України. На Донеччині заснував проєкт підтримки малого і середнього бізнесу "Український донецький куркуль" та програму "Єдиний український культурний простір". Автор концептуальних книг «Жити по-людськи» та «Роздуми», де виклав власний алгоритм успіху України як держави. Нині очолює Республіканську партію України та військово-цивільну спілку «Бойове братерство України».
Сьогодні Павло Жебрівський – наш співрозмовник.
 
«УКРАЇНЕЦЬ ЛЮБИТЬ СВІЙ САДОК І ПІСНЮ, А МОСКОВИТ ТІШИТЬСЯ ВІД ТОГО, ЩО ЗРОБИВ КОМУСЬ ЗЛЕ»
- Існує думка, що основний корінь зла і причина великої війни проти України та всього вільного світу - Путін. Чи призведе до змін на краще зміна правлячої верхівки Московії з тирана на демократа? Павле Івановичу, що думаєте з цього приводу?
- Ця істота – путін – цілком серйозно себе переконала, що українців немає, «їх вигадали». Чому воно тероризує Україну? В його оточенні є Козак, Матвієнко та інші етнічні українці, які стали хохлами-манкуртами і тим самим показали кремлівському карлику, що сприйняли рашизм як філософію. Дивлячись на цих почвар, він і зробив висновок: якщо українців доєднати до Московії, то українство просто зникне. Зараз путлер змінює формат підходів, абсолютно не розуміючи, чому цивілізований світ підтримує Україну.
  Тим часом суть - в архетипах народів. Рашизм - це філософія рабства московитського люду. У них є архетипний запит на тирана. Путін - це викристалізуваний психотип саме їхнього керівника. Якщо зараз поміняти цього злісного кремлівського карлика на Навального чи когось іншого – нічого особливо не зміниться.
 Якщо для українця моделлю життя є «садок вишневий коло хати» , тобто українець любить комфорт, заможність, хоче співати, то московит тішиться від того, що він комусь зробив зле. Це –«глас народу». Тому  не варто гіперболізувати, що тільки путін є вселенським злом. Вселенським злом є московитський натовп. Стадо. Від зміни путіна особливо нічого не зміниться. Може тільки притупити і віддалити навалу.
Коли Україна вижене окупантів зі своїх територій та переможе, загроза для світу й України не зникне. Вони переформатуються, знову накопичать фінансових ресурсів, врахують деякі свої помилки. І через п’ять-десять років знову може бути навала. Бо іншої моделі свого життя не бачать.
Якщо хочемо цю загрозу світові прибрати, то після вигнання рашистів з території України (в тому числі з Криму) нам потрібно сформувати воєнно-санітарний коридор між матінкою-Україною й Московією, до якого увійдуть Кубань, Ростовщина, Брянщина, Курщина, Вороніжчина. Наступний крок: міжнародні сили мають зайти в Москву і денуклеаризувати (позбавити ядерної зброї). Після цього, якщо хочемо раз і назавжди закрити питання загрози світові з боку Москви, потрібно, щоб народи Татарстану, Ічкерії, Дагестану та всіх інших загарбаних московитами етнічних територій отримали право на свої власні держави. Світ має дати можливість людям на справжнє самовизначення і формування своїх національних держав. А вже після цього допомогти московитським лібералам сформувати візію розвитку своєї людності шляхом відповідей на головні питання: московит – це хто? Чого хоче? Куди рухається? Навіщо? Яка мета? Українці мають відповіді на ці питання. А московити – ні. Їм треба знайти відповіді. А вони навіть таких питань не ставлять. Тому світові треба сформулювати і подарувати  московитам нову модель їхнього буття. І тоді можна буде раз і назавжди унеможливити загрозу світу.
Ми витерпимо. Нам і всьому цивілізованому світові потрібно працювати на те, щоб остання імперія у світі сконала.
ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ПОВИННО ПРАЦЮВАТИ НА  УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕНТИЧНІСТЬ

