Ці слова прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді, сказані Путіну на саміті Шанхайської організації співробітництва в Самарканді у вересні, ЗМІ наводять як ознаку того, що російська війна проти України дратує і непокоїть навіть найбільш дружніх партнерів Росії.
І хоча після тієї зустрічі Путін пішов на чергову ескалацію, оголосивши про анексію чотирьох українських регіонів, а Індія, скориставшись війною, продовжує дешево закуповувати російську нафту та іншу сировину, Україна може отримати користь від позиції Індії та її спроб стати посередником.
І ця користь могла би бути значною, якби Україна більше інвестувала у відносини з "найбільшою демократією світу", як називають Індію, чия економіка за останні 15 років зросла втричі.

Позиція Індії щодо війни може обурювати українців, бо основну увагу вони звертають на те, що індійські компанії саме цього року почали масово купувати російську нафту, яка подешевшала через західні санкції. Окрім того, країна утрималася під час голосування в Генасамблеї ООН щодо засудження російського вторгнення у березні, засудження анексії українських регіонів у жовтні.

Індія декларує свою позицію як нейтралітет і каже, що не планує приєднуватися до санкцій.

Купівлю російської нафти Індія пояснює необхідністю боротися з великою інфляцією, від якої потерпають мешканці країни, зокрема і через зростання цін, якому сприяла війна Росії проти України. У 2005-2021 роках 415 млн людей в Індії перестали бути бідними, але ще 229 млн - найбільша кількість у світі - станом на 2020 рік жили в бідності, пише Times of India.

Туреччина також почала купувати більше російської нафти, не приєднується до санкцій та підтримує економічні відносини з Росією, але Анкара постачає Україні безпілотники Байрактар, а Ердоган успішно сприяв угоді про зерновий коридор, яку продовжили в листопаді.

Індія теж доклалася до цієї домовленості.

"Індія також стояла за укладенням зернової угоди, разом з Туреччиною наполягала, щоб Росія дозволила прохід кораблів", - нагадує співробітниця Національного інституту стратегічних досліджень Олена Борділовська.

За її словами, війна поставила Індію в незручне становище, бо вона прагне зберегти стосунки і з Росією, і з Україною, але водночас дії Москви порушують принципи територіальної цілісності та мирного вирішення конфліктів, які індійська влада багато років пропагує на світовій арені.

"Для Індії важливий імідж миролюбної країни. Її позитивний нейтралітет означає не віддаленість, а залученість у світові справи, і їй хочеться довести, що вона є глобальною державою", - каже Борділовська.

На її думку, зараз Індію можна розглядати як посередника між Заходом та Росією у перемовинах щодо війни. Напередодні зустрічей з очільниками МЗС Росії та України Лавровим та Кулебою у листопаді міністр закордонних справ Індії Джайшанкар мав перемовини з керівниками дипломатії США, Британії та Австралії.

Індія має дружні відносини як з Росією, так і з США та іншими західними країнами, присутня в організаціях, де є учасником Росія, - таких як Шанхайська організація співробітництва та БРІКС, і організаціях, в яких присутні західні держави - QUAD (чотиристоронній діалог безпеки США, Японії, Індії та Австралії).

Західні країни розглядають Індію як надзвичайно важливого партнера в Азії на тлі зростання впливу Китаю, конфліктів з ним навколо економіки та Тайваню. США та ЄС є основними торговими партнерами Індії.

Проте якихось конкретних результатів індійського посередництва поки не помітно.

"Фразу Моді про те, що зараз не час для війн, постійно цитують, але конкретики немає", - відзначає Борділовська.

Але додає, що Україні дуже важлива позиція Індії проти застосування Росією ядерної зброї.

26 жовтня, коли міністр оборони Росії Сергій Шойгу зателефонував міністру оборони Індії Раджнатху Сінгху, аби переконати його у наявності в України "брудної бомби", той заявив, що жодна сторона конфлікту не має вдаватися до "ядерного варіанту".

"Росія може собі дозволити не прислухатися до своїх ворогів, але не може собі дозволити не прислухатися до своїх партнерів. Індія має ядерну доктрину стримування, яка каже, що ядерна зброя не може бути використана проти неядерної країни. Це питання обговорюється ще з часів захоплення Запорізької АЕС, і Індія наполягає, щоб Росія полишила ядерний шантаж", - пояснює Борділовська.

Головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко каже, що Індія зацікавлена у завершенні війни "на прямих перемовинах президентів України та Росії":

"Вона закликає до поваги міжнародного права, територіальної цілісності всіх країн-членів ООН, наголошує, що зміна глобального або регіонального балансу сил збройним шляхом є неприпустимою".

Цього року за ВВП (3,47 трлн дол.) Індія обжене Велику Британію і стане 5-ою економікою світу, а в наступні кілька років може обігнати Німеччину та Японію та стати третьою після США та Китаю, тож зростають і її амбіції.

"Індія виступає за формування багатополярного світового порядку, де вона має бути одним з центрів сили", - пояснює Аліна Гриценко.

Водночас Індія прагне стримувати Китай та Пакистан, і для цього їй потрібна дружба з Заходом.

"Війна Росії та України в індійському істеблішменті розглядається саме як війна між Заходом та Китаєм, і вони не можуть зайняти одну чи іншу сторону. Якщо вони займуть сторону США, доєднаються до санкцій, то однозначно отримають ескалацію з боку Китаю, протистояння у прикордонних районах, побачать зближення Китаю та Пакистану, Китаю та Росії. В Індії цього не хочуть", - пояснює Аліна Гриценко.

"Насправді Індія не хоче бути втягнутою у конфлікт з Китаєм, який розглядають як геополітичного суперника, але не ворога. Вони розуміють, що мають асиметричні відносини (розрив у можливостях. - Ред.) як в економіці, так і військовому вимірі", - пояснює Гриценко.

Так само невигідно Індії збільшення економічної залежності Росії від Китаю, що відбувається зараз, та зближення Москви з Пакистаном.

"Індія робить все, аби не утворився геополітичний трикутник Пакистан-Росія-Китай", - каже Аліна Гриценко.

Дослідниця вважає, що індійське посередництво навряд чи матиме суттєві результати для України:

"Дуже важко повірити, що існує якийсь гравець на міжнародній арені, який би зміг переконати Росію змінити свою політику. І не слід забувати, що Індія важлива для Росії, але меншою мірою, ніж Китай".

Але чи має Україна шанси бодай якось змінити ставлення Індії на свою користь та скористатися з погіршення іміджу Росії внаслідок повномасштабного вторгнення?
Чому Індія не хоче полишати дружбу з Росією

Ставлення Індії до Росії визначає кілька факторів.

Перший - це ностальгія за дружбою з Радянським Союзом, яка розпочалася 1955 року. СРСР підтримував Індію в багатьох питаннях, бачив в ній бастіон впливу в Русі неприєднання, який об'єднував низку країн Азії та Африки.

СРСР, попри оголошений нейтралітет, фактично підтримав Індію під час війни з Китаєм у 1962 році, у 1965 році був посередником під час війни з Пакистаном, а у 1971 році розв'язав Індії руки у наступній війні з Пакистаном, пообіцявши підтримку у випадку зіткнення з США та Китаєм. СРСР багато років направляв в Індію спеціалістів для розвитку промисловості та сільського господарства, надавав дешеву сировину, приймав на навчання індійських студентів.

В Індії серед політичних та інтелектуальних еліт ностальгія за тією дружбою переноситься на Росію.

"В Індії є усталений стереотип, що Росія - це спадкоємиця Радянського Союзу, борець проти імперіалізму, що вона бореться проти глобального гегемона, тому їй потрібно допомагати", - каже Олена Борділовська.

"Серед інтелектуалів є люди, які мають чіткі симпатії до Росії. Це часто люди, які працюють в аналітичних центрах, лідери думок, вони визначають наратив навколо цього конфлікту, переважно на користь Росії", - розповідає журналіст одного з провідних англомовних видань Індії, аналітик зі стратегічних питань Рудроніл Гош.

Це дуже заважає Україні донести свою позицію про колоніальний характер війни, яку веде проти неї Росія, вважає міжнародна оглядачка видання "Український тиждень", експертка центру "Українська призма" Ольга Ворожбит.

"На жаль, індійці не сприймають Росію як колоніальну державу. Якщо їм сказати, що Росія поводиться як колоніальна імперія, вони просто зроблять великі очі. А Путін це використовує, намагається грати на антиколоніальних настроях, визначити себе їхнім представником", - пояснює вона.

Окрім ностальгії, є ще політичні вигоди - дружні відносини з Росією Індії потрібні, щоб просувати багатополярність та мати підтримку в Раді безпеки ООН. Наприклад, Росія підтримувала пропозицію надати Індії місце постійного члена Радбезу.

Впливає також військова та енергетична залежність від Росії, яка формувалася останніми десятиріччями.

Як повідомив 20 вересня представник Держдепартаменту США, Індію зараз переконують позбуватися військової та енергетичної залежності від Росії.

"Ми детально розмовляли з Індією про те, що ми хочемо допомогти їм мати варіанти диверсифікації в цьому", - наводила слова чиновника CNN.

Індія, чиї військові видатки у 76 млрд дол. торік були третіми у світі після США та Китаю, багато років скуповувала російську зброю.

За даними SIPRI, у 2017-2021 рр. Індія та Саудівська Аравія були лідерами з закупівлі зброї у світі(по 11% всіх закупівель), і 46% індійського імпорту надходило саме з Росії. Хоча ця залежність зменшується, і країна дедалі більше закуповує вітчизняну зброю.

У складі індійських ВПС перебуває понад 250 літаків Су-30 (куплених чи зібраних на місці з 2007 року), чимало закуплених Міг-21 та Міг-29, гелікоптерів Мі-17.

Для індійського ВМФ російські заводи у 1999-2013 роках виготовили 6 фрегатів, переробили під авіаносець Vikramaditya виготовлений в Миколаєві в радянські часи крейсер "Адмірал Горшков", допомагали у будівництві авіаносця Vikrant.

З 2001 року Індія закупила або виробила за ліцензійним контрактом понад 1000 російських танків T90 Bhisma, 2018 року уклала контракт на поставку 5 комплектів ЗРК С-400 вартістю понад 5 млрд доларів.

Серед великих російсько-індійських проєктів є також спільна розробка надзвукових ракет BrahMos з дальністю 300 км у 1998-2000-х роках.

Втім, технологічне відставання Росії вже дається взнаки - у 2018 році індійські військові відмовилися від спільної розробки винищувача п'ятого покоління на основі Су-57, бо російські технології не дозволяли цього. Розширюється імпорт зброї з США, Франції, Ізраїлю.

"Уряд опинився після початку конфлікту в складній ситуації, перш за все, через військову залежність, енергетична - другорядна. Він намагається виправдати свою позицію (ми засуджуємо насилля, але маємо дивитися на наші інтереси), російсько-індійську військову співпрацю і нашу "стратегічну автономію". Уряд має цілу піар-машину з низки ЗМІ і через цю піармашину він "продає" суспільству нейтралітет", - каже Рудроніл Гош.

Економічно Росія для Індії - важливий постачальник мінеральної сировини, діамантів, добрив та аграрної продукції.

Загалом торгівля Індії та Росії у 2021 році становила 13,5 млрд доларів (для порівняння - з Україною - майже в 4 рази менше). Російський експорт на третину складався з мінеральних продуктів, 20% становили машини, 18% - коштовне каміння, 16% - хімічна промисловість, 5% - метали, 4% - продовольчі товари. Індія ж експортувала в Росію хімпродукцію (31%), машини, устаткування, транспортні засоби (30%), сільськогосподарські товари (16%).

Індія фактично виграє від санкцій, накладених на Росію західними державами, оскільки отримує дешевше російські енергоносії, діаманти та добрива.

Нафта та вугілля - найбільш відомі приклади (водночас Індія навіть зараз майже не купує російський газ).

До війни частка нафти з Росії в індійському імпорті традиційно складала менше ніж 1% - країна переважно купувала її в Іраку та Саудівській Аравії, проте з березня частка почала рости та сягнула піків у червні та жовтні. Водночас Індія зменшила закупівлі в США та Еміратах, повідомляло видання Economic Times.

Російське вугілля Індія купувала і раніше, для металургії, проте за січень-липень 2022 року його імпорт зріс на 26%, до 4 млн тонн. Росія стала другим постачальником вугілля в Індію після Австралії, пише thehindubusinessline.

Інший бік російсько-індійської співпраці в енергетиці - атомна енергетика. З 1998 року російські компанії будують в Індії АЕС Куданкулам з 6 енергоблоками.

Також деякі індійські компанії скупають діаманти в російської компанії Алроса, яка підпала під західні санкції.

"Якщо російські діаманти "Алроси" проходить обробку в іншій країні, то ця продукція вже не підпадає під санкції", - пояснює Аліна Гриценко.

Ці діаманти везуть в центр індійської діамантової індустрії Сурат, де їх обробляють і експортують далі.

Якою була співпраця України з Індією

У порівнянні з Росією українсько-індійська співпраця набагато скромніша та має непросту історію.

