Варто було якось нещодавно запідозрити Миколу Яновича у зраді металургам і заграванні з агрокомплексом, як через місяць, чи скільки - читаємо на всіх електромагнітних частотах і ресурсах про те, що нібито в Україні розпочався сільськогосподарський бум!
До такого висновку експерти приходять чомусь лише орієнтуючись на невеличкий, але все-таки - ріст банківського кредитування сільськогосподарських підприємств у січні-червні 2013 року.
Об'єми кредитів виросли на 4,5%. Паралельно із цим наводяться цифри, що свідчать про зниження об'ємів кредитування будівельної галузі - теж на 4,5%, тільки - "в мінус".
Мантра для банкірів
Але існує велика підозра, що на такі «подвиги» банківську систему спонукали ще й безкінечні повтори у медіа-просторі одного й того ж заклику: «Україну очікує рекордний урожай зернових». А може, допомогло і те, що в 2012 році вперше за історію незалежності України агросектор «переміг» металургію у дохідності експортних операцій… Можливо, коли озирнулися-огледілися, оцінили технічний стан металургійної галузі, то зрозуміли, що через пару років там почне вже все осипатися та вибухати, не приведи, Господи… А тут – земля! Ще жива. Ще дихає, та, як виявилося, вона ще й чималі грошики приносити може!
Можливо, саме тому цього року так заметушилися навколо «земельного питання» орди чиновників, провладних партійців, депутатів і почали створювати одну за одною різні державні структури, у назві яких присутнє слово «земля». То законопроект замайорів щодо «правильного» використання сільськогосподарських земель, то навіть уже й банк вигулькнув – «Земельний». А там у законопроекті нормативи прописані такі, що як не крутись, як не викручуйся з-під жорстких державних обіймів, а наприклад, якщо заґавився, вчасно кредит не виплатив – віддай власну землю… І ще чимало чого, немає місця розповідати.
І ще одна цікава пропагується думка: ось-ось зусилля влади принесуть жирні, товстелезні та смачні плоди у вигляді «спасіння села». І заживе забутий чомусь за останні роки селянин таким життям… Причому нібито буде, як у найкращих снах шевченкових: «…і будуть люди на землі». Люди будуть, та виникають уже й підозри – на чиїй землі? Так, сьогодні у тому самому законопроекті, про котрий «ПіК» уже розповідав, є рядки, якими дуже пишаються автори, оскільки там начебто є заборона на продаж землі іноземцям. Але мало хто знає, що, за даними американської Асоціації фермерів і приватних власників, в Україні майже 10 млн га сільськогосподарських земель знаходиться в оренді понад 100 компаній із іноземним капіталом… Треба наголосити, що це дані – трирічної давнини, так що вони могли й змінитися, але навряд чи у бік зменшення присутності чужого капіталу. А якщо у бік зменшення, то лише з тієї причини, що прийшли такі собі прості «наші хлопці» та й повиганяли чужинців із країни, а капітали замістили власними, «намитими» – ну хоча б у тій же металургії.
Заводи – буржуям! Землю – теж
Треба сподіватися, що, побачивши отакий підзаголовок, пам’ятники Леніну, які ще вціліли по Україні, не стануть виконувати всіляке балетне «фуете» на 30 обертів навколо осі, оскільки тут головне та переможне більшовицьке гасло добряче спаскуджене, це правда. Але оце нове від старого нічим не відрізняється, просто трохи осучаснилося відповідно до ситуації. А вона поки що невтішна для селян. Та й яких там селян – так собі, «мешканців», які доживають віку по забутих Богом і державою селах і селищах. За роки незалежності з мапи України зникло понад 600 сільських населених пунктів, серед них більше 50 селищ… Головним чином це стається тому, що там не залишається людей, нікому жити. Тут би й поговорити – чому так. Але це якось іншим разом. Змінюється не лише демографія села, змінюються агротехнології. Сьогодні перевага віддається культурам, на які можна виїжджати «вахтовим методом», ніби на нафтові чи газові розробки. Приїхали круті хлопці на «Джон Дірах», чи яка там холера зараз на озброєнні, змахнули за півдоби те, на що раніше два тижні матюків і нервів райкомом КПРС відводилося, побродили по навколишніх селах у пошуках хоч за щось дівчаче потриматися, натрапили на бабу Настю з клюкою, позичили у неї гранчаки, випили, закусили у захисній лісосмузі та й назад – на базу, а звідти завтра – на новий «об’єкт». Отаке «виїзне селянство», щоб йому…
Існує така латентна, потаємна небезпека, що саме так сподіваються розпоряджатися українським чорноземом оті хлопці, які на нього націлилися сьогодні та які розпочали загодовувати суспільство казками-легендами про «надприбутковий аграрний сектор України» і відродження села найближчими роками (ось до 2015 року – точно!) у разі реалізації дуже непевних і каламутних Державних програм, яких наприймали останнім часом – десятками, проте жодна не привела до будь-яких результатів. Міграція з села, висока смертність, замість овечих – собачі зграї по пустих селах.
…Ось нещодавно трапилася трагічна аварія на заводі концерну «Стирол» у Горлівці. Люди загинули, десятки вчаділи від аміачних вихлопів. Що сказав Дмитро Фірташ, власник цього всього? А він сказав, що нібито людський фактор тут ні до чого, люди не винні, а винуватий в усьому… метал! Метал «утомився», а люди молодці. Захистив він їх.
А чи не буде так і з землею? Котра потрапить до рук оцих багатющих на сьогодні «залізних» хлопців, яким, власне, по барабану – керувати надприбутковими (за рахунок злиденної зарплати) заводами-шахтами чи супервигідними посівами рапсу, соняшника, пшениці та кукурудзи? Але ж залізяччя можна перекувати, замінити. А виснажену землю?
Сьогодні в аграрному секторі іноді проводять «соціологічні заміри». Ось підсумки одного з них: 9,4 % селян не вистачає коштів на їжу, 34 % – на їжу вистачає, на взуття-одяг – уже ні, у 49 % є лише мінімум на їжу-одяг, але не більше, 35 % селян живуть на пенсію.
І при цьому – 69 % людей не хочуть із села нікуди їхати!
Іван Єлістратов
Коментарі
