Узгоджені довготривалі акції, спрямовані на те, щоби достукатися до "менеджерів", вимагають зовсім іншого типу взаємодії, ніж той, до якого донедавна звикли українці. У цьому їхній довготривалий ефект незалежно від конкретного результату тієї чи іншої ініціативи. Власне, так народжується громадянське суспільство. Зазвичай цитують Толстого: "Якщо всі грішні люди об’єднуються й організовано досягають своїх підлих цілей, то люди чесні так чи так мають об’єднуватися в ім’я справедливості й добра… і т. ін." Цитують, забуваючи, що Толстой трохи кепкує зі свого героя. І йому ж, здається, належить інший афоризм: "Хороших людей більше, але погані краще організовані". Погодьтеся, протилежний сенс. Не такий оптимістичний. Утім, взаємодії навчаються. Уся історія західної цивілізації – це послідовна еволюція уявлень про те, як узгоджувати зусилля. І не лише західної. Недавня низка революцій так званої Арабської весни – якраз приклад стихійної координації, причому спершу цілком конструктивної. Про це - у статті Юрія Макарова в "Українському тижні".