У 1996 році Україна вирішила продати велику партію танків Пакистану, давньому супернику Індії. В Індії це сприйняли негативно. Криза тривала до 2002 року, коли в Нью-Делі з пропозиціями модернізувати літаки ВПС Індії, судна та танки прилетів Леонід Кучма.

"На державному рівні до початку 2000-х точно був негатив щодо українсько-пакистанської співпраці, нам постійно тикали цим танковим контрактом, але потім розвинулася військово-технічна співпраця з Індією, і ця історія пішла в небуття", - каже Олена Борділовська.

Зараз, за її словами, будь-які претензії щодо військово-технічної співпраці з Пакистаном, які можна побачити в індійських соцмережах, не мають підстав, бо українські компанії ремонтують та постачають запчастини для техніки і індійській, і пакистанській армії.

"Врешті-решт, якщо Індія хоче мати конструктивні відносини з Росією та Україною одночасно, як вони декларують, чому Україна не має права розбудовувати відносини з Індією та Пакистаном одночасно?" - зазначає вона.

Українська торгівля та співпраця у військово-технічній сфері з Індією з 2000-х років зростали. З 2010 року Україна модернізує для Індії військово-транспортні літаки Ан-32Re. Контракт підписали за Віктора Ющенка, станом на 2019 рік модернізовано 55 літаків, з них 40 - у Києві.

У 2014 році Індія після анексії Криму в ООН утрималася від голосування за резолюцію про територіальну цілісність України, виступила проти санкцій, а радник тодішнього індійського прем'єра з національної безпеки Манмохана Сінгха Шившанкар Менон заявив про "законні інтереси" Росії.

"Сподіваємося, що будь-які внутрішні проблеми в Україні будуть вирішені мирним шляхом, що …зрештою, залучені законні російські та інші інтереси, будуть обговорені, узгоджені...", - сказав він на брифінгу 6 березня 2014 року, що викликало осуд в Україні.
Візит керівника анексованого Криму Сергія Аксьонова в Індію у грудні 2014 року, організований російськими дипломатами, викликав обурення України.

А у грудні 2014 року під час візиту Путіна до Індії разом з ним приїхав керівник анексованого Криму Сергій Аксьонов. Петро Порошенко розкритикував індійську владу.

Як повідомляє Інтерфакс, тодішній президент України заявив, що Індія приділяє "більшу увагу грошам" і стоїть "окремо від цивілізації", оскільки весь світ об'єднався проти російської агресії. Насправді тоді, як і зараз, позиція не тільки Індії, але й Китаю і багатьох країн "Глобального Півдня" полягала в тому, щоб усунутися від конфлікту.

США тоді заявили, що стурбовані візитом Аксьонова. МЗС Індії заяви не коментувало, лише повідомило, що знало про візит Аксьонова, але він не був частиною офіційної делегації. Індійське видання The Hindu тоді написало про "атаку з боку США та України" і повідомило, що всі зустрічі Аксьонова організовував російський генконсул в Мумбаї.

Відносини були зіпсовані.

"Щодо Індії окремі представники політичної еліти і навіть експерти зайняли позицію "ображеної сторони" через індійську позицію, яку довільно трактують як проросійську. Спостерігається повне нерозуміння стандартів поведінки Індії, яка насправді не є офіційно проросійською", - писала 2016 року Олена Борділовська для щорічника зовнішньої політики, виданого Українською призмою.

Проте у 2016-2017 роках ситуація почала змінюватися - через інтереси українських компаній. Аграрії були зацікавлені в експорті олії та пшениці, металурги - чорних металів, хімпром - добрив, Укроборонпром - в експорті зброї та контракті на обслуговування техніки, ДП Антонов хотіло продати українські літаки, а кіновиробники залучали індійських режисерів використовувати локації та майданчики в Україні.

2017 року вдвічі зросла кількість індійських студентів в Україні - і до повномасштабного вторгнення Росії вона зростала, досягнувши 20 тисяч минулого року. Індійські студенти обирали переважно українські медичні виші в Києві, Харкові та Запоріжжі, де могли за досить невелику, за індійськими мірками, плату отримати престижну професію.

У відносинах відбулося пожвавлення. У 2018 році Індія навіть взяла участь в українсько-американських навчаннях Сі Бріз.

