Місія "Артеміда-2" - станом на зараз - проходить без нарікань, але чи показав цей політ, що НАСА готова відправити людей на поверхню Місяця?
Із моменту запуску 1 квітня місія впоралася з ключовими випробуваннями: і ракета, і корабель, і екіпаж продемонстрували результати, що перевершили очікування інженерів.
Перші шість днів засвідчили, що капсула "Оріон" із людьми на борту працює саме так, як задумано. І цього не змогла б підтвердити жодна симуляція.
Втім, чи не найбільшим досягненням стали дії екіпажу, які подарували надію, впевненість у власних силах і оптимізм світові, що, здається, відчайдушно потребує натхнення.

І все ж головне питання залишається відкритим: чи можлива тепер висадка на Місяць до 2028 року, як того прагнуть НАСА і президент Трамп?
Що ми дізналися завдяки місії Артеміда-2

Раніше, у листопаді 2022 року, стартувала безпілотна місія "Артеміда-1".
Він зазначив, що агентству потрібно припинити ставитися до кожної ракети "як до витвору мистецтва" і почати запускати їх із частотою, що відповідає програмі, спрямованій на серйозну роботу.

По суті, це була заява про те, що повторне засвоєння одних і тих самих уроків кожні три роки має припинитися.

Це важливо, оскільки змінює кут зору на сприйняття подальших подій.

Якщо оцінювати те, що відбувається, з погляду цієї амбітної мети, то що вже показала місія Ріда Вайзмана, Віктора Гловера, Крістіни Кук і Джеремі Хансена з моменту старту 1 квітня?

Якщо відповідати коротко: більше, ніж сподівались навіть оптимісти.
Під час старту ракета SLS за всіма показниками, важливими для інженерів, працювала відповідно до плану.

Кожен етап зльоту, якщо говорити стриманою мовою Центру управління польотами, минув "нормально": проходження максимального динамічного тиску, вимкнення основних двигунів і відділення прискорювачів.

Дві з трьох запланованих корекцій курсу на шляху до Місяця скасували, оскільки траєкторія польоту виявилася настільки точною, що в них не було потреби.

"Треба віддати їм належне — з першого разу вони все зробили правильно", — зауважив Симеон Барбер, фахівець із космосу з Open University.

Приблизно через 36 годин після старту настав критичний момент.

"Оріон" увімкнув свій головний двигун на п'ять хвилин і 55 секунд — так званий "транслунарний розгін" — і вивів апарат на дугоподібну траєкторію до Місяця без подальшої потреби в додаткових великих маневрах.

За словами керівниці програми "Артеміда" Лорі Глейз, випробування потужного двигуна пройшло бездоганно.

Офіційна мета місії — помістити людей усередину "Оріона" і з'ясувати, що станеться — не лише з космічним кораблем, а й із взаємодією екіпажу та апарата.

Результат виявився саме таким, як і очікувалося, і саме таким, який неможливо було дослідити жодним симулятором.

Виникли проблеми з туалетом. Через проблеми з диспенсером для води екіпажу як запобіжний захід довелося набирати воду в пакети. На одній із перших пресконференцій згадували про незначну втрату резервної потужності в одній із гелієвих систем, але її усунули.

"Усе зводиться до того, щоб включити людей у роботу системи — цих набридливих людей, які натискають кнопки, видихають вуглекислий газ, хочуть кондиціонер і хочуть користуватися туалетом. Увесь сенс у тому, щоб побачити, як система функціонуватиме з цими людьми на борту", — розповів Барбер.

Інженери збирають докази того, що цей апарат достатньо безпечний для доставки людей на поверхню Місяця.

Загальна оцінка Барбера була прямою: "Сам по собі "Оріон", здається, працював досить добре — принаймні всі його рухові системи, а саме вони мають вирішальне значення".
Велика наука чи піар НАСА

НАСА наголошує на науковій цінності цієї місії. Під час прольоту екіпаж провів спостереження: у режимі реального часу зафіксовано близько 35 геологічних об'єктів, відзначено колірні варіації, які можуть свідчити про мінеральний склад поверхні. Екіпаж також спостерігав із космосу сонячне затемнення, яке, за словами пілота Віктора Гловера, "виглядає просто нереальним".

