Запрошує Меморіальна Бібліотека Дж.Мейса в НаУКМА. До дня народження Джеймса Мейса
18 лютого 1952 р. народився Джеймс Мейс (James, Mace; 1952, Маскогі, Оклахома, США -2004, Київ) – історик і політолог, спеціаліст з історії Радянського Союзу та Східної Європи, завдяки науково-дослідницькій та громадській роботі якого світ дізнався про Голодомор в Україні.
В 1995-2004 р.р. Джеймс Мейс працював професором кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія", викладаючи курси «US Government & Politics», «Етнополітика».
Відповідно до заповіту Джеймса Мейса та за сприяння дружини дослідника пані Наталі Дзюбенко-Мейс, унікальні за тематично-змістовним наповненням, автурою та обсягом книжкова та архівна колекції зберігаються та доступні для використання всім дослідникам і читачам в Меморіальній Бібліотеці Дж.Мейса в НаУКМА.
З окремими особистими документами та фотографіями Дж.Мейса з його архівної колекції можна ознайомитися на сайті наукової бібліотеки.
18 лютого з 10.00 до 18.00 запрошуються всі бажаючі ознайомитися з Меморіальною бібліотекою Дж.Мейса (4 корпус, 1 поверх, вхід з Американської бібліотеки В.Китастого) та безпосередньо відчути високо інтелектуальну атмосферу короткого та духовно наповненого життя Джеймса Мейса, для якого Україна стала не лише дослідницькою темою, але й життєвим покликом та другою батьківщиною.
18 лютого День народження Джеймса Мейса. Хто зможе, чекаю о 12.00 на Байковій горі. Хто ні - згадайте, помоліться, запаліть свічку, Він був нашим великим другом. Він був українцем, - написала на
сторінці у Facebook поетеса Наталя Дзюбенко-Мейс
** ** **
І знову я подякую любові
За цей шалений поклик. Поклик крові!
Вона гуде, і досі не спада,
Ота велика, гомінка вода.
І вперше я скажу: все буде добре…
Було життя, уперте і хоробре.
Й знетямлені світанки голубі
В моїй недолі, у моїй судьбі.
Подякую любові за надію,
І за пелюстків пломінку завію,
За всі стежини, і за всі дороги,
Якими ми шукали шлях до Бога.
За дощ квітчастий в мить мого одчаю,
Подякую любові я за тайну,
За світ світ свободи, я його не знала,
І я його крізь тебе прозрівала.
За слів реальність, іхню ефимерність,
І за твої прощання та повернення,
За неповторність вогників турботи,
Коли ти повертався із роботи.
За безбережність ніжності, за крила…
Бо навіть в день, коли я затужила,
Бо навіть в день, холодий і печальний
Коли ти йшов від мене вже востаннє
Любові я вклонялася й судьбі,
За той небесний вогняний розбіг,
За наших душ безумне квітування,
За дар всевишній нашого кохання.
Наталя Дзюбенко-Мейс Коментарі
