"Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком", - стверджував Ілля Рєпін
Україна не відставала від Європи а ні на крок.
The American Historical Review (з англ. - "Американський історичний огляд" - найстаріший історичний науковий журнал США) у 1999 році опублікував статтю докторки історії і археології Катрін Корпілла (вона мала українське коріння) під назвою "Україна кінця XIX початку XX століття: історія, традиції, культура, люди" .
Стаття велика і одна з її частин присвячена красі та самобутність українського одягу сходу України:

Про красу та самобутність українського одягу точно сказав Ілля Рєпін: "Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, та і парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!"

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. У обрядової символіки костюмів відбивалися духовні традиції народу, а також його світогляд.
Традиція вишиванки була властива сходу України та іншим регіонам, і вона мала свій особистий орнамент.
Особливість луганських вишивок — різнобарвні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою. За допомогою різних за фактурою ниток створювалося враження рельєфності узорів.
В основі орнаментів Східної України є і міфічні паралелі. Вони найстаріші - зорі, сонце, місяць, а головне це квіти, неймовірної краси і кольорів. Є і орнаменти з фольклорними витоками.
Окрім хрестика, використовували й техніку гладь. Квіткові візерунки, які "малювала" гладдю майстриня виглядали неначе справжні рослини. Щодо крою, то притаманною для луганських вишиванок була висока стійка-комірець.

Всесвітньо відомі в усі часи дівочі вінки зі штучних і живих квітів зі стрічками, були вельми популярними. До таких дівочим головних уборів не висувалося вимоги про закриття голови і коси. Коси були основними зачісками українських дівчат. Дівчата плели волосся в одну-дві коси, обвивали навколо голови і пов'язували строкатими пов'язками, прикрашеними бісером.

Українське художнє ткацтво займалося широким розвитком рослинної орнаментики. Причому найулюбленішими мотивами були тканини, прикрашені візерунками, на яких були зображені гіллясті квітки або дерева. Такі мотиви були характерні як в рушниках з домотканого білого матеріалу, так і в килимарстві, яке було широко поширене в східних регіонах.

Хати у східній Україні білі і розмальовані блакитними квітами і візерунками. Їх прикрашали вишитими рушниками, на свята, як прийнято, сім'ї одягали вишиті власноруч сорочки і спідниці.

Традицію вишивати і шити передавали з покоління в покоління. Маленькі дівчатка знали як тримати правильно голку, щоб зробити стіжок...
Висока культура побуту, освіченості, навіть селян, майстерності свідчить про те, що Україна не відставала від Європи а ні на крок.

Манана Абашидзе
Інф. із сторінки авторки у Facebook

Коментарі