Проте щодо конфлікту України та Росії позиція Індії анітрохи не змінилася. Країна традиційно утримувалася під час голосування резолюцій з засудженням мілітаризації Росією Криму, голосувала проти резолюцій щодо засудження порушення прав людини на півострові.

Після приходу до влади Володимира Зеленського ситуація суттєво не змінилася. Уваги до регіону стало трохи більше, Індії обіцяли лібералізацію візового режиму, країну визначили як "важливого партнера" в регіоні, в Україні знімали сцени індійських фільмів, як-от блокбастера RRR. Навіть планували відкрити генконсульство у Мумбаї, одному з провідних бізнесцентрів Індії, але до реалізації цих планів не дійшло.

У 2021 році обсяг торгівлі товарами між Україною та Індією виріс на 30% і сягнув 3,45 млрд доларів. В експорті обсягом у 2,49 млрд. дол. переважала олія, значно менше продавали добрив. У імпорті домінувала фармацевтична продукція та мінеральні палива.

Російський напад обвалив експорт України в Індію, про оборонну співпрацю також зараз не йдеться. Окрім того, Росія робить все можливе, щоб індійські студенти перестали вчитися в Україні, закликає їх переходити на навчання до російських вишів. До війни, індійські студенти надавали перевагу саме Україні - 20 тисяч проти 16 тисяч, які вчилися в Росії.

Дії Росії спрямовані на те, щоб знищити ті невеликі успіхи в співпраці України та Індії, які існували.

На початку війни в Індії проходили акції на підтримку України та проти російської агресії. Індія мусила проводити евакуацію тисяч студентів з України. Під час обстрілів 1 березня у Харкові загинув індійський студент.

Але населення Індії ставиться до війни дуже по-різному.

У березні 62% опитаних Local Circles підтримали рішення уряду утриматися під час голосування за резолюцію ООН, яка засуджує дії Росії та визнає українську цілісність.

Згідно з опитуванням YouGov Cambridge у жовтні 2022 року, 27% індійців вважали винною у війні Росію, 28% - Захід, 45% не визначилися, писало The Times Of India. 42% опитаних індійців вважали, що етнічні росіяни в Україні до нападу були жертвами масових вбивств та геноциду, 20% вважали це брехнею, а 38% не визначилися. 46% вважали, що Україна була під впливом нацистів, 16% вважали це брехнею.

Водночас 61% опитаних вважали, що Путін будує нову Російську імперію на пострадянських просторах, лише 10% не погоджувалися з цим. 37% вважали, що якщо Путін досягне перемоги, це зробить світ більш небезпечним. 22% з цим не погоджувалися.

Усі опитані BBC News Україна експерти з регіону вважають, що Україна за 30 років незалежності так і не приділила Індії достатньої уваги.

Олена Борділовська нагадує, що останній візит президента України в Індію був у 2012 році, міністра закордонних справ - у 2017 році. Прем'єр Індії взагалі жодного разу в історії не був в Україні.

"Політичний діалог у нас на дуже низькому рівні. Чи в цьому винувата тільки індійська сторона, я би так не думала. І це шкодить нашим відносинам", - вважає вона.

"В Індії та Пакистані маленький штат посольств, нестача коштів, відсутність представництва українських ЗМІ в цих величезних країнах. Україна не представлена в інформаційному просторі Південної Азії - взагалі. Силами невеличкого посольства дуже складно змінити стереотипи, які є щодо Росії", - каже Борділовська, яка кілька років працювала в посольстві в Пакистані.

"Україна не має чіткого образу серед індійського суспільства, серед еліт часто розглядають Україну як підвасальну американську державу, керівництво якої отримує інструкції з Вашингтона щодо розвитку держави. Це впливає на ставлення Індії щодо російсько-української війни", - вважає Аліна Гриценко.

"Зрозуміло, що для України найважливішими регіонами є Європа та Північна Америка, але разом з тим жертвували іншими регіонами і маємо такі наслідки. У нас у Південній Азії немає інформаційної та культурної присутності, там взагалі не працює м'яка сила, хоча є і діаспора, є зацікавлені люди, які б хотіли розвивати ці стосунки", - констатує дослідниця.

Як Україні можна змінити позицію Індії?

Індійський журналіст Рудроніл Гош вважає, що основна проблема - недостатня присутність України в інформаційному просторі Індії та надміру сухий виклад інформації:

"Мені здається, представники України не змогли в Індії пролити світло на ті звірства, які відбуваються на війні. ... Якщо ви читаєте індійські ЗМІ, спілкуєтеся з індійцями, таке враження, що вони про це нічого не знають - про звірства, вчинені російськими військами в Україні".

На його думку, через це чимало індійців і не вважають Росію неоколоніальною країною.

Водночас державні медіа Індії підтримують та поширюють нейтральну позицію уряду.

Щоб змінити це, в Індії потрібно проводити багато публічних заходів щодо війни.

"Треба розповідати індійцям про звірства, про страждання українців. Мають показувати фотографії та відео руйнувань - це рідко побачиш в індійських медіа, треба запрошувати тих, хто вижив, щоб вони розповіли про свій досвід. В індійського уряду своя позиція, але вона може змінитися, якщо індійське суспільство почне більше симпатизувати українцям", - вважає індійський журналіст.

За його словами, чимало індійців досі згадують індійсько-пакистанську війну 1971 року, коли Пакистан марно намагався втримати контроль над Бангладеш:

"У нас люди і через 50 років пам'ятають про неї через призму тих звірств, які вчинила пакистанська армія, тому потрібні історії українських жертв війни, їхні страждання та втрати".

Швидких змін чекати не варто.

"Я можу сказати, як людина, яка читала лекції в індійських університетах, - вони нічого про нас не знають. Треба подолати проблему, щоб в них була з перших вуст інформація про те, що зараз відбувається в Україні. Треба націлюватися на студентів, молодь, соцмережі", - вважає Олена Борділовська.

На її думку, необхідно доводити індійцям, що сучасна Росія - це зовсім не Радянський Союз.

Цьому допоможуть матеріали у ЗМІ, виступи в університетах чи на конференціях, які проходять в Індії, розповіді про історію відносин з Україною, про те, що значну частину допомоги у будівництві підприємств у часи Холодної війни Індія отримувала саме з радянської України, тут же навчалися тисячі індійських студентів.

"Індійці дуже дивуються, коли їм розповідаєш про це. Про це в них забули, а Росія підтримує стереотип через свої культурні центри та медіа, що тільки вона допомагала", - додає експертка.

На думку Борділовської, посольства у Південній Азії варто збільшувати вдвічі, відкривати обіцяне генконсульство в Мумбаї, задуматися над відкриттям посольства в Бангладеш, яка має високі темпи розвитку і з якою в України росте торгівля.

"Азія недопрацьована нашою дипломатією. Експерти завжди писали, що треба залучати ці країни, проте це усвідомлення прийшло під час війни", - каже Борділовська.

"Важливо, щоб в Індії було більше людей, з розумінням місцевих аспектів економіки, політики. Є питання, чому Україна не розвиває певні види співпраці, адже могла бути партнером в побудові АЕС в Індії", - каже Ольга Ворожбит.

Сприяти іміджу України будуть перемоги ЗСУ.

"Індія цінує силу та має повагу до армії. Вони переглянули свої оцінки цієї війни після початку контрнаступу, віддають належне українським збройним силам. Їм подобаються історії і про стратегію ЗСУ, і про мужність та рішучість українців", - пояснює Борділовська.

На її думку, перемоги ЗСУ довели слабкість російської армії і можуть сприяти зменшенню військово-технічної співпраці з Росією, бо падає довіра до російських озброєнь:

"Чим більше індійці будуть бачити жалюгідний стан російської армії, тим менше їхня співпраця з Росією буде розвиватися".

Не варто Україні забувати і про індійських студентів.

"Чимало з них хочуть повернутися і вчитися в Україні. Уряд Індії не може їх забезпечити освітою. Україна могла б якось посприяти, щоб ці студенти закінчили своє навчання. Нам взагалі треба інвестувати в асоціації випускників, зустрічі, в багатьох лишилися приємні спогади про Україну", - каже Ольга Ворожбит.

Чи вдасться вплинути на купівлю Індією дешевшої російської нафти?

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на брифінгу 22 листопада у відповідь на питання BBC News Україна, чи можуть бути корисними для Києва позиція Індії як посередника та її заклики припинити війну, відповів:

"Зараз почнуть діяти обмеження на російську нафту. Показовий момент буде, як відреагує Індія як один з найбільших покупців російської нафти, чи пристане вона до політики price cap (стеля цін на російську нафту, яку впроваджують західні країни з грудня. - Ред.), чи продовжить вести свою двосторонню гру у відносинах з Російською Федерацією. До кінця року позиція Індії досить чітко викристалізується під впливом зовнішніх обставин".

Інф.: ВВС NEWS Україна

Коментарі