Влада провокує небезпечний градус у суспільстві
У вівторок в Києві відбувся з’їзд і Віче військово-політичного руху "Правий Сектор"
Віче "Правого Cектору" пройшло під досить радикальною назвою «Геть владу зрадників!».
Перед самим заходом ПС в палаці "Жовтневий" провів з’їзд, на який з'їхалися представники Добровольчого Українського Корпусу, всіх обласних осередків політичного крила руху та Провід структури на чолі з Дмитром Ярошем.
Згаданий з’їзд обговорив позиція "Правого Cектора" щодо неучасті їхньої партії у місцевих виборах восени з огляду на неможливість зміни ситуації через пануючу олігархічну систему.
Дмитро Ярош поставив також питання про початок роботи над організацією референдуму, що відбудеться відносно питань недовіри народу до уряду і Президента, скасування «Мінських угод», блокування окупованих територій, відміни нещодавно поданих Верховною Радою до Конституційного Суду змін до Конституції та утворення системи самоорганізації населення. Після з’їзду його учасники рушили на Майдан, де зібралось понад 3 тисяч громадян.
На головній площі країни виступила низка відомих персон. Зокрема, дисидент Левко Лук’яненко, який висловив свою підтримку «Правому сектору», Степан Хмара, сам Дмитро Ярош, інші політики, добровольці і правозахисники.
Можна сказати, що всі виступаючі зійшлись на основних спільних засадах - критика діючої влади на чолі з Президентом, якого звинувачують у пасивній політиці щодо агресора та потуранню олігархам; вимога визнати «Правий сектор» українським армійським легіоном на рівних правах з іншими офіційними військовими формуваннями; припинення тиску на ПС; визнання Росії агресором і припинення будь-яких перемовин з Кремлем. При цьому більшість виступаючих провела чітку лінію між жорсткими вимогами до влади і розумінням, що країні не потрібен третій Майдан, який може призвести до поразки України через внутрішній конфлікт (чого і чекає зрештою від нас Путін). Перед Віче правоохоронці застосували належні засоби безпеки, хоча помітити міліцію на Майдані під час заходу було важко. Зате міліцейські автобуси для чогось вишикувались перед офісом «Правого сектору».
Речник ПС Артем Скоропадський так прокоментував цю подію:
«Правоохоронці заблокували наш офіс, але там нічого блокувати, адже в офісі все одного нікого немає. Всі були в Жовтневому палаці на з’їзді. Ми бачимо, що влада відкрито оголосила війну не лише «Правому Cектору», але й всьому добровольчому сектору і волонтерському руху. Ці рухи їм не вигідні, адже ми дуже сильно критикуємо владу, дуже часто вказуємо на її помилки. Саме тому зростаємо в очах суспільства. Якщо подивитись на соціологічні опитування, то видно, що в суспільстві наразі найбільша довіра до добровольчих і волонтерських рухів. Ми фактично віднімаємо монополію на довіру у влади. Також видно, що триває політичний терор проти «Правого Cектору» в Закарпатті. Якщо одного волонтера чи добровольця влада призначила на якусь посаду і він там може бути корисним, то це добре але це не вирішує питання в цілому. Це не змінить всю гнилу систему, яку треба ламати повністю».
Історія з «Правим Cектором», його одіозністю і принциповою опозицією до влади, вже набула низки неоднозначних і навіть кривавих випадків. Його члени, з одного боку, демонструють взірець героїзму на війні, а з іншого, беруть участь в сумнівних провокаціях, як то побиття мирної ходи сексуальних меншин. Випадок в Мукачевому, який овіяний низкою незрозумілих моментів, поставив питання ребром. По-перше, загалу досі не ясно - бійці «Правого сектору» боролись на Закарпатті з контрабандою чи стали на бік однієї з сторін конфлікту. По-друге, в питаннях розслідувань справ про мародерство і вбивств правоохоронців, нагальним залишається питання поведінки радикальних течій, які мають зброю і користуються нею не лише в зоні АТО. Роль держави в цьому аспекті завжди має бути чіткою - боротись з безладом і беззаконням. По-третє, радикалізм не завжди означає рішучий патріотизм, а інколи навіть зовсім навпаки, коли радикальні течії майстерно використовуються ворогом, в чому Кремль має великий досвід.
Але з іншого боку сама українська влада вже рік як демонструє нехтування суспільними запитами, що особливо гостро відчувається за умов людських втрат, починаючи з Небесної Cотні і продовжуючи героями АТО. Ці запити, які торкаються перш за все справедливості, національних інтересів і соціальної захищеності вже перетворились в низку вимог, які циркулюють в суспільстві, а значить оформлюються в потужні і навіть революційні мотиви. Заговорити, навіяти, переконати красномовними промовами народ можна лише на певному етапі за яким без підкріплення слів дією неодмінно слідує розчарування, фрустрація і спротив. Саме тому, або держава зрештою зуміє знайти спільну мову з радикальними добровольчими рухами, або сама свою непоступливістю, зверхністю створить градус протистояння, яке вже буде гасити запізно.
Валентин ТОРБА, «День». Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Інф.: day.kirv.ua
http://www.day.kiev.ua
Коментарі
