ДИКУНИ (фейлетон)
Кожен із нас побував у багатьох країнах світу. Принаймні я певний у цьому. Це ж не Радянський Союз. Взяв візу, якщо дали, і поїхав. Поїхав, куди вже там вам дали. Чи майже куди захотів, бо є ще країни, які не дають і не дуже вже вас там хочуть бачити. На них пальцем не тикатимемо. Є такі. Я про інше. Я про те, як я без візи на свою територію потрапив. Захотілося мені в Крим. Не по сіль. Зрозуміло. І не за теплом. По новини поїхав. Захотілося мені дізнатися, чому оте, якщо у нас, в Україні, чималенько вкрадуть, одразу тих хабарників чи олігархів, як тепер їх у нас інтелігентно називають, тягне під промені кримського сонця. До окупантів. Начебто вони, окупанти, їм рідніші за наших.