Більше двох місяців тому не стало легендарного українського художника Анатолія Василенка, а кошти від продажу його картин ідуть на потреби ЗСУ
Він відійшов у засвіти 8 червня 2022 року.
Працював у журналі "Перець" як художник і член редколегії. Був головним художником журналу для дітей "Перченя". Років із тридцять співпрацював з газетою "Сільські вісті2, також працював у журналах "Барвінок", "Малятко", "Вітчизна", "Дніпро", "Ранок".
Оформив до 100 книжок, зокрема:: Я. Стельмаха («Якось у чужому лісі», 1980; «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний», 2000), В. Нестайка («Тореадори з Васюківки», 1973; «Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодії шукають потерпілого», 1977; «Незвичайні пригоди в лісовій школі», 1981; «Пригоди журавлика», 1986; «Незнайомка в Країні Сонячних Зайчиків», 1988), П. Глазового («Веселі казки», 1990; «Архетипи», 2003), А. Крижанівського («Інтерв'ю з колоритним дідом», 1983; «Томагавки і макогони», 1990), Ю. Ячейкіна («Мої та чужі таємниці», 1989; усі — Київ), а також власні; автор малюнків до української народної казки «Котигорошко» (1979).
За сюжетами двох авторських книжок Анатолія Петровича було зроблено лялькові фільми «Петрик у Космосі» та «Тимко-звіролов».
Проілюстрував близько трьохсот книг для дітей та дорослих. Мав конкурсні нагороди: Бронзову медаль виставки «Сатира у боротьбі за мир» (Москва, 1983). Лауреат конкурсу «Художник та друкарство України» (2000).[2]
Його називають
батьком українського коміксу .
Минулого року
побачив світ другий том "Антології української карикатури", присвячений Анатолію Василенку.
У 2013 році вийшла ілюстрована книжка художника «Про політику і людей» (опис див. нижче).
Картини Анатолія Василенка працюють на нашу Перемогу і після відходу художника у вічність
Нещодавно журналіст Михайло Ткач розпочав збір 5 000 000 гривень на "Армію дронів". Наразі вже зібрано 1 500 000 гривень. Серед лотів –
картина Анатолія Василенка «Ріг достатку»
Шедевр Василенка зібрав для ЗСУ вже понад 1 300 000 гривень, розповідає куратор збору коштів на потреби ЗСУ від продажу картин художника
Володимир Бондаренко (на фото).
Пророчий малюнок Анатолія Василенка "
Моста нема" зібрав 5 000 000 для ЗСУ.
За 274 000 грн була продана картина Анатолія Василенка «П'ять президентів» (детальніше - на відео).
Картина "Різдвяна ніч" Василенка
зібрала 580 000 грн.
Продаж картин Анатолія Василенка для потреб ЗСУ та нужденних підтримують відомі особистості
Серед них: Ольга Сумська, Віталій Борисюк, Ксенія Мішина, Влада Литовченко, Йосип Бучинський Михайло Цимбалюк, Ігор Циркін, Олег Уруський, Уляна Лозан, Євген Уткін, Павло Унгурян, Ігор Уманський, Олексій Усачов, Ганна Усік, Уляна Безпалько, Олексій Кулеба, Ксенія Тринус, Микола Катеринчук, Андрій Кокотюха, Тарас Кремінь, Надія Котенко, Світлана Корженко, Олена Кондратюк, Катерина Бужинська, Олена Овраменко, Олена Галаджій, Олена-Христина Лебідь, Євген Черняк, Микола Баграєв, Людмила Немиря, Наталія Новак, Дмитро та Назарій Яремчуки.
Нещодавно американський канал
зняв фільм про виставку антивоєнних картин легендарних народних художників Василенка та Сахалтуєва, яку Володимир Бондаренко організував у бомбосховищах та парадних.
Про що книга «Про політику і людей» художника Анатолія Василенка (рік видання -2013)
«Я все життя малюю людей, а останні 10 років – найчастіше малюю людей у політиці. Може, часом вони видадуться не такими красивими й розумними, як нам усім хотілося б, але я пропоную подивитися на них з іронією і побачити їх простими і смішними. Адже обов’язок порядного політика – терпіти кпини своїх прискіпливих і вредних співгромадян (бо чого ж тоді він пішов у політику?). А наш обов’язок – тримати «претендентів на еліту» під вогнем гумору і сарказму (бо що може бути страшнішим ганьби перед народом?).
Перед Вами, мій читачу і глядачу, лише деякі малюнки з 2005 по 2013 р. – погодьтеся, найцікавіші поки що роки нового тисячоліття в Україні. Хоча за цей час було створено десятки тисяч малюнків, але тут подано на Ваш розсуд лише ті, які сьогодні видаються мені вартими згадки – може, вони відірвуть Вас від повсякдення і змусять подивитися на себе в контексті історії, а не короткого політичного моменту? Вони намальовані так, як я побачив і запам’ятав події нашого політичного життя – звичайно, не претендуючи на історичну точність, але прагнучи передати дух цієї незвичайної епохи. Вибачайте за такий мій геть суб’єктивний погляд на політику та людей у ній та поза нею…
А якщо раптом у Вас, мій читачу-глядачу, виникне чуття déjà vu, не впадайте у відчай – повірте, граблі не є українським національним інструментом. Це – навчання. Головне – ми вчимося і вміємо засвоювати уроки, тим паче такі складні і важкі. Хіба ні?
І коли мої малюнки стануть Вам у добрій нагоді в цьому життєвому навчанні, я буду щасливим. А коли в песимістичні хвилини вони принесуть Вам сміх, добрий настрій і віру в майбутнє, я буду щасливим безмірно!».
Підготував журналіст
Михайло РольКоментарі
