Чоловік і жінка - рівні, а не різні
Міжнародна спільнота вважає, що в нашій країні порушуються права жінок. Якось привернуло увагу оголошення в інтернеті. В ньому пропонували солідну зарплатню на посаді аналітика. Звісно, зацікавилась і відкрила його, щоб дізнатися про умови конкурсу.
Уявіть здивування й розчарування від тексту, в якому йшлося, що якійсь там компанії потрібен такий собі аналітик - дівчина привабливої зовнішності до 28 років без спеціальної освіти й досвіду роботи! Навіть для дуже наївного читача зрозуміло, на яку "посаду" запрошувались кандидатки.
Цей випадок одразу пригадався на прес-конференції, організованій Національним прес-клубом "Українська перспектива" і присвяченій Міжнародній кампанії "16 днів проти гендерного насильства", яка проводиться за підтримки ООН.

Дика реклама

Можна визнати невтішний факт, що Україна потрапила до кола держав, де спостерігається грубе порушення гендерних прав. Зокрема, йдеться і про сексизм, себто посилену експлуатацію статевої належності в рекламі, засобах масової інформації, політиці й шоу-бізнесі, а також освіті. Ці факти вже не перший день турбують громадські організації, окремих діячів, політиків та й звичайних громадян. Чому саме сексизм? Бо, за свідченням тих-таки аналітиків, сексизм призводить до насильства – фізичного, сексуального, фінансового, психічного тощо. І це стосується як жінок, так і чоловіків, бо гендерна рівність означає рівність для всіх.

Так, численні рекламні щити, плакати на вулицях, у громадському транспорті й вітринах магазинів і ресторанів свідчать, що навіть реклама будматеріалів і автомобілів не обходиться без зображень привабливих дівчат у, м’яко кажучи, сміливому вбранні. Але ж усю цю піар-продукцію бачать не лише дорослі, а й діти. Що вже казати про телебачення й інтернет. Чого тільки варті нескінченні серіали, сюжет яких зводиться до того, що кожна молода дівчина має прагнути вийти заміж за олігарха або хоча б одружитися з досить забезпеченим чоловіком, аби повністю фінансово залежати від нього. Водночас з екранів у підсвідомість глядачів закладається думка, що чоловікові не годиться, наприклад, готувати сніданок чи прибирати в оселі.

– Ці стереотипи посилено втовкмачуються публіці, і вони є класичним прикладом сексизму й не гідні цивілізованого суспільства, – вважає народний депутат Верховної Ради сьомого скликання, голова «Центру політичних інновацій» Олександр Бригинець.

Голова громадської організації «Інформаційно-консультативний жіночий центр» Олена  Суслова повідомила, що її установа збирає «колекцію» зразків такої непрофесійної реклами, а також підкреслила: якщо й не зважати на такі «шедеври», все одно вони закладаються в підсвідомість, особливо дитячу – адже нейтральної інформації, як відомо, немає.

Протистояти проявам сексизму

Треба сказати, що громадські організації намагаються протистояти проявам сексизму, навіть звертаючись до судової гілки влади з позовами на окремі видання або посадовців. Однак правники є також громадянами нашого суспільства. І навіть судді-жінки не знаходять нічого особливо крамольного в публікаціях і висловлюваннях рекламодавців і чиновників. Інформаційно-консультативний центр оголосив конкурс на найкращі ідеї, як переламати стереотип «чоловічих» або «жіночих» справ, і розмістив про це оголошення в інтернеті. Основна мета конкурсу – показати, що це тема не для вузького кола осіб, переконати більшість громадян у тому, що то нагальна потреба для цивілізованого суспільства.

До того ж це ще й політична проблема, тому що Україна не повинна перетворюватись на країну секс-туризму, про що вже неодноразово порушувалися питання у ЗМІ. Отже, займатися гендерною рівністю й ліквідацією засилля сексизму в багатьох сегментах суспільного життя мають не лише на рівні громадських недержавних структур, а й на державному рівні. В цьому впевнена президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» Катерина Левченко. Не достатньо просто констатувати факти, треба ще й впливати на ситуацію. Є закон України про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Тож громадяни повинні користуватися своїми законними правами й оскаржувати їх порушення. Бо вже лунають голоси, що мовляв, цей закон суперечить традиційним українським цінностям і моралі! А хіба не треба оскаржувати дискримінацію за ознаками статі?

Мабуть, неможливо уявити цивілізовану країну, де не діяли б такі правові норми. До речі, Британська Рада в Україні приймає на розгляд кандидатів на вакансії в закодованому вигляді, тож вік і стать шукачів для роботодавця невідомі аж до безпосереднього оформлення документів.

Досить згадати, що в парламентах і урядах таких країн, як Швеція, Норвегія, Фінляндія чи Нідерланди, більшість становлять саме жінки. І немає потреби нагадувати, який рівень життя в цих країнах. Однак це не означає, що можна за статевою ознакою принижувати чоловіків. Всі ми – рівні.

…А те оголошення висіло в Інтернеті надто довго. Не могли знайти кандидатуру?

Ольга Коваленко

Інф.: pedpresa.com, фото: dw.de

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити