Попри холод, морози, а також постійні обстріли з боку Росії, які виводять з ладу енергетичні об'єкти, багато українців не хочуть залишати свої домівки і їхати в інший регіон України чи за кордон.
За даними Міжнародної організації з міграції, лише 7% українців думають про тимчасову зміну місця проживання.
Навіть у разі тривалої відсутності світла, тепла та води, двоє з трьох опитаних кажуть, що не залишать свій дім, йдеться в опитуванні, проведеному на початку грудня.
ВВС News Україна поговорила з кількома жінками з різних регіонів України про їхнє рішення не виїжджати зі свого рідного міста.
"Ми обрали для себе залишитися"

Євгенія живе у Нікополі з дворічним сином. У місті, яке російська армія безперервно обстрілює з липня. Раніше було страшно від нічних обстрілів, зараз до них усі вже дещо звикли, пояснює жінка.

"Ми обрали для себе залишитися. Лячно кудись їхати. Поки є можливість бути вдома - ми вдома", - каже вона.

Квартира Євгенії постраждала - вибуховою хвилею вибило усі вікна, знищені меблі і частина техніки. Волонтери допомогли забити дошками вікна. "Але вночі страшно і холодно. Тому ночувати ми йдемо до бабусі, а вдень повертаємося додому", - розповідає вона.

Євгенія зізнається, що свого часу не могла зрозуміти, чому її друзі та знайомі не виїжджають з Харкова, який обстрілюють.

"Я не могла цього зрозуміти. Аж поки не почали стріляти по Нікополю. Тоді до мене дійшло. З тієї ж причини і я залишаюся зараз вдома - мені тут спокійніше навіть попри вибухи", - пояснює мешканка Нікополя.

Виїжджати чи ні - це вибір кожної людини. Євгенія знає кілька іноземних мов і могла б впевнено почуватися за кордоном. Але їхати не хоче. "Тут ми потрібні, тут ми захищені. А за кордоном - дуже страшно", - каже вона.

Водночас у Євгенії є план Б, а тривожна валізка спакована з березня минулого року. "Якщо тут почнеться справжнє пекло, то спершу поїду до подруги в Київ, а потім - подивлюся по ситуації", - каже жінка.

Для неї "червоною лінією" для виїзду з Нікополя стало б повне відключення світла, газу і води. І ще - коли б повністю зруйнувалося житло.

"Зараз багатьом людям гірше, ніж нам. Хай краще вони щось десь отримають", - каже Євгенія.
"Немає світла - немає нічого"

Олена живе з чоловіком і 10-річною донькою у своїй квартирі у Вишгороді Київської області. З початку війни вони нікуди не виїздили.

Не змінила свою думку і після того, як 23 листопада в один з житлових будинків у місті влучила російська ракета.

"Коли мені чоловік раніше казав, щоб ми з донькою виїздили, я відповіла, що ми не поїдемо і його я також не залишу. Більше у нас ця тема не лунає", - згадує Олена.

Вона переконана, що переїзд в іншу країну був би травмою для дитини - чуже середовище, відсутність старих друзів, домашнього затишку, інша мова.

Родина живе на 21 поверсі, а в квартирі усе прив'язано до електрики.

"Коли немає світла - немає нічого. Найчастіше вимикають на 4 години. Потім світло є, потім знову немає. Через це квартира не встигає достатньо прогрітися, температура зараз 16 градусів", - розповідає жінка.

Водночас вона не скаржиться. Каже, що коли треба зігрітися, то набирають гарячу воду у грілки. Їх вистачає на 3-4 години, поки немає світла.

Їжу Олена готує наперед, поки є світло, закутує в ковдри і вона тривалий час залишається теплою. У крайньому разі родина готова ставити у дворі багатоповерхівки мангал і готувати на ньому їжу.

"Звісно, коли світла немає, не працює ліфт і доводиться ходити на 21 поверх, але я не вважаю це великою проблемою у порівнянні з тим, в яких умовах зараз наші воїни", - каже Олена.

"І ще я вважаю, що перемогу України треба зустрічати вдома. Це для мене дуже важливо, пропустити все через себе", - каже Олена з Вишгорода.
Вдома тепло

Ірина з маленькою донькою в грудні повернулася з Латвії до Вінниці.

У липні Росія вдарила по центру мирної і здавалося б безпечної Вінниці. Тоді загинуло 27 людей, а ще дві сотні отримали поранення. Стало зрозумілим, що безпечних місць під час війни не буває.

Ірина сплачувала за помешкання у Латвії, але витрати на оренду і комунальні послуги виявилися завеликими.

Окрім того, у Вінниці у жінки залишилася мама, якій складно ходити і вона перенесла інсульт. Тому Ірина вирішила повернутися.

"Опалення у мене газове, вдома тепло. Періодами вимикають світло, але не так часто. Якщо буде зовсім погано - повернемося назад", - каже Ірина.
"У рідному домі і стіни допомагають"

Костянтинівку, де живе Тетяна Миколаївна, та Бахмут, де зараз тривають запеклі бої розділяє понад 20 кілометрів. Звуки стрілянини і вибухи тут чути постійно.

"У нас не так часто вимикають світло, лише сьогодні майже цілий день не було. Газ дали. Тепер відключили на два дні, але всі мовчать. Війна, що тут скажеш. Ще гірша ситуація з водою - вмикають лише вранці на дві години", - розповідає Тетяна Миколаївна.

Вона разом з донькою влітку на 1,5 місяця виїхали до родичів у Київ, але повернулася і більше виїжджати не хоче.

Посилається на хронічні хвороби та маленьку пенсію, мовляв, з такою у столиці не проживеш.

"Куди їхати? Хіба у Києві легше жити? А в рідному домі й стіни допомагають", - каже Тетяна Миколаївна.

Вона переконує, що живе у спокійнішому районі Костянтинівки, на правому березі. Значно гірше, на іншому, лівому. Там регулярно прилітає. Уламок ракети впав біля будинку, де вона народилася, залишивши по собі величезну вирву.

Тетяна Миколаївна переконана, що "від долі не втечеш".

"Їхати більше не хочу, попробувала. Поки що вдома краще", - додає жінка.
полоска для статей без правой колонки

ООН повідомила, що кількість українців, які виїхали до Європи з початку повномасштабної війни, сягнула майже восьми мільйонів, а саме 7 915 287.

Лише за останні тижні кількість переселенців збільшилася на понад 18 тисяч. Найбільше українців виїхало до Польщі та Німеччини, повідомили в Управлінні верховного комісара ООН у справах біженців.
Загалом із 24 лютого з України за кордон виїхало понад 17 млн людей, повернулося - близько 9,2 млн.

Інф.: BBC NEWS Україна

Коментарі