Олег Чорногуз, письменник: Російський народ несе відповідальність за своїх кривавих царів - Сталіна і Путіна
"Тіло бійця  28-ї бригади, батька шести дітей Романа Капація було порізане ножами, руки і ноги простріляні: українець помер, не витримавши катувань бойовиків "ДНР”. Стан звільнених з полону в Донецьку воїнів України - Романа Капація та Вадима Бабенка з 80-ї аеромобільної бригади шокував навіть лікарів.
А ось відео, дивитися яке і читати про це людям не з міцною нервовою системою, не рекомендується.
Ментальність андрофагів з часів Геродота не змінилася. Вони ще дикішими стали, аніж були!!!"                                                                                                                   Автор

Сьогодні передивився це відео. Зі слізьми на очах. Московські карателі, що прийшли зі своїм "русскім міром” в український Донбас, довели дві речі: а) порівнювати їх з фашистами - це робити диким ординцям комплімент; б) називати московітів людьми не розбиратися у фізіології людей.

І третє: звинувачувати лише Сталіна у жорстокості і немилосерді – це суб’єктивність. Для московіта-ординця нема різниці, хто в нього цар і якої він національності. Німець, грузин. Головне, аби він належав, як і московіти-ординці, до племені убивць і людожерів. Ментальність андрофага (за свідченням історика Геродота вони населяли території нинішньої Москви - це людоїди, канібали, які їли живцем людей) залишилась і в нинішніх московських андрофагів. Згадайте садистку Чубарову (із задоволенням розстрілювала полонених українців прямо в катівні. Тепер десь зараз сидить в українському СІЗО), або  главу  частини донецької банди сепаратистів за кличкою "Моторола" (справжнє прізвище Павло). Також хвалився, що розстріляв 16 полонених українців). Це типові сучасні андрофаги. Єдине, що ще як за Петра І, не їдять щойно вбитих людей і не п’ють із мертвих кров. Хоча в останньому я не певний. Та Чубарова і Моторола-Павлов привселюдно  хваляться на весь цивілізований світ, що вони  розстрілювали полонених українців після того, як "від широти московської душі” у своє задоволення перед цим тих нещасних покатували, розстрілюючи чашечки колін, відрізували вуха чи носи... Далі перо не пише... Цим "великороси” гордяться. Це національна гордість "великороса”.
  
Чому я написав, що назвати путлєрівців фашистами - це зробити путлірівцям комплімент? Бо це справді так. Фашисти, окупувавши мою рідну Україну, за українську мову мене не розстріляли (великорос дописав - а шкода, я тебе не тільки розстріляв би, а після цього ще й четвертував. Такий стиль у великороса. Про це писав ще Салтиков–Щедрін - спочатку обожнюють, а тоді катують), відкрили українську школу, відновили церкву, дозволи випускати українські газети. Навіть у районному масштабі. Полонених українців у перші місяці 41-го року відпускали додому, якщо якась вдова чи молодиця казала їм, наївним німцям-фашистам, що це її чоловік чи брат. Документів фашисти з молодиць і вдів не вимагали.

Навіть німецько-фашистські окупанти ножами тіла не різали, сердець по–варварськи з молодих тіл не виймали, чашечок на колінах для "розваг” із браунінгів не роздрібнювали. Носів, як папуаси, не відрізали. Животів не розпорювали. Піску туди не насипали і живими не кидали у річку, як харчі, для раків. Московіти ж усе це на тимчасово окупованих територіях України з превеликим задоволенням у вільні хвилини від випивки творять. Так по-московськи розважаються. Їм катувати людей – це наче закуска після випитого гранчака. Така ментальність андрофага, тобто дикуна, канібала, яким і є московіт, що приносить "русскій мір” у кожну завойовану ним хату сусіда. Приносить на багнеті свого "калаша” (колись трилінійки). Знущається (до уваги папуасів минулих віків не беремо - вони жили в не цивілізовану епоху) над завойованими чи взятими в полон. Знущається, як ні одна нація світу. Московіти - всесвітній виняток. Вони не дивляться, яке століття за вікном і що в тому світі родиться. Вони досі люблять свого царя, своє отєчєство, за нього вмирають, але перед смертю по-садистськи насолоджуються над тими, хто їм потрапив до рук.