 - Хотілося б почути Вашу думку з приводу ваги культурного фронту у протистоянні з агресором. Це і збереження культурних цінностей, і державна підтримка розвитку мистецтва, а також промоція українського культурного продукту. Адже саме культура є наріжним каменем української ідентичності.
  - Найбільшими вбивцями української ідентичності я вважаю двох почвар: хвойду Катерину-ІІ та путіна. Інші московитські правителі також не відставали, але робили це еволюційним шляхом. А ці двоє – революційним, коли йдеться про нівелювання самого фундаменту існування українців. Не випадково цілились ракетами по таких культурних пам’ятках України як монументи Тарасу Шевченку та Михайлу Грушевському, музеї Григорія Сковороди та Марії Приймаченко, Національний заповідник «Хортиця» тощо.
  Мене з цього приводу дивує позиція українського політичного керівництва. Під час цієї війни йдеться не лише про вбивство українців та руйнування інфраструктури, а про геноцид культури, історії, духовних надбань цілого народу. Тим часом нічого не робиться для того, аби високо підняти планку культурного фронту в Україні.
  У нас є Міністерство культури та інформаційної політики, яке насправді нічого спільного з українством не має. Міністр культури зобов’язаний був ставити питання про те, що сакральні та культурні цінності потрібно вивозити з прифронтових територій для зберігання, убезпечення. Як можна було не вивезти картини з Маріупольської картинної галереї? Як можна було не вивезти артефакти української культури з Мелітополя та Бердянська? А довкола таких культурних центрів як острів Хортиця можна і треба поставити ППО. Але нічого подібного не бачимо. Це значить, що міністра культури у нас немає.
  Якщо український архетип зупинив наступ московитів, відвойовує українську землю, і є головним стрижнем нашого супротиву, то завдання політичного керівництва – розвивати українську ідентичність, вдосконалювати, розбурхувати, живити. Цього немає. Тому що для лихварів український дух – чужий. Якщо культурний стрижень не підживлювати, не посилювати, то лише зброя і гроші не врятують націю.
А ми маємо «єдину кнопку», на яку наступного року виділяється з державного бюджету 2,3 мільярда гривень. Єдине, що там бачимо - це маніпуляція свідомістю українців та промоція посадовців з Банкової. І нічого спільного з розвитком української національної ідентичності.
 На «єдиній кнопці» є 95 квартал з обличчям Кошового. Але  немає Вакарчука, Жадана, Петриненка. Українців по духу немає. І гумору українського немає. Є кривляння, «стьоб». Гумор український – це, на жаль, уже покійний Олег Чорногуз. Неймовірна людина. Його книга «Аристократ із Вапнярки» - світовий бестселер. У нас є такі корифеї українського гумору як Анатолій Паламаренко та Євген Дудар. Але на екранах ви їх не побачите. У нас на екранах - пінчуківське «Дизель-шоу» та «бєнін» квартал, які не мають нічого спільного ані з українським гумором, ані з українською ідентичністю. То фактично сатира на українство.
 Не розумію, як можна сьогодні на телеекрані не показувати Аду Роговцеву? Як можна не продукувати передачі про Ліну Костенко? А скільки у нас талановитої молоді! Де вона на телебаченні? Де культурний фронт в Україні? Він у підпіллі, бо на телебаченні його не видно.
 Де українська народна пісня? Де пісні, народжені війною? Лише у соцмережах, але не в телеефірі. Сьогодні пісні війни повинні звучати на всіх телеканалах, тим більш що ці телеканали - на державному  фінансуванні, тобто існують за рахунок українців. Державне фінансування повинно працювати на стрижень народу – українську національну ідентичність.
Той же Вакарчук бере гітару і виступає перед кількома десятками людей.  Де державна підтримка гастролей співаків, письменників, театралів по звільнених територіях України? Нам потрібен як живильний ковток культурний фронт і для воїнів, і для людей, які були в окупації .
Тобто, путлер зброєю нищить українську ідентичність, а п’ята колона лихварів робить те саме інформаційно, підсовуючи нам квазікультуру. Сотні й тисячі українських талантів залишаються невідомими. Якщо той зовні руйнує, то ці – зсередини. І що є більш руйнівним – я не знаю.  
Висновок: культурний фронт України потребує перезавантаження та переформатування. Активного наповнення українськими сенсами, українським духом, українською ідентичністю, іменами й талантами.
Борімося – поборемо!
- Дякую за відверті відповіді.

Розмову вела Ольга ЮСЕНКО

Коментарі