Гуморист Павло Глазовий (на фото) у книзі "Архетипи" (2003) влучно передбачив те, що ми пожинаємо
Гумор – страшна сила у вправних руках. Та ослабли наші руки, бо ми нині докотилися, як писав Шевченко, до самого краю, коли українець українця розпинає на догоду вражій владі. Та, зрештою, скільки тих українців залишилося на рідній Вкраїні? Ну, від сили тисяч десять, а може й менше. А хто ж тоді населяє нашу неньку? Мені здається, що це мутанти, яких значно побільшало в останні роки. Кажуть, що це дія прихованої радіації після аварії на ЧАЕС. Всі очікували, що радіонуклеїди вплинуть на фізіологію, а виявилося, що подіяло на мізки. Та й так подіяло, мамо рідна, що ґвалт. Зовсім відняло розум. Та, ось який парадокс, чомусь від цієї недуги потерпають винятково українці. Вони з активних бичків перетворилися у волів. А знаєте яка різниця між цими тваринами? Віл – це скастрований бичок, якому відрізали яєчка, щоб не брикався, а українцям відняло розум. Правда не зовсім, бо в полі вони можуть працювати, а ось розмножуються аж занадто повільно, а ті, хто ще здатен аналізувати, мислити поволі зникають звільняючи територію, вибачте за не політкоректність, для азіатів. Особливо від цього потерпає молоде покоління. І ось тут на виручку приходить наш славетний геній поетичного гумору Павло Глазовий. Саме цей незламний патріарх української літератури дуже влучно передбачив у книзі "Архетипи" те, що ми пожинаємо:
Зникли танці і пісні
Й козаки чубаті,
Захопили сцени всі
Голі і патлаті.

А хіба не так? Погляньмо на наш, зрештою, який він наш, телепростір. Звідусіль лунає не мова, а язик. Саме язиком дуже зручно щось вилизувати і нам його нав’язали на державному рівні. Господи, як Павло Глазовий відчував усе це! Ось що значить талант! Ще одне передбачення в саму десятку:
Гордо Діма походжав
Між своїх героїв
Ще й полковницьке звання
Сам собі присвоїв.

Здогадалися про кого мова? Звичайно, «гаспадін» Табачнік, який люто ненавидить галичан. Стоп! А може справді їх є що ненавидіти? Приміром, вони організували Голодомор, привели до влади Гітлера, займали ключові посади при Сталіну, коли проводилися репресії. Ні. А в чому їхня провина? Тільки в тому, що духовний наставник галичанин митрополит Шептицький рятував євреїв. Мені здається, що він рятував не тих і тому тепер усі західники зараховані до колаборантів.
Щодо військового звання, то наш літературний герой чув дзвін, та не знає звідки він, маючи диплом історика і наукове звання невідомого походження. Я маю на увазі чин полковника. Йому дуже кортіло зрівнятися з такими історичними постатями як Кривоніс, Нечай, Богун, Зеленський, Носач, Глух і багато інших, хто йшов на смерть за для України. Ось тому Діма привласнив чин українського старшини, а на службу не поспішає до того часу, поки конструктори не створили автомат з кривим дулом, щоб стріляти з-за кутка. Якби він мав звання полковника ізраїльської армії, то дідько з ним, але там такі розумники на ринку торгують, зате в Україні впроваджують педагогіку й намагаються просторікувати про мораль. А що тут такого, коли президент з двома судимостями…
      
На щастя для мізерного прошарку свідомих українців у тому, що такі Діми нічого не читають окрім літературних шедеврів Ганнусі-галичанки, бо якби читав, то «Архетипи» Глазового ніколи не побачили б світу і їх спіткала доля «Архіпелагу Гулагу». Згадаймо, як неукраїнська гидота плювалася отрутою, коли Марія Матіос дозволила собі використати літературний шар і порівняла столичний обеліск із фалосом. Ледь не посадили. А Юрко Вінничук із віршем про підораса? Оце ґвалту було! Впізнали себе, впізнали! Однак сучасникам не пощастило тому, що вони прямо висловилися, а мудрий Глазовий скористався такими вічними жанрами з часів Еллади як гумор та сатира. Ще можна спробувати фейлетон, якщо хтось встигне, бо, знову цитата:
Що настав Сіону час
Гноїть хахлів впертих,
Щоб Хазарію нову
Тут розбудувати
І поставити главу
Цього каганату –
Від Гомеля до Одеси,
В Вінниці – столиця! –

Павло Глазовий не дарма нагадав про Вінницю. Річ у тім, що його сумне передбачення може справдитися. Схоже, що тут повним ходом готується плацдарм для створення єврейської автономії. Чому б і ні. За двадцять років незалежності цим подільським містом і дня не керував етнічний українець. Це єдине місто в Україні, де немає пам’ятника Шевченку і не буде до 200-ліття з дня народження! Все б воно нічого, якби  у Вінниці мешкало хоча б десять відсотків євреїв, але їх лише десять, зате яких, родин. Коли Павло Глазовий спробував змоделювати подібну ситуацію в Ізраїлі, то вийшло таке:
Ми – євреї особливі,
Російськоязичні.
Вимагаєм від кнесета
Створить нам умови,
Запровадить в Ізраїлі
Дві державні мови!

