Дмитро КАЛИНЧУК, для "Тижня"
Агресія на випередження: як розпочалася війна між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР        (фото: runivers.ru) ))
Процес формування нових армій у «миролюбному» Радянському Союзі тривав весь 1940-й та першу половину 1941-го, і на травень 1941 р. у складі Київського особливого округу вже були чотири армії. Ще одна була у складі Одеського військового округу.
Досвідчений радянський диверсант-підривник, полковник Ілля Старінов 22 червня 1941 року описав так: «Кобрин(місто у Західній Білорусі – Ред.) палав. На площі біля телеграфного стовпа з репродуктором юрмилися люди… Випуск останніх новин закінчився звичним повідомленням про погоду... Що саме сталося того ранку, людям розтлумачили дещо пізніше. Та офіційними поясненнями від радянського агітпропу вдовольнилися не всі. Очевидці мали аж надто вагомі підстави для сумнівів у версії щодо «віроломного нападу фашистської Німеччини».   Детальніше   
 

Андрій КICEЛЬОВ
Для кращого порозуміння треба навчитися слухати одне одного. Для початку. Нам, чоловікам, в першу чергу треба згадати, що наша головна роль – захисник, а жіноча роль – материнство. Культ Матері – це наше, рідне, історично обґрунтоване… Ми ще не навчилися щось робити спільно, узгоджувати наші дії, отримувати та спрямовувати загальну силу в потрібному напрямку. Але я вірю, що це – лише справа часу. 
УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ, або трохи історії…
Історія не наука хоча б тому, що її пишуть переможці. Здається так, чи майже так сказав хтось з прадавніх філософів чи воїнів.

Си́мон Васи́льович Петлю́ра  (23 травня (10 травня за старим стилем) 1879, Полтава —  25 травня 1926, Париж) — український державний і політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил, Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).
З іменем Петлюри пов'язана збройна боротьба українського народу за свою державність у 1917-21 p.p. З безкомпромісових позицій української державности й незалежности Петлюра не сходив ні як публіцист, ні як політик, ні як військовий. Бувши Головним Отаманом військ УНР, Петлюра виявив себе добрим організатором і командувачем, що зумів згуртувати під своїм проводом видатних і досвідчених військових діячів.

І повіє огонь новий з Холодного Яру… (Т.Г.Шевченко)

30 квітня 2012 року делегація «Комітету відновлення історичної справедливості» (КВІС) відвідає с.Мельники, Мотрин монастир, дуб Максима Залізняка та інші знакові місця української революції початку минулого століття, де вшанує пам'ять братів Чучупаків та інших холодноярців – борців за волю України.
Довідка:
У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків.

В Україні завтра відзначатимуть 100-річчя від дня народження Лева Ребета - одного з найвідоміших політичних лідерів українського національного руху 40—50-х років, професора Українського Вільного Університету (Мюнхен), редактора тижневика «Український самостійник», голови Політичної Ради ОУН (закордонної), визнаного журналіста, політолога, історіософа.
Зокрема, (за повідомленням galinfo.com.ua) в суботу, 3 березня, на Личаківському цвинтарі (поле почесних поховань №67, могила Лева Ребета) об 11.00 год. відбудеться панахида з нагоди відзначення 100-річчя від дня народження Лева Ребета.
«Лев Ребет – людина, яка була ідеологом в українських визвольних змаганнях, який віддав своє життя за Україну. Він був замордований. Його дружина - це його соратниця. Це люди, які своїм іменем прославляли і прославляють Україну.

"Вона загинула за національну ідею, а він – за неї"
Поетесу Олену Телігу 70 років тому стратили в Бабиному Яру
 ."Тут сиділа й звідси йде на розстріл Олена Теліга", – ­видряпала вона на стіні камери №34 на вул. Короленка, 33 – тепер Володимирській. А зверху – тризуб. У цьому будинку, де нині Служба безпеки України, за німецької окупації розташовувалося ґестапо. А перед тим і потому там було НКВС.
– Я не бачив чоловіка, що так героїчно вмирав би, як ця гарна жінка, – нібито сказав один із ґестапівців перед стратою української поетеси Олени Теліги.

Віталій МАТЯШ, Перший заступник Голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів, журналіст, для Волі народу

Афганська інтервенція (закінчення)
початок публікації тут
Радянська інтервенція в Афганістані… сприяла піднесенню дисидентського руху
  Радянська інтервенція в Афганістані, що тривала десять років,  погіршувала рівень  життя простих громадян, спричиняла зростання у суспільстві протестних настроїв та посилювала  вплив  радянських карально-репресивних органів.  Саме під час Афганської авантюри СРСР,  представники демократично налаштованої інтелігенції, у  збірках «самвидаву»,   розпочала агітацію  за  припинення радянської  агресії  в  Афганістані.

У Харкові відзначили ювілей Голови Проводу ОУН і лідера Антибільшовицького Блоку Народів Ярослава Стецька
В Україні продовжують відзначати століття з дня народження Ярослава Стецька(1912-1986) - Голови Проводу ОУН (р), довголітнього лідера Антибільшовицького Блоку Народів.
Тепер цю дату відзначили і в Харкові. 12 лютого 2012 р. в Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі з цього приводу пройшла урочиста академія. Перед її початком було відправлено панахиду.

Віталій МАТЯШ, Перший заступник Голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів, журналіст, для Волі народу

15 лютого поточного року демократична громадськість Україні  відзначає   23 річницю виведення «Обмеженого контингенту радянських військ» з Афганістану. В Україні,   ця війна «незнаменита»  на сьогодні ще несповна  осмислена  - ні  політиками, ні соціологами,  ні більшістю пересічних громадян.
Афганська інтервенція
Протягом 10-ти років афганської інтервенції  Радянська армія понесла такі втрати: убитими - 15 тисяч офіцерів і солдат , 53 тисячі поранених, серед яких 10,7 тисяч залишилися непрацездатними інвалідами.  Афганістан, у тій війні, за неточними підрахунками,  втратив 1 мільйон 200 тисяч своїх громадян. Розв’язання Афганської авантюри – один із тих маловивчених злочинів комуністичного режиму, що й до сьогодні всебічно не досліджений як сучасними російськими, так  й українськими істориками.

Олексій ШИРОПАЄВ

Про два різні народи
Все-таки в ставленні русскіх до українців, до України таїться щось ключове, доленосне - для нас, русскіх. Для українців Росія теж значима, але тільки як точка відштовхування, що допомагає усвідомленню своєї, української, іншості. Для русскіх же Україна, навпаки, точка постійного тяжіння, ревнивої уваги, об'єкт поглинання як чогось "споконвічно свого" і переробки по власному образу і подобі. Ніщо так не дратує русскіх, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо русскіє і визнають ці відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Владімірщиною і Рязаньщиною, але ніяк не на рівні стосунків двох різних народів.