У російсько-українській війні відкрився новий фронт: вже кілька днів українці спостерігають за просуванням (ймовірно) Сил оборони на Курщині. УНІАН намагався зібрати повний пазл цієї історії.
"Суджа. Обстановка. Був тільки що в центрі. Все більш-менш ціле… На міськадміністрації висить укропівський, ой, бл***, український прапор. Військових багато. Техніка. Я думав сфотографувати… [Військовий] позвав мене, перевірив документи, не грубив, сказав, що не можна знімати. Я кажу: "Що нам робити тепер?". А він: "Вчіть гімн український і готуйтесь до референдума"… Чесно кажучи, все одно вже, під яким прапором жити. Якщо наші не можуть нас захистити, може, хоча б українці зможуть…". Цей епічний хвилинний монолог мешканця російського міста Суджа неподалік українського кордону вже стало вірусним в мережі. Відео, яке вчергове демонструє, як "русские своих не бросают" і як тотально бреше і російська пропаганда, і все російське керівництво – від губернаторів до кремлівського діда.
Шокуючий прорив

Не станемо заглиблюватись в усі російські меседжі щодо ситуації на Курщині, згадаємо лише основні.

По-перше, в мізки пересічних росіян продовжують вкладати думку, що на кордоні з Україною відбувається всього лише "масштабна провокація". Про це, традиційно кхекаючи, повідомив сам російський диктатор Володимир Путін.

Пізніше російські пропагандисти викотили ще й розмову Путіна з в.о. губернатора Курської області Олексієм Смирновим, де "ситуація в регіоні", зокрема евакуація населення чи збільшення кількості ліжок в лікарнях, обговорювалась ніби цілком штатна, звичайна для повсякденного життя на Курщині.

Усе це виглядає як самозаспокоєння, потрібне російській владі, щоб оговтатись від шоку. Адже якщо на перший погляд і на перших етапах прорив російсько-українського кордону міг виглядати як далеко не перший (ймовірно, й не останній) прорив диверсійно-розвідувальної групи, то згодом динаміка бойових дій засвідчила, що йдеться по інше.

По-друге, попри велику кількість свідчень місцевих очевидців, які стверджують, що російські війська (зокрема кадирівський "Ахмат") ганебно втікли від наступу українців й покинули "мирняк" напризволяще, російська пропаганда намагається довести, що ті самі кадирівці просто… "розминулись" з Силами оборони України, а нікуди не тікали.

Ба більше, за останні кілька днів російські пропагандисти разом з "Ахматом", частиною "Вагнерів" та бригадою "П’ятнашка" вже кілька разів вщент розбили "диверсійні групи українських націоналістів". "Бандерівцям не вдалося розширити й зміцнити зону свого контролю в курському прикордонні", - йдеться в повідомленнях такого штибу.

В російському Міноборони також заявили про "відступ диверсійної групи". Однак невдовзі цей допис було видалено.

Але навіть з заблокованимYouTube росіянам важко сперечатись з реальністю, яку вони бачать на власні очі. А вона полягає в тому, що день за днем озброєний захист українців розширює свою географію на території РФ. Західні медіа називають різні цифри – від 100 до 350 квадратних кілометрів Курщини, які контролюються українцями. Зокрема, місто Суджа - місце розташування газовимірювальної станції на головному маршруті транзиту російського газу через Україну в Європу. А звідси, приміром, до Курської АЕС – кількадесят кілометрів.

Розвінчування міфів

Попри те, що кінцева мета української операції в Курській області залишається загадкою (Україна зробила висновки з торішнього контрнаступу і цьогоріч обійшлося без анонсів), опитані УНІАН експерти зазначають, що можна окреслити кілька цілей, які вже вдалося досягнути.

Перша. Україна вкотре продемонструвала, що і всемогутність Путіна, який, як вважають росіяни, може показати світові ядерну "кузькіну мать", і міць російської армії – всього лише міфи.

