Держоргани влади не спромоглися навіть заблокувати ключові активи російських бізнесменів
Ненакладення санкцій і, як наслідок, провал конфіскації російських активів безумовно стануть політичною відповідальністю президента як голови РНБО та керівника ОП — інституцій, які мають усі інструменти і вплив, аби позбавити російських олігархів активів уже зараз, але з не відомих суспільству мотивів цього не роблять.
На сьогодні існують два ключові способи відібрати українські активи в росіян, причетних до агресії. Перший — це конфіскація в кримінальному провадженні. Другий — накладення санкції у вигляді конфіскації активу.

Обидва способи передбачають, що у фіналі має бути рішення суду, яке позбавлятиме особу власності. Хоча процедури є кардинально різними, їх часто плутають.

Ключова відмінність між цими інструментами — у часі. Для того, щоб конфіскувати актив у рамках кримінальних проваджень, знадобляться роки. Йдеться про повноцінне розслідування конкретного злочину, збір доказів, що у складних справах може тривати роками, а потім ще роки судового розгляду. За цей час актив може бути заарештований і перебувати під тимчасовим управлінням держави, наприклад АРМА (Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманих від корупційних та інших злочинів).

Однак арешт у кримінальній справі — явище тимчасове. Практика показує, що інколи достатньо зняти арешт з майна на кілька годин, аби переписати його на іншу особу чи просто зняти гроші з рахунків. І це вже не кажучи про сумний досвід роботи АРМА, коли арештовані активи, перебуваючи в управлінні агентства, банально втрачають свою цінність.

До того ж не обходиться без корупції у самому АРМА. У липні антикорупційні органи завершили розслідування щодо екскерівників Нацагентства у справі про заволодіння арештованими 400 тис. дол. Як повідомляється, підозрювані підробили судове рішення про нібито скасування арешту з готівки, яка перебувала в управлінні АРМА, і потім розділили гроші між собою.

Тож коли ми чи не щодня чуємо про численні арешти російських активів і передачу їх в управління АРМА, це не означає і не гарантує позбавлення росіян власності.

Шлях конфіскації через санкції — теж непроста процедура, але вона дає можливість набагато швидше, протягом кількох місяців, стягнути актив на користь держави та вкласти кошти в перемогу. За своєю природою санкція — це контрзахід, тобто наша відповідь на агресію. Суть її в тому, щоби забрати в агресора та його посіпак актив і використати в боротьбі проти нього ж.

За задумом закону, санкції мали би працювати так: влада (Кабмін, офіс президента, Служба безпеки, НБУ та інші) повинна сформувати перелік причетних до агресії осіб, знайти їхні активи та спочатку накласти санкцію з блокування, тобто, простіше кажучи, заморозити майно. Важливо, що блокування активів має бути здійснено після 24 травня цього року, тобто після набуття чинності новими змінами до закону і запровадження нових видів санкцій. Якщо актив умовного російського олігарха було заблоковано санкціями до 24 травня, це не спрацює. У такому разі актив треба заблокувати ще раз, уже згідно зі змінами до закону після 24 травня.

Далі, вже після блокування, зі списком причетних до агресії осіб повинне працювати Міністерство юстиції України, залучати інші органи влади та шукати докази і підтвердження того, чи дійсно власник активу сприяв агресії проти України. Тут можна сміливо використовувати матеріали уже відкритих правоохоронцями кримінальних проваджень проти росіян. Отримавши докази і підтвердження, Мін'юст готує і подає до Вищого антикорупційного суду позов про конфіскацію. На противагу багаторічній судовій тяганині у кримінальних справах, на суд щодо конфіскації за санкціями законодавець відвів 10 днів.

І головне, закон дозволяє це робити уже з 24 травня цього року. Себто уже майже чотири місяці інструмент мав би працювати і приносити результат. За цей час, що минув із 24 травня, санкції було накладено на 892 особи, з них лише кілька — бізнесмени, а у решти активів в Україні практично немає. Тому на практиці з майже дев’ятисот осіб ми маємо лише один задоволений позов про стягнення активів російського олігарха Євтушенкова. Але це ще не найгірше. За ці місяці держава навіть не спромоглася накласти санкцію з блокування на ключові активи російських бізнесменів. Без блокування процес конфіскації через Мін’юст і ВАКС неможливо навіть розпочати.

Замість санкційного механізму українська влада досі віддає перевагу арештам у рамках кримінальних справ із примарною конфіскацією в фіналі. Російські посадовці, олігархи, пропагандисти фігурують чи не в сотнях епізодів.

Однак шлях кримінальних проваджень може виявитися не просто тривалим і малоефективним, а й навіть ризиковим.

Олена Щербан, Центр протидії корупції
Інф.: zn.ua

Коментарі