19 березня Ліні Костенко - 85!
"Розблокувати" Генiя! Думки з приводу й з нагоди...
...У цей весняний день хочеться читати проникливі, сповнені надії і спокою ліричні вірші письменниці. "Про дві мене, прозорі від безсонь", про «музику беріз» і про «любов і літо без тривог»... Багато хто сьогодні так і зробить — відзначить день народження улюбленого Поета читанням віршів. Поезія звучатиме у різних містах різними голосами — читатимуть школярі, студенти, письменники, журналісти, всі прихильники творчості письменниці...
Але, крім прекрасних і дуже влучних віршів — як ліричних, так і глибоко громадянських, соціальних, гострих, Ліна Василівна ще й блискучий публіцист, чиї тексти лишаються актуальними крізь десятиліття.
І сьогодні, коли письменниця мовчить, відповіді на чимало питань і викликів, що постали перед Україною, варто шукати у її публіцистиці, її лекціях і статтях, пише
"День".
Українці ж як нація опинились в історичній безвиході. Вони давно вже випали з європейського контексту. «З XIV віку починається самостійний культурний шлях України, відірваний від загальноєвропейського» — пише Чижевський. Історична доля фатально відбилася на культурі великого народу, обвела навкруг нього замкнуте коло. Держава, що мала широкі контакти зі світом, що давала освічених князівен королівським домам Європи, що приймала і посилала послів, народ, який мав свою Академію, своє військо, свій могутній духовний і громадянський потенціал, — потрапив у тяжку багатостолітню залежність, і культура його зробилася замкнутою в самій собі.
І це ж навіть не замкнутість. Це заблокованість. (...) Заблокованість була потрійна. Перше — це приналежність до держави, яка — мов той міфічний Кронос — поїдає своїх же дітей. Росія, як ніяка інша держава, переслідувала своїх власних геніїв, то що вже казати про колонію, якою була Україна? Це було друге коло заблокованості. І третє витворилося само собою як результат цієї подвійної біди. Занепадав сам характер нації, вічно переслідуваної, вічно приниженої, — це виробило не кращі риси в її характері. (...)
Три зашморги, що душили українську культуру, — великодержавний, що душив усі підкорені й прилеглі народи, колоніальний, що душив власне колонію, і самі українці, які вже й самі багато чого блокували хронічною нерозв’язаністю своїх проблем.
І це чудо, що нація в такому становищі все-таки вижила, все-таки пручалася і нарешті-таки прориває всі три кільця своєї трагічної заблокованості...
Це уривок з доповіді Ліни Василівни «Геній в умовах заблокованої культури» на Міжнародному симпозіумі «Леся Українка і світова культура». Здогадаєтесь, в якому році були написані ці слова? Цього року? Минулого? Ні. Ще далекого 1991-го року...
Сьогодні редакція «Дня» влаштовує своєрідний марафон читань, але не віршів, а публіцистики Ліни Василівни. А якщо бути вже зовсім точними, то у цей день ми підготували для Поета «перехресне вітання», — на шпальтах «Дня» письменницю вітають і ті, хто особисто її знає вже багато років, і ті, хто знає її лише через твори. А на нашому сайті в рамках весняного книжкового флешмобу ми підготували дев’ять відеосюжетів, у яких абсолютно різні люди — студенти, науковці, журналісти, викладачі, — читають улюблені уривки з публіцистики письменниці. Як бонус — серед учасників читань — головний редактор «Дня» Лариса Івшина, а редактор відділу політики Іван Капсамун розповідає свою історію про Ліну Василівну і білу троянду.
«Ліна Костенко у кожного своя. І часто до її дня народження ми запитуємо багатьох людей, що для них поезія і що для них думка Ліни Василівни? Мені видається дуже важливим, що в нашій «Бібліотеці газети «День», в серії «Підривна література» вийшла книжка «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала». Тут кожне слово — афоризм. Тут кожна думка дає мені дуже багато для внутрішньої роботи. І тут багато речей, в яких я відчуваю підтримку Ліни Василівни як видатного союзника, — розповідає Лариса Івшина. — Зараз у нас страшний виклик — війна, але і великий шанс. І Ліна Василівна часто заперечує якісь постулати і стереотипи, каже про те, що ми не маємо те, що маємо, — ми маємо те, що дозволили... Вона — не просто Поет. Вона ще й великий практикуючий Філософ».
У час війни, коли українцям доводиться переосмислювати чимало важливих, світоглядних речей, дуже хочеться чути голос Поета. І ми його чуємо. Вчора, напередодні свого дня народження, донька Ліни Костенко — письменниця і культуролог Оксана Пахльовська — у рамках акції «Другий фронт АТО» передала на схід кілька збірок поезій Ліни Василівни, які письменниця власноруч підписала. Зокрема, на титулі однієї з книжок Ліна Василівна написала строфи з ще не опублікованої поезії.
«І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні - ми, а завтра — ви».
Із днем народження, Ліно Василівно!
Детальніше
Інф.: day.kiev.uaКоментарі