Можна подумати, що Павло Глазовий не любив євреїв. Так, він їх не любив більше за українців і це нормально. Такий висновок випливає з його творів. За це, з одного боку, можна письменника засуджувати, а з іншого – чому ми українці так боїмося євреїв? Серед них і боксерів рівня Узелкова, про Кличків узагалі мовчу, немає, а у футбол грають гірше київського «Динамо». Вся причина  ось у чому:
А єврея передражниш,
Буде не до сміху,
Бо він тебе опаплюжить
Перед цілим світом,
Назве тебе «бандерою»
І антисемітом.
Він наляпає на тебе
Стільки грязі й бруду,
Що не здереш і не змиєш
До Страшного Суду.

Скажіть мені, а хіба це не так? Письменнику дозволяється писати, що серед українців є негідники і на це ніхто не звертає уваги. Коли такий образ торкається росіянина, то це називається, що автор зазіхає на «віковічну дружбу двох братніх народів». А як тільки щось промелькне погане про єврея, то матимеш по саме годі. У нас за незалежності з шкільної програми викинули твір Франка «Борислав сміється» саме з цього приводу. То ж складається враження, що це недоторкана каста над людей, але ніхто не хоче глянути глибше. У тому ж таки Ізраїлі, де немає націоналістів-галичан, у тюрмах сидять не тільки арабські терористи, а й свої аферисти, бандити, збоченці-педофіли (згадайте скандал з їхнім президентом) та різні асоціальні елементи. Чи мені хтось скаже ніби в їхніх борделях немає єврейок повій? Але в пресі подається, що там винятково слов’янки-путани. А чому так? Знову читаймо «Архетипи»:
Олігархам книги пишуть
Наймані писаки,
Бо вони дрімучі й темні,
Як печерні раки.
 Бувший гетьман Макарович
З дивним кланом дружить:
У Гордона-олігарха
При газетці служить
Є в Гордона друг Табачник –
Той, що зветься Яном.
Він влаштовує концерти
З персональним кланом.

Ну що? Хіба це не правда? Давайте посперечаємося й прочитаємо в голос:
Назовйом бульвар Шевченкі
Бульваром Гордона!
Бульвар Лєсі Українкі –
Табачніка Яна! –
Ось такі по Україні
Правлять нині клани
Журналісти-педерасти
Сходяться докупи
І друкують голі гузна,
Циці, попи й дупи.

Виходить, що ж після прочитаного потрібно все, що має відношення до творчості Павла Глазового, зібрати і спалити. А як же інакше? Хіба він не паплюжить наймудрішу, найчеснішу, найпрацелюбнішу, найспівочішу, най, най, най… націю. Паплюжить. Значить хто він? Ксенофоб, антисеміт, расист і… галицький найманець. Це нічого, що письменника немає серед нас, але він залишив те, що вічне – друковане слово, а це дуже небезпечно, бо на наступних виборах якийсь розумник прочитає «Архетипи» і на одних цитатах напише таку промову, що світ перевернеться!

Не обійшов увагою Глазовий і тих, хто за його життя сиділи як миша під віником, а нині, неуки, починають піклуватися про мови національних меншин, надаючи пріоритет тільки мові-загарбників. Погодьтеся, що дуже влучно написано:
Ти Росію сильно любиш?
Безперечно, це не гріх,
Але хто ж тебе тримає,
Не пускає до своїх?

Кажуть, що для того аби вурдалак не ожив, то йому потрібно пробити серце осиковим кілком. Цією зброєю для українців можуть стати ось ці рядки:
Незалежністю своєю
Вихвалятись любим.
Прибиваємо на стінах
Вивіски з тризубом.
А кругом стирчать на площах
Лисі істукани.
Не дають їх руйнувати
Інопланетяни.

Так що ж нам робити із «Архетипами», поки їх не спалили на центральному майдані столиці? Порада така – приховати, вивчити і цитувати. Доки книга не заборонена, її потрібно використовувати за призначенням – читати. Це порада українцям, бо мутантам-салоїдам не до цього.

Сашко Бур’ян

Інф.: pravda.if.ua

Коментарі