Трамп розглядає українську владу як неспроможне дітище неспроможних демократів, - Сергій Рахманін
Журналіст Сергій Рахманін: "Змусити президента США всерйоз цікавитися і перейматися українськими проблемами буде особливо важко"Чутки про новий переділ сфер впливу у світі, можливу закулісну угоду між Білим домом та Кремлем виникли відразу після перемоги Дональда Трампа. Любителі конспірології охоче розмірковували про ймовірність укладення так званої Big Deal, однією з головних жертв якої нібито судилося стати Україні, приреченій остаточно і безповоротно потрапити під невсипущий контроль Москви, - йдеться у статті Сергія Рахманіна у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня".
Є й додаткові нюанси — Трамп, схоже, не схильний заглиблюватися в деталі й не любить складних конструкцій, а в його оточенні — забагато осіб, так чи інакше орієнтованих на Росію. Крім того, він сприймає нинішню українську владу як політичне дітище ненависних йому демократів. Неспроможне дітище неспроможних демократів. Українська влада для нього — режим, який грав на боці його противника. Манафорт нікуди від Трампа не подівся, він не входить до найближчого кола, але незмінно впливовий…
За такого розкладу Трампу простіше віддати поки що не цікаву йому Україну поки що цікавій йому Росії. Ті, хто каже, що Ялта-2 неможлива, мають рацію. Віденська система світоустрою була не схожа на Вестфальську, а Ялтинська — на Версальську. Можливе щось нове. У них, у Путіна й Трампа, може не вийти, але вони можуть спробувати. А ми мусимо спробувати завадити. Ставати суб'єктом складніше, ніж просто просити гроші, зброю чи політичний захист. Але не так принизливо. Трамп поки що — tabula rasa у складних геополітичних питаннях. І це дає Україні шанс навіть за несприятливих стартових умов. Трамп — комерсант, і можна спробувати зацікавити його як комерсанта. Сумно, якщо українська влада спробує зацікавити особисто Трампа (що, на жаль, цілком можливо). Необхідно, аби Трамп зрозумів, чим для США цікава, корисна й вигідна держава Україна. Альтруїстом він точно не буде. За нашими даними, налагодити мости з Білим домом у Штати відряджають Бориса Ложкіна.
Слід гадати, з пакетом ініціатив (у тому числі комерційних). Що буде, якщо санкції все ж таки скасують? Іти на повідку в Росії, погоджуватися на всі її умови? Сподіваюся, такого сценарію українська влада не розглядає. А якщо й розглядає — упевнений, суспільство не дозволить їй його реалізувати. Воювати? До цього ніхто нагорі не готовий. Але це не означає, що до цього не слід готуватися. Вже зараз. Як мінімум, жорстко припинити розкрадання у сфері ВПК. І нарешті повністю укомплектувати фронтові частини. Визнати відторгнуті території окупованими, впровадити повну блокаду ОРДЛО, будувати стіну й готуватися до багаторічного складного процесу деокупації та реінтеграції? Якщо іншого виходу немає, треба готуватися до цього. Є інформація, що цей варіант на Банковій нарешті стали всерйоз розглядати як можливий.
Може, є й інші сценарії, але вони поки що не очевидні. Існує й екзотичний спосіб "умиротворення". Нібито реанімована ідея призначення Києвом (за узгодженням із Москвою) очільників ОРДО й ОРЛО та керівників де-факто окупованих районів. Після припинення вогню (гарантованого Москвою і Києвом) — створення буферної зони на місці нинішньої лінії розмежування та зобов'язання Києва (хоча б частково) фінансувати ОРДЛО. Імітація юридичного відновлення української влади на фактично неконтрольованих територіях. Квазівихід із ситуації, що нібито дозволяє (бодай тимчасово) зупинити машину війни. Замороження ситуації до кращих (чи кращих?) часів.
Про такі плани розповіло джерело, близьке до російських дипкіл. Імовірність реалізації такого сценарію видається сумнівною. Його безперспективність — очевидною. 2017-й може стати успішним для країни тільки в тому разі, якщо вітчизняна влада швидко позбудеться хоча б однієї зі своїх хворостей. Прокрастинації. Звички постійно відкладати невідкладні справи, страху приймати своєчасні рішення. Товща проблем стає загрозливою. Відкладати проблеми скоро буде нікуди й ніколи. Відпустка за наш рахунок закінчилася.
Повний текст
Сергій Рахманін, перший заступник Головного редактора тижневика "Дзеркало тижня"
Інф.: gazeta.dt.ua
Коментарі























