Вільна Почайна
Короткий пост у "Фейсбуці" від киянки Аннабелли Моріної став аншлагом.
Жінка написала, що на Почайні почалися розкопки — звільнення історичної річки від 900 тонн бетону, аби водойма продовжила життя максимально природно. Тобто — без бетонних берегів і без несанкціонованих ливнівок та брудних стоків. Після таких новин ледь не щодня до волонтерки звертаються за коментарями журналісти. Адже це справді свого роду сенсаційна новина. У столиці всі її малі річки та струмки існують здебільшого як каналізаційно-ливнева система. Про відновлення природного русла водойм хоч і говорять, але все лишається на рівні розмов. Узяти до прикладу річку Либідь — схована роками у бетон, поки що вона все одно є заручницею міста. Не допомагають ні ініціативи волонтерів, ні благі наміри міської влади очистити водойму (нещодавно "День" писав про "результати" таких планів).

Тож будівельна техніка на Почайні — це справді важлива для міста подія. А передусім — це результат величезної і багаторічної роботи громади. Наскільки тяжко було просувати ідею ревіталізації річки, «День» розпитав засновницю ГО «Громадський рух «Почайна», членкиню Національної спілки краєзнавців України Аннабеллу МОРІНУ.

ВІДНОВЛЕННЯ НАЗВИ

Перш ніж братися за ревіталізацію річки, треба було повернути киянам пам’ять про історичну водойму. «У 2015 році про річку не було нічого відомо, вважалося, що вона взагалі зникла у Києві. Якщо ще у 1980-х роках у підручниках згадувалося, що це місце хрещення киян, то станом на 2015 рік такої інформації вже не було, — розповідає Аннабелла. — У 1930-х роках минулого століття Почайна востаннє згадувалася на мапах. Потім у місті прокладалася залізнична дорога, і річка була відрізана від гавані Київського річпорту. Лишилася лише тут, на Оболоні, й розлилася великим озером. Про те, що це Почайна, знали лише історики, екологи та краєзнавці».

Жінка згадує, що на той час водойму називали річкою Горячкою, тобто навіть назви у неї не було. Відомо, що русло річки — це система шести озер. У радянські часи цю мережу озер перейменували в Опечень. «А це похідна назва від Почайни (Печаня, Опечень). Вони згадувалися для найменування озер, що були поруч із Почайною. А коли річку по суті відрізали від гавані, перейменували цю систему на Опечень, то зникла назва, а разом з нею й інтерес. Тому що історичний інтерес був до Почайни, це ж назва, яка є в казках — Почай-ріка. Вона згадується у літописах — що тут було капище велесів, що сюди скидали бога Велеса, що тут хрестили киян. А що таке — Опечень? Взагалі невідомо що», — зазначає наша співрозмовниця.

Щоб довести усім, що Почайна жива (а траплялися науковці, котрі у своїх дослідженнях стверджували, що річка зникла у Києві), жінці довелося добряче повивчати архіви. Аннабелла штудіювала історичні карти у Національній бібліотеці ім. В.І. Вернадського і навіть познайомилася з донькою археолога Івана Шовкопляса. Він проводив розкопки на Почайні, коли будувалася столична Оболонь. Зрештою, захисники Почайни, котрі у 2016 році створили у «Фейсбуці» спеціальну групу, аби обговорювати археологічні розкопки на річці та зміну її русла у різні часи, довели, що Почайна таки жива і частина її русла від проспекту Бандери до шлюзу збігається на картах з історичним руслом річки.

«Я зрозуміла, якщо повернути ось цю казку, тобто назву, ставлення до історичної річки, природну водойму, то люди самі почнуть до цього інакше ставитися. І нам це вдалося, — каже Аннабелла. — Ми повернули назву на картах, перейменували станцію метро «Петрівка» на «Почайну», щоб тепер не тільки історики й Ліна Костенко знали, що це Почайна. А щоб усі вимушені були гуглити і шукати інформацію про річку. Зрештою, ми досягли і цієї ревіталізації».

ДВА ПАРКИ

Зараз частина річки біля проспекту Бандери прикрашена осінню. Береги засипані листям. Але так буде недовго. Останні три тижні тут киплять роботи. Будівельна техніка зриває бетонні береги і дає річці свободу (береги будуть укріплені по-іншому — каменем у сітках). Звісно, зараз це мало схоже на красиву та доглянуту територію. Утім Аннабелла Моріна показує у телефоні світлини майбутніх скульптур, які з’являться у парках, розповідає про доріжки, котрі будуть прокладатися за екотехнологіями, і уява малює тут гарне та затишне місце, яке полюблять кияни.

«У 2017 році разом із департаментом містобудування та архітектури КМДА ми провели всеукраїнський архітектурний конкурс на створення проєкту та ревіталізацію річки, — описує події активістка. — У конкурсу було міжнародне журі, тоді ж до нас приїздили фахівці із Сеула (досвід Південної Кореї з відновлення історичної річки Чхонгечхон, шість кілометрів якої було під магістральною дорогою, досі надихає весь світ на визволення подібних історичних річок із бетону. — Ред.). Разом з експертами ми ходили вздовж річки, вони нам надали свої рекомендації. Потім спілкувалися з мерією, щоб зробити меморандум Київ — Сеул та разом відроджувати Почайну. Але якось все це затихло. Хоча сеульці надали нам, представникам громади, свої рекомендації».

Наразі місто реалізовує два проєкти щодо Почайни — перший стосується саме відновлення річки (за нього відповідає КП «Плесо»), другий — створення парку на площі понад 20 гектарів (відповідальне — КП «Київміськрозвиток»). До речі, парк буде з’єднуватися з парком «Наталка», котрий міська влада часто рекламує як взірцеву зелену зону, теж відновлену фактично на пустирі. Тож майбутній парк «Почайна» простягнеться від вулиці Йорданської та проспекту Степана Бандери до сучасного гирла під Північним мостом.

На першу чергу з міського бюджету виділено 80 млн грн (по 40 млн на ревіталізацію та парк), а загальний кошторис — 200 млн грн. Орієнтовно за два-три роки тут має панувати краса та лад. Та Аннабелла Моріна розмірковує, якби за цей проєкт взялася влада, можливо, справа б рухалася швидше.

Є ж ініціатива Президента про відзначення Дня української держави 28 липня, це День хрещення Русі. І це наше професійне почайнинське свято", — посміхаючись, розповідає Аннабелла.

Поки що план такий — виконати усі гідротехнічні роботи за зимовий період, щоб із весни почати паркові роботи, зокрема прокладання доріжок.  Повний текст

Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити