Нині ми спостерігаємо реванш: проти подальшого демонтажу системи працюють усі її живі частини
Контрнаступ іде на всіх напрямах. Криза КСУ і судової вертикалі державної влади, гучні розбірки в СБУ та обманлива тиша у правоохоронній системі…
Дехто стверджує, що в Україні в боротьбі між олігархами та президентами, котрі вже намагалися їх приструнити, апріорі виграють перші. І йдеться не про системний і продуманий удар по олігархах як класу та корупції як явищу, а, швидше за все, про спробу підняти падаючий рейтинг і банальний переділ власності та сфер впливу.

Пам'ятка "термінаторам" із РНБО
соціолог Ігор Рущенко

Після санкційних рішень РНБО про закриття проросійських телеканалів нардепа Тараса Козака, а також стосовно бізнесу та активів лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука і пов'язаних із ним осіб секретар РНБО Олексій Данілов, анонсуючи наступне засідання РНБО, заявив буквально таке: «Далі будуть офшори, власність — усе, що поцуплене з 1991 року в українського народу, буде повернуте українському народу».

Однак навіть серед тих, хто визнає гостру необхідність зруйнувати кремлівську п'яту колону всередині воюючої України, вистачає спікерів, на чию думку, Зеленський через РНБО , можливо, намацав інструмент, який із булави гетьмана – оборонця національної безпеки дуже швидко перетвориться на мачете для зачищення політичних опонентів.

Дехто йде ще далі, стверджуючи, що в Україні в боротьбі між олігархами та президентами, котрі вже намагалися їх приструнити, апріорі виграють перші. І йдеться не про системний і продуманий удар по олігархах як класу та корупції як явищу, а, швидше за все, про спробу підняти падаючий рейтинг і банальний переділ власності та сфер впливу. Знищення антикорупційного блоку, імітація судової реформи точно переважують підписані генпрокурором підозри ключовим менеджерам «Приватбанку» Володимиру Яценку та Олександру Дубілету. Підозра в умовах нашої системи — ще не вирок.

Проте жодне з цих тверджень не може спростувати факту, що в основі української держави лежить економіко-соціальна система, яка народилася на уламках Союзу. І вона має свою специфіку. Соціолог Ігор Рущенко, який заснував в Україні науковий напрям «соціологія злочинності», називає цю систему кримінальною.

Вона, на думку вченого, стала наслідком кримінальної революції, що розпочалася в 1990-х і остаточно перемогла в Україні з приходом до влади Януковича у 2010 році. При ньому корупція перетворилася на соціальний інститут, а суспільство, яке проголосувало за Януковича на демократичних виборах, підтвердило свій кримінальний статус.

У 2013–2014 роках в Україні відбулася ще одна революція — Гідності, а також з'явилося нове державне свято, яке щорічно відзначається 21 листопада. Важко сказати, що ми відзначаємо цього дня. І що відчуваємо, слухаючи фальшиві промови чергових правителів. Бо Януковича вже сім років як у країні немає. А система — є.

Тисяч людей