Наталя Дзюбенко-Мейс: Доки Україна пам’ятатиме про своїх убієнних голодом синів і дочок, вона згадуватиме і Джеймса
"Я не народився в Україні, мої предки ходили по інших краях, але ті, хто мене знає, знають, що я витратив забагато років і зусиль, займаючись Україною, щоб сьогодні залишатися осторонь тих загрозливих процесів, які я спостерігаю тут" - це Джеймс Мейс
Навіть вічність, або те, що ми називаємо людською пам’яттю, прагне облаштувати свої пенати з певним комфортом. Стираються дрібниці, деталі, які не вміщаються в усталені рамки, стираються індивідуальність, людська теплота образів, відбувається певне перегрупування смислів і канонів, та по суті химерна сяйлива ріка людської пам’яті ніколи не виходить зі своїх берегів навіть якщо це стосується велетенських катаклізмів, розривів історичної матерії.