Один знімок привернув особливу увагу: басейн Орієнтале — кратер поблизу зворотного боку Місяця, який людина вперше побачила повністю.

І все ж наука тут не головне.

"Художня цінність знімків, надісланих "Артемідою" та її екіпажем, є значною, але їхня наукова цінність обмежена", — заявив професор Оксфорда і співведучий програми The Sky at Night Кріс Лінтотт.

Індійський апарат Chandrayaan-3 здійснив посадку поблизу південного полюса Місяця у 2023 році. Китайський Chang'e-6 зібрав зразки зі зворотного боку Місяця у 2024 році. Роботизовані зонди з надзвичайною точністю склали карту цієї місцевості.

Найзворушливіший момент був пов'язаний не з якимось приладом, а з екіпажем. Коли астронавти побили рекорд дальності польоту, встановлений екіпажем "Аполлона‑13" у 1970 році, фахівець місії Джеремі Хансен зв'язався з Центром управління польотами в Г'юстоні.

За його словами, на межі видимого та зворотного боків Місяця виявлено кратер — яскраву пляму на північний захід від кратера Глушка.

"Ми втратили близьку людину, — голос Хансена здригнувся. — Її звали Керолл: вона була дружиною Ріда, матір'ю Кеті та Еллі. І ми хотіли б назвати його "Керолл".

Після цього запала сорокап'ятисекундна тиша. Командир Рід Вайзман плакав. Члени екіпажу обіймалися. На Землі його дочка спостерігала за тим, що відбувається, з Г'юстона.

Цей момент важливий не лише з емоційного погляду.

Космічні програми, які не здатні викликати у людей щирі, не зрежисовані емоції, довго не існують. Причина, з якої програма "Аполлон" залишилася в культурній пам'яті, полягає не лише в інженерних досягненнях. Річ у тім, що вона продемонструвала можливості та мужність людини.

У той момент місія "Артеміда‑2" заявила про себе тим самим чином.

Місія ще не завершена. "Оріон" прямує додому й має здійснити приводнення в Тихому океані неподалік від Сан-Дієго 11 квітня.

Попереду — повернення в атмосферу Землі, момент, що викликав стільки занепокоєння після польоту "Артеміди‑1", коли неочікуване пошкодження теплозахисного екрана призвело до розслідування, яке затримало запуск нової місії на рік.

Капсула "Оріона" увійде в атмосферу зі швидкістю приблизно 25 тисяч миль на годину (40 000 км/год).

Це випробування не здатен відтворити жоден симулятор, і його результат значною мірою визначить, яку спадщину залишить по собі ця місія — набагато більше, ніж будь-який знімок зворотного боку Місяця.

Якщо повернення пройде успішно, підсумки місії "Артеміда‑2" будуть по‑справжньому обнадійливими. Ракета спрацювала. Космічний апарат спрацював. Екіпаж продемонстрував професіоналізм і впевненість в управлінні системами. І НАСА нарешті сформулювала переконливий план того, як розвивати цей успіх, а не чекати три роки й починати все заново.

Висадка на Місяць до 2028 року все ще виглядає малоймовірною. На думку Барбера, до цього скоріше три‑чотири роки — і з цим поглядом важко не погодитися.

Втім, бездоганне виконання цієї місії — від запуску до обльоту Місяця — збільшує ці шанси. Питання вже не в тому, чи може "Оріон" літати. Питання в тому, чи зможуть упоратися з цим посадкові модулі, робочі графіки та політична воля. Принаймні космічний апарат свою частину роботи виконав.

"Артеміда‑2" — це історія натхнення й науки. Події нагадали про програму "Аполлон". У часи, коли світові так бракує оптимізму, — так само, як і в 1960‑ті роки, коли по всьому світу тривали війни, а у США вирували громадянські заворушення, — це той рідкісний момент, коли бодай на одну ніч ми змогли згадати, що ми єдині.

І це ще далеко не кінець історії. Це лише випробувальний політ перед майбутньою висадкою на Місяць — і не однією, а багатьма, які ще попереду.

Інф.: BBC

Коментарі