Відомі громадські діячі критикують закулісні переговори опозиції з владою і чекають конкретних кроків.
Два тижні, упродовж яких влада й опозиція у закритому режимі намагаються про щось домовитися, неабияк дратують людей, котрi хочуть дій і результату. Замість цього суспільству запропоновано якусь жуйку з невиразних обіцянок, і ніхто врешті не може збагнути, що ж у ці дні насправді відбувається.

Захід усіма можливими способами дає зрозуміти, що вимагає від опозиціонерів домовлятися з владою та погоджуватися на її пропозиції. Однак для мільйонів людей, котрi брали участь у протестах, не зрозуміло, про що можна домовлятися з владою, яка навіть неспроможна ще з торiшнього листопада покарати винних у насильстві.

Люди критикують опозицію за те, що вона взагалі погоджується говорити з владою, i кажуть, що готові роз'їхатися по домівках лише після відставки Януковича. Багатьох обурює, що переговори відбуваються десь за кулісами, а не публічно, за участю громадськості. Тож як у такій непростій ситуації діяти опозиції? І який спосіб дії буде ефективнішим? Це ЗМІ спробували з'ясувати у розмові з громадськими активістами - членами ради об'єднання "Майдан" Вікторією Сюмар, Ігорем Луценком, Ігорем Ждановим, Тарасом Стецьківим, Василем Гацьком та Єлизаветою Щепетильниковою.

- Захід тисне і Майдан тисне. Як у цій ситуації мала би діяти парламентська опозиція?

В. Сюмар:
- Вибір досить складний. З одного боку, логічно намагатися розмовляти й домовлятися з Януковичем, розуміючи, що все-таки він представляє своїх виборців, котрi є частиною країни. У такому разі - як варіант компромісу - розглядається ситуація, коли прем'єр буде від опозиції, а Президент добуватиме свій термін - за умови зміни Конституції i перерозподілу владних повноважень. Другий сценарій є радикальним і передбачає боротьбу доти, доки не вдасться скинути Януковича з президентського крісла. Однак очевидно, що він та ті, хто його підтримує, так просто не здадуться. Тож нас може чекати радикальний сценарій -- із жертвами, кров'ю та переростанням протистояння у громадянську війну.

І. Жданов:
- Цілком зрозуміло, чому Захід - прихильник того, що опозиції варто домовлятися із владою. Заходу не потрібна країна в центрі Європи, в якій почалася громадянська війна. Урешті, це й українцям не потрібно. Тому логічно було б не вибирати з двох крайнощів, а пошукати формулу, яка більш-менш влаштує і Майдан, і Януковича.

Т. Стецьків: - А я впевнений, що без тиску Майдану не буде ніяких домовленостей. Захід не до кінця усвідомлює наші реалії. Він нас схиляє до компромісу, думаючи, що ми маємо справу з політиком Януковичем. А ми справу маємо з бандитом, котрий не розуміє такого поняття, як компроміс, він переговори використовує тiльки з єдиною метою  щоб обманути супротивника. Ця влада розуміє лише мову сили. І якщо Майдан не підтисне, більшість у парламенті не складеться, то й поступок на користь українського народу не буде.

- Який пакет домовленостей із Януковичем міг би задовольнити всі сторони - і опозицію, і радикальне крило Майдану, і, зрештою, самого Януковича, щоб принаймні до наступних виборів у нас був, як кажуть, поганий мир, а не добра війна?

В. Сюмар:
- Реальним варіантом компромісу, що може влаштувати всіх, вважаю ситуацію, коли прем'єром стане людина від опозиції, а Президент добуватиме свій термін. Однак усе це лише за умови зміни Конституції. Таким чином Янукович хоч залишиться у кріслі, однак змушений буде поділитися частиною владних повноважень iз Верховною Радою, зокрема, втратить можливість одноосібно формувати уряд.

Т. Стецьків:
- Почати потрібно з повернення до Конституції 2004 року шляхом голосування у парламенті. Лише після цього варто переходити до формування коаліційного уряду за участю опозиційних фракцій. Підкреслю: опозиції мають дати не лише посаду глави Кабміну, а й частину міністерських портфелів. Крім того, потрібне закриття всіх кримінальних проваджень стосовно активістів Майдану.

І. Жданов:
- Для того, щоб компроміс хоча б частково задовольнив Майдан, владі потрібно йти на реальні поступки, а не лише імітувати їх. Тож передусiм варто домогтися звільнення від кримінальної відповідальності всіх активістів, далі проводити незалежне розслідування iз залученням міжнародних структур щодо вбивств, тортур та викрадення людей. Опозиція може входити до складу уряду лише за умови конституційних змін, які обмежують повноваження глави держави. Після цього завдання вже нового Кабміну - вивести Україну з кризи, почати переговори з МВФ про кредити, поновити переговори про асоціацію i восени 2014-го провести дострокові президентські та парламентські вибори.

- Cкільки часу слiд чекати на такі домовленості?

В. Сюмар:
- Недавно прийнятий закон про амністію передбачає звільнення затриманих активістів до 17 лютого. Після цього він втрачає чинність. І якщо доти влада не відпустить усіх затриманих, це означатиме, що вона взагалі не планує йти на компроміс.

Є. Щепетильникова:
- Лютий має стати вирішальним місяцем. Власне, ми всі розуміємо, що існує високий ризик втручання Росії в українські справи після закінчення Олімпіади. Тож виконання вимог протестувальників бажане до закінчення Iгор у Сочі.

В. Гацько:
- Важливі кроки можливо здійснити протягом найближчих 7 - 14 днів. Чекати далі на якісь поступки з боку влади - немає сенсу.

- Якщо домовитись ні про що не вдасться, що тоді?

В. Сюмар:
- Це означає, що на якомусь етапі знайдеться хтось, хто захоче піти іншим шляхом - революційним. Це питання того, яку міру відповідальності кожен iз тих, хто вважає себе політичним лідером, може на себе взяти.

В. Гацько:
- Якщо вимоги не будуть виконані, треба повертатися до реалізації того сценарію, який був до того, як Янукович запропонував переговори. Йдеться про створення виконкому Народної ради і взяття нею повної відповідальності за ситуацію у країні.

І. Луценко:
- Передовсiм треба сформувати сили Самооборони Майдану - достатні, щоб нейтралізувати “Беркут”, якщо той заважатиме боротися з Януковичем. І якщо процес по всій країні буде достатньо масштабним, то, побачивши серйозну силу, здатну протистояти "беркутівцям", влада впаде.

І. Жданов:
- Янукович сам повинен розуміти: якщо все не залагодити компромісним шляхом, доля країни вирішуватиметься на вулиці. I це може скiнчитися людськими жертвами. Всі бачили, що було на Грушевського. Страшно уявити аналогічне протистояння у більшому масштабі...

Ірина Коваленко
 

Інф.: expres.ua