Президент Янукович відкидає історичне минуле України
У сьогоднішніх новинах на офіційному сайті Президента України наведено наступне:
«Президент України Віктор Янукович упевнений, що оцінку подіям, які мали місце в українській історії, мають давати історики. На цьому Глава держави наголосив в інтерв’ю журналістам під час робочої поїздки до Херсонської області. «Я неодноразово казав, що дуже важливо, щоб в історії оцінку давали люди, які в ній жили, та історики», – сказав Президент.
Відповідаючи на запитання стосовно ухвали Вищого адміністративного суду про незаконність присвоєння Роману Шухевичу та Степану Бандері звання Героя України, Віктор Янукович підкреслив, що він «ніколи не ставив під сумнів рішення будь-яких судів». «Порядок у державі буде тоді, коли так до цього буде ставитися усе суспільство», – зазначив Президент України. Незворотність покарання і презумпція невинуватості, наголосив В.Янукович, це два стовпи, на яких стоїть верховенство права.
«Героїв ніхто не дає, героями стають. Але якщо подивитися у минуле нашої історії і будувати наше майбутнє на минулій історії, в якій було дуже багато суперечностей, ми будемо обкрадати своє майбутнє. І це буде неправильно», – підкреслив Глава держави».
Що ж, цим президент дав зрозуміти, що він не розуміє своєї ролі. Виходить, Президент відкидає історичне минуле України. Можливо, він також стоїть осторонь від проблем у інших сферах, у яких не є фахівцем: культура, наука, право, військова справа тощо. А, можливо, він просто – не на своєму місці?
Щоб не дискутувати на цю тему, наведемо вислови авторитетних осіб та народну мудрість щодо важливості історичної пам’яті:
«Хто не пам'ятає свого минулого, приречений пережити його знову»
Джордж Сантаяна, американський філософ
«Минуле не мертве. Воно навіть не пройшло»
Вільям Фолкнер, американський письменник
«
В. Тальніков, російський письменник
« Народ умирає, коли стає населенням. А населенням він стає тоді, коли забуває свою історію»
Федір Абрамов, російський письменник
«
Зів Білаус, к онсул і глава адміністрації посольства Держави Ізраїль у Казахстані
Народ, позбавлений історичної памяті, перетворюється в пил, який розносить вітер часу.
Давайте уявимо собі людей, які вранці починають будувати будинок, а на наступний день, не закінчивши розпочатого, беруться за будівництво нового будинку. Нічого, крім подиву, така картина викликати не може. Але ж саме так чинять люди, які відкидають досвід своїх предків і «начебто» заново починати будувати свій «дім».
Людина, яка дивиться вдалину з гори, може побачити більше. Так і людина, яка спирається на досвід своїх попередників, бачить набагато далі, а його шлях до істини стає коротшим.
Коли народ глумиться над своїми предками, над їхнім світоглядом, їхньою філософією, звичаями, він до тієї ж долі готує і себе. Підростуть нащадки, і вони будуть сміятися над своїми батьками. Але прогрес полягає не в запереченні старого, а в творенні нового.
Гордовитий лакей Яша з п'єси А. Чехова «Вишневий сад» не пам'ятає своєї матері і мріє скоріше виїхати в Париж. Він - живе втілення безпам'ятства.
Чінгіз Айтматов у романі «Буремний полустанок» розповідає легенду про манкуртів. Maнкурти - це люди, насильно позбавлені пам'яті. Один з них вбиває свою матір, яка намагалася вирвати з полону безпам'ятства свого сина. І над степом звучить її відчайдушний крик: «Згадай ім'я своє».
У одному науково-фантастичному оповіданні розповідається про долю людей, які летять на величезному космічному кораблі. Вони летять багато років, і нове покоління не знає, куди летить корабель, де знаходиться кінцевий пункт їх багатовікової подорожі. Люди охоплені болісною тугою, їх життя позбавлене мети. Ця розповідь - тривожне нагадування всім нам про те, яким небезпечним є розрив між поколіннями, як небезпечна втрата пам'яті.
Завойовники в давнину спалювали книги і руйнували пам’ятники, щоб позбавити народ історичної пам'яті.
Стародавні перси забороняли поневоленим народам вчити своїх дітей грамоті і музиці. Це було найстрашніша кара, бо розривалися живі нитки з минулим,, руйнувалась національна культура.
Видатний фізик Марія Кюрі відмовилася патентувати своє відкриття, оголосивши, що воно належить всьому людству. Вона говорила, що не змогла б відкрити радіоактивність без великих попередників.
У Тихому океані є крихітний клаптик суші - острів Пасхи. На цьому острові знаходяться циклопічні кам'яні статуї, які вже довго хвилюють уми вчених усього світу. Для чого люди спорудили ці величезні статуї? Як островитянам вдавалося піднімати багатотонні кам'яні брили? Але місцеві жителі (а їх залишилося трохи більше 2 тисяч осіб) не знають відповідей на ці запитання: нитка, що пов'язує покоління, перервалася, досвід предків безповоротно втрачено, і лише безмовні кам'яні колоси нагадують про великі звершення минулого.
У священному історичному зв’язку поколінь «і мертвих, і живих і ненароджених» - вічність України!
Коментарі