До вчорашнього відео (хто користується Інтернетом, погляньте за вище наведеним посиланням) я вважав, що в епоху Сталіна винен у жорстокості виключно Сталін. Тепер переконався, що це не зовсім так. Такої жорстокості від свого царя, щоб його шанували і безтямно любили, вимагають андрофаги однієї шостої планети, поміж яких людьми у ХХІ сторіччі стали тільки 20 відсотків. Решта 80% канібалами були, людоїдами і залишилися. Вони такими залишаться при будь-якому царі і творитимуть йому культ, поки він, як і вони, усіх навколо себе убиватиме, убиватиме, убиватиме. Але перед цим обов”язково катуватиме, катуватиме, катуватиме. Вони такого царя одразу канонізують. Вони його з крісла (ще при житті царя) одразу перемістили на ікону. Вони ж  перед нею упадуть на коліна і молитимуться, і цілуватимуть, як мати дитину. Вони його (царя) у церквах Московського патріархату вивішають при вході до свого московського храму. В Україні вивішують і моляться так само. Всюди, де церква "русского міра”. Любитимуть царя доти, поки Московія не розпадеться до Московського князівства. Але інших, надуманих ним же ворогів своїх,  "з’їдатимуть живими”. І від мук своєї невинної жертви насолоджуватимуться. Впадатимуть у стан афектації від чужих нестерпних мук. Московіт катуватиме, незважаючи на різні світові хартії. Зокрема, Хартію ООН, Женевську конвенцію від серпня 1949 року, яка забороняє знущання над військовополоненими. Для них ніяких міжнародних зобов’язань не існує. Це не люди. Тут відпала частка "не”. Це „нелюди” і це словосполучення пишеться разом.

Я вважаю, що кат-Путін перевершив у своїй жорстокості Сталіна. Останній був катом народів совєтської  імперії, бо цього хотів головний народ цієї імперії - московіт-андрофаг. Той, який самоназвався старшим братом усіх інших народів того союзу. Тому той "старший” так і розважався. Розважався і насолоджувався катуваннями, розстрілами, сибірськими муками і за царя Сталіна, і за царя Путіна. Розважається і досі, і досі мріє, щоб і свіжоспечений московський цар правив до безконечності. Сталін для московіта не був ані грузином, ані зовнішністю кавказької національності. Він був їхнім батьком. Рідним. Рідніший рідного тата, рідної мами. Він був для них сонцем, як нині Путін. І  сонцем і іконою. Тому і тому вони, московіти, свято молилися. Бо той і той задовольняв андрофагів аби всидіти в кремлівському кріслі. Московіти катів обожнюють. Обожнюють тільки тому, що такі царі їм дозволяють немилосердно катувати і собі ззовні подібних. Бо ж вони не люди, вони НЕЛЮДИ. І це слово має по відношенню до московіта-ординця писатися разом. Разом. Тільки разом, з якої б епохи андрофаг не прийшов. Його ментальність не міняється. Як ДНК. Воно вже назавжди. Це вже навічно. Надивившись за півтора року на дії Путіна, я Сталіна, я вважаю, що відповідальнісьть за його звірства має розділити й російський народ. Таким Сталіна таким зробив московський народ. Московський народ саме таким хотів бачити Сталіна і Сталін задовольняв андрофагів. Путіна також. Бо, аби народ був не звихнений на такій мазохітській любові, він би такі довгі терміни не тримав би ката на троні. І цим все сказано. Ось саме тому я звинувачую росіян-андрофагів. Бо саме адрофаги хотіли таким бачити і обожнювати Сталіна. Як нині Путіна. Так що в тому "русском мірє” змінилося? А нічого.

Після цього немилосердного катування українця, я згадав інше відео. З України, з військового госпіталю в Києві, де лежали два московських полонених з ГРУ. Одного з них, пораненого, наші лікарі прооперували. Врятували йому життя. Сердечно душевні санітарочки-українки, коли дізналися, що від "бідних” полонених відмовилися московські мами, дружини і рідне Московське посольство в Києві, після операції прооперованому і врятованому ГРУшнику приносили червоні українські  яблучка, волонтери купували їм мінеральну водичку (а нашим полоненим води навіть із калюжі не дозволяють пити. Хіба що щедро бризнуть із відра, щоб той знепритомнілий українець ожив і  щоб його  "живого” знову катувати та насолоджуватися його гучними муками), а ГРУшнику медсестрички змочували пересохлі губи вологою ваткою. Це тому, що вбив нашого бійця, тобто вбивці, який прийшов у чужий дім і розстріляв господаря ні за що, ні про що. Тут, в Україні, як бачимо, інша ментальність, іншого народу. Який, я певен, не читав тієї Женевської конвенції про поводження з полоненими. Бо у нашого народу та конвенція в людській душі, у совісті. А в того, якого Путін вважає "єдіним народом”, ні перше, ні друге навіть не ночувало. Як і у самого новоявленого московського царя.  

Тому кожен, хто посягне на українську землю і життя українця, повинен бути знищений.

Олег Чорногуз, письменник, громадський діяч,
для порталу "Воля народу"

Коментарі