Постулати Хартії викладені в дусі неприхованого лібералізму з його “культом особистого“, а не імперативом національного
Павло СІЧКАР, для Волі народу
“Українська хартія вільної людини”, оприлюднена ініціативною групою “Перше грудня” на її засіданні 8 грудня, не витримує жодної критики. Як влучно висловився відомий соціолог Євген Головаха, вона нагадує “Моральний кодекс будівника комунізму” і розрахована на 1000 років. А що ж робити тут і зараз, коли влада стрімко знищує основи державності?
Подібні засідання – це бенкет під час чуми. І цікаво знати: чия це, насправді, ініціатива? Тих поважних сивочолих людей, підписи яких стоять під Хартією, чи “великих ідеологів”, які виглядають режисерами цього дійства: Васюника й Коліушка? На яку чергову витівку “першогруднистів” очікувати? Памятаймо, куди може вести дорога, вимощена добрими намірами...

Але, щоб не бути голослівними, давайте проаналізуємо бодай деякі положення Хартії.
Так, у її третьому “наріжному камені” говориться:
“Аби стати вільною, людині не потрібно поводирів”.
На перший погляд, начебто все вірно: народ повинен сподіватися не на месій, а сам на себе. Проте, з історії відомо, що якщо й не поводирі, то провідники нації потрібні. Саме вони роблять просування до свободи цілеспрямованим і організованим, прискорюють, поступ суспільства до демократії, до загальної гармонії. Ми не повинні забути таких національних світочів як Володимир Великий, Мазепа, Шевченко, Грушевський, Бандера, про їхню роль на тернистому шляху творення та утвердження Української Держави. Якщо провідників такого рівня наразі не видно, то це не означає, що в українській нації їх нема.

Якщо все ж “першогруднисти” вважають, що поводирі (лідери) не потрібні, то, здавалося б, після цього мав бути логічний висновок: ситуацію в державі на краще змінить сам народ, згуртована українська нація. Але наступні постулати Хартії це спростовують. Вони викладені в дусі неприхованого лібералізму з його “культом особистого”, а не імперативом національного.
Цитую:
“Справжнім поводирем людини є  лиш ОСОБИСТЕ осмислене зусилля” (підкреслення – П. С.).

Слова “народ”, “нація” вживаються у Хартії дуже обережно: переважно, коли автори говорять про необхідність покаяння нашого народу і про … “недоліки” нації.
Цитата:
“Будьмо сильним народом…Не забуваймо про ті вчинки, коли ми свідомо чи несвідомо чинили кривду іншим народам”.
Що це за самоприниження, панове? Навіть сучасні німці, попередники яких з III-го Рейху винищили десятки мільйонів невинних людей, вибачилися перед світом за їх криваві злодіяння і поставили на цьому крапку. Але вони ніколи не приписували цей історичний злочин, цей великий гріх німецькій нації.
А ось і цитата з Хартії про згадані вище “недоліки” нації:
“Не треба виправдовувати власну бездіяльність непереборними обставинами, плекаючи лінощі, заздрість і “гординю приниженості”, які дуже часто є нашими найгіршими НАЦІОНАЛЬНИМИ вадами” (підкреслення – П. С.).
Знову національне приниження!

Поняття “громадянської активності” автори Хартії зводять до… “уважного ставлення до дій влади”, а “політичної активності” - до “вибору, в тому числі між недосконалими політичними силами”. Це не заклик до активної громадсько-політичної діяльності, а, скоріше, до консервації гроомадянської пасивності, байдужості, бездіяльності.. Розробники Хартії, очевидно, не бажають докорінних демократичних змін у суспільстві; натомість закликають “докорінно змінити ставлення одне до одного”, закликають ...любити (див. у Хартії 4-ту заповідь “Любити”).
Ось що таке любов у розумінні “першогруднистів”:
“Для нашого суспільства “любити” НАСАМПЕРЕД означає виявляти ТОЛЕРАНТНІСТЬ до політичних і культурних поглядів, етнічної, релігійної та мовної приналежності інших співвітчизників, чий досвід і особиста історія, безумовно, різняться (підкреслення – П. С.).
Вона передбачає безумовну повагу до прав російськомовного українства і суворе додержання прав усіх національних громад нашої держави.
Любити означає не допускати будь-яких виявів ксенофобії, расизму, шовінізму, нацизму і сталінізму як найбрутальніших форм людської, національної, політичної, культурної і соціальної нетерпимості”
.
Оже, у них – НАСАМПЕРЕД ТОЛЕРАНТНІСТЬ, а не повага до свого, до українського.
Згадаймо біблійне: “Люби ближнього, як САМОГО СЕБЕ”. Це також означає: “Люби іншу націю, як свою”. Коли хтось не любить свою націю, то годі від нього сподіватися любові до іншої.

Інколи автори Хартії здаються радикальними, навіть закликають до…революції. Але не до революції практичних системних змін, а до революції в “умах”. Цитую:
“Одне з найважливіших завдань вільної людини – самостійно мислити. Для нашого суспільства “мислити” насамперед означає подолати недержавність, вузькість і провінційність колоніального та хуторянського світогляду. Саме в цій площині нам потрібна найважливіша РЕВОЛЮЦІЯ” (підкреслення – П. С.).

Далі автори викладають прогресивні думки:
“Мислити означає ламати стереотипи. Мислити – це долати звичку простих відповідей. Не треба застигати в минулому. Треба рухатися вперед”.
Але, складається враження, що вони самі заклякли на місці. Ось їх наступне гасло:
“Наше головне суспільне завдання – відновити в українців почуття господаря. За своєю метою і масштабом ця справа є життєво необхідною, безальтернативною і співмірною з відновленям самої державності”.
Важко заперечити. Але вже в наступних тезах Хартії бачимо, що палкий заклик “бути господарем” банально зводиться до…місцевого самоврядування:
“Щоб стати господарем своєї держави, ми повинні децентралізувати державну владу і делегувати владні повноваження та фінансові ресурси на місцеві рівні”.
Оце вам ламання стереотипів, оце непрості відповіді, оце рішучий поступ вперед!

Інше їхнє “ноу-хау”:
“Ми повинні забезпечувати регулярну зміну влади”.
Що тут скажеш? Міняли, ніби-то, 20 років... Вже й дитині зрозуміло, що зміна облич у владі залишає непорушною систему влади, яка сама себе відтворює. А от про необхідність змінити СИСТЕМУ “духовні авторитети” мовчать, хоча періодично і вживають слово “докорінно” для відповідного покращення  чинної системи.
 
Одна із тез Хартії явно запозичена у Партії регіонів:
“Нам потрібна докорінна реформа місцевого самврядування і РЕГІОНАЛЬНОГО розвитку" (підкреслення – П. С.).
Як кажуть: No comment!

А як Вам ось такі, по-дитячому наївні, перли “аксакалів”:
“Успіх нашої держави залежить від ВИХОВАННЯ влади”? (підкреслення - П. С.)

Ви давно перечитували Гамлета з його одвічним “бути чи не бути”?  Хартія вперше дає на це гамлетівське запитання “нову і до геніальності непередбачувану” відповідь:
“Наша Хартія – це вибір “бути”!”

Так: “бути”! Але не через 1000 років, як справедливо підкреслив Євген Головаха (якого автор цитував на початку). Бути тут і зараз, а не дрімати під стару нудну волинку з древніх міхів!
Будьмо!

Павло Січкар, для “Волі народу”

Коментарі