"Ревізується позиція Путіна, як гаранта недоторканості кордонів. І взагалі воєнна російська машина, яка до початку вторгнення в Україну вважалася другою армією світу, тепер далеко не друга. А вісімнадцята армія світу – такими зараз є Сили оборони України - показує чудеса операційних можливостей", - зазначив військовий експерт Петро Черник.

"Уся ситуація демонструє, що не треба боятись ударів по російській території", - додає голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Друга ціль, якої вдалося досягти – спокійна реакція Заходу. Так, в США явно не підтримали бажання Росії перетворити Україну в агресорку і зазначили, що хоча й не знали деталей курської операції, вважають дії Києва цілком законними.

"Ми не вважаємо, що це будь-яким чином є ескалацією. Україна робить те, що потрібно для досягнення успіху на полі бою", - зокрема заявила заступниця речника американського оборонного відомства Сабріна Сінгх.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу, що така реакція – вагомий політичний результат курської офензиви, адже раніше з боку західних партнерів України "були застереження щодо можливості перенесення бойових дій на територію РФ".

"Насправді, з точки зору міжнародного права, йдеться не про повернення етнічних чи історичних [українських] земель, а про самооборону. В умовах російської агресії, перенесення військових операцій такого масштабу на територію агресора не перевищує вимогу пропорційності самооборони, а тому це - цілком законний захід. Давайте будемо цілком спокійними щодо цього", - прокоментував ситуацію колишній голова Конституційного суду Литви, член Венеційської комісії Дайнюс Жалімас.

"Санітарна зона" на території РФ

Третя ціль – відтягнути російські війська з потенційно небезпечних для України напрямків. Як зазначає керівник центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко, ворог буде змушений перебазовувати свої війська, які потенційно Кремль хотів задіяти на Донеччині, Харківщині чи Луганщині.

"Зараз ці сили будуть діяти на Курщині. Вже на деяких напрямках, наприклад, Торецьк - Нью-Йорк, росіяни не накопичують резерви, не підтягують їх, як це було донедавна. Там діють ті сили, які вже є. Тобто, ворог думає, як буде розвиватися ситуація у Курській області", - вважає він.
Військовий експерт Олександр Коваленко також зауважує, що вже в другій половині дня 6 серпня з'явилася інформація: російське командування почало перекидання підрозділів зі складу Брянського та Білгородського угруповання. При цьому більша частина останньої задіяна у боях на півночі Харківської області.

"Тобто перекидання цих сил та коштів вплине на бої на Харківщині та послабить там тиск російських окупаційних військ. До чого це може призвести? Цілком можливо, що до системних контратак, які переростають у контрнаступ, результатом якого стане якщо не витіснення росіян до кордону, то хоча б за межі Вовчанська та села Глибоке", - каже він.

Четверта ціль - створення "санітарної зони" у безпосередній близькості до українського кордону, але на російській території. Тут можуть бути різні варіанти, зокрема й контроль над Курською АЕС (чого, судячи з російських пабліків, дуже бояться росіяни). Проте наразі ця історія виглядає малоймовірною. Та й українці вже контролюють газовимірювальну станцію Суджа, що теж вельми непогано.

"Ніякої загрози транзиту газу немає. Однак в логіці поточного моменту, ситуація дуже схожа на окупацію нашої ЗАЕС - вже можна кликати міжнародних експертів, які будуть гарантувати безпеку обʼєкта і його подальшу роботу", - зазначає колишній голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв.

За словами Олександра Мусієнка, курська битва 2.0 та створення "санітарної зони" на території РФ дійсно відкриває нові політичні можливості для України для завершення війни: "Грубо кажучи, якщо ми будемо мати "санітарну зону", яка контролюється Україною в Курській області, плюс якби ми могли розвинути успіх, то можна було б ворогу ставити ультиматум: або ви забираєтесь з лівобережжя Херсонщини, звільняєте Енергодар та ЗАЕС, або ця "санітарна зона" буде для вас постійною проблемою. Це забезпечення сильної позиції України за столом перемовин".

Інф.: УНІАН

Коментарі