Завтра виповнюється 148 років із дня народження Євгена Петрушевича - першого Президента Західноукраїнської Народної Республіки (1 листопада 1918— 22 січня1919) та Президента "Української Національної Ради" (19 жовтня 1918—
1 листопада 1918)
Євген Петрушевич народився 3 червня 1863 р. у м. Буськ, нині Львівської області, в сім’ї греко- католицького священика. Батько був знавцем української історії й літератури, людиною широкого духовного кругозору, глибокої національної свідомості. Відповідно виховав своїх трьох своїх синів.
Після закінчення Академічної гімназії записався на студії правничого факультету Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював «Академічне братство». Після отримання ступеня доктора права відкрив у м. Сокаль (нині Львівської обл.) адвокатську канцелярію. Виявив себе талановитим організатором суспільно-політичного й культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті.
Стали відомі сенсаційні дані про справжню чисельність українців у СРСР у 20-роках!
Статистичні дані про нищення українців у двадцятому столітті, які останнім часом ми отримуємо з різних джерел, вражають своєю масштабністю. Якщо хоч на хвилину замислитися над ними та спробувати бодай приблизно скласти цифри докупи, виникає просте запитання: яким чином українці ще й досі залишаються жити на світі та ще й у такій чисельності, що це дозволяє їм називатися великою європейською нацією? Адже навіть при швидкому відновленні населення виходить мінус…
Відповідь шукали на вчорашній прес-конференції у Львові. Тут, зрештою, продовжилася розмова про репресії, розпочата під час недавньої презентації карти «Репресії проти українців в СРСР». Її автори, готуючи матеріали, використовувати офіційні радянські дані й виходили з того, що станом на 1926-й рік в Радянському Союзі мешкало 31,2 мільйони українців. Загальна чисельність знищених під час голодоморів, війн, репресій представників української нації, за даними карти, також сягає 30 мільйонів. І це, як стверджують автори, далеко не всі жертви. Тож, чому українці ще живуть на цьому світі?
 У Львові відбулася презентація інформаційної карти «Репресії проти українців в СРСР», виданої силами Благодійного фонду «Україна-Русь» та НВФ «Карти і атласи». Захід проведено у відомому львівському Національному меморіальному музеї жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Характерно, що саме в цьому приміщенні ще донедавна функціонувала в’язниця СБУ, а до відновлення незалежності України саме тут була катівня НКВС, Гестапо та, врешті, КДБ.
Про репресії, яких зазнала українська нація у двадцятому столітті, розповіли, презентуючи карту, науковий співробітник Національного меморіального музею жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний, президент Благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець та інші.
Розглядаючи карту, можна побачити позначені на мапі СРСР (та окремо України) в’язниці, концтабори, місця заслань. Тут є фото та коротка інформація про найбільш відомих українців, репресованих у СРСР починаючи ще з 1920 року. Інф. "ДУХ ВОЛІ"
Прес-реліз Історичного клубу "Холодний Яр"
16 квітня 2011 р., в суботу, опівдні в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області розпочнеться вшанування отамана Чорного Ворона, після чого в сільському клубі відбудеться демонстрація двосерійного документального фільму Романа Коваля і Олександра Домбровського “Юрій Горліс-Горський”.
Орієнтовно о 17.00 розпочнуться вшанування селян, порубаних червоними кавалеристами післяжнивної пори 1920 року під селом Соснівкою Олександрівського району (тепер при трасі Київ – Знам’янка).
Орієнтовно о 18.00 розпочнеться покладання квітів до пам’ятника чорноліському отаманові Пилипові Хмарі в с. Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області.
У неділю, 17 квітня, о 10.00 розпочнуться вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та його осавула Юрія Горліса-Горського, автора документального роману “Холодний Яр”.
Олесь Гриб, громадський діяч
Текст Доповіді у Палаці Ветеранів 21 січня 2011 р, присвяченої 93-й річниці проголошення Незалежності України IV-м Універсалом Центральної Ради УНР
Україна наступного року святкуватиме 20-річчя своєї незалежності / з газетних повідомлень/. Але автори IV-го Універсалу та всі борці за незалежність України у національно-визвольній війні українського народу проти московського, польського, німецького та румунського окупантів дуже здивувались би, почувши, що замість 94-ї річниці святкується лише… двадцятиріччя. Невже хтось скасував IV-й Універсал?
10 грудня 2010 р. у приміщенні Львівської обласної ради відбулася презентація настінної карти «Організація Українських Націоналістів». Видання присвячене 120-й річниці з дня народження Андрія Мельника (народився 12 грудня 1890-го року).
Мапа про діяльність ОУН стала 18-м за порядком реалізованим проектом Благодійного фонду “Україна-Русь”. Президент фонду Ростислав Новоженець, презентуючи карту, зауважив, що це видання ще раз розвінчує брехливий міф недругів України про те, що ОУН, мовляв, діяла виключно на західноукраїнських землях. Навпаки, зібрані матеріали доводять всеукраїнський характер організації, яка, зрештою, відзначилася і далеко поза межами нашої держави. Детальніше
 Пам’ятник учасникам антибільшовицького повстання буде відкрито о 12.00
7 листопада 2010 р. в центрі села Легедзине Тальнівського району Черкаської області.
Ідея гідно вшанувати земляків належить легедзинській громаді, зокрема Сергію і Валерію Афанасьєвим, правнукам учасника повстання Івана Калениковича Павленка, та директору заповідника “Трипільська культура” Владиславу Чабанюку. Скульптор – заслужений художник України Микола Теліженко. Пам’ятник зроблено з інкерманського вапняка, його розмір – 100 см на 100 см і на 250 см, вага – 5 т.
 Волинський отаман Дмитро Тимофійович Соколовський народився 23 жовтня 1894 р. в с. Горбулів Радомишльського повіту, нині Черняхівський району Житомирської області. В повстанському русі брали участь його брати – Олекса, Василь, Степан, сестра Олександра (отаманша Маруся) та батько Тимофій. 1919 року Дмитро командував повстанською бригадою, склад якої у час розквіту становив 8000 козацтва. Загинув отаман в час наступу українського війська на Київ – коли московська комуна тікала у свою Совдепію. Загинув з руки зрадника. Трагедія сталася 8 серпня 1919 р. в рідному селі. Похований на кладовищі села Корчівка.
Місце вічного спочинку Дмитра Соколовського зберігалося в таємниці 90 літ – на ній не було ні хреста, ні горбика. І ось 17 жовтня на кладовищі с. Корчівка Черняхівського району Житомирської області урочисто відкрито ошатний пам’ятник.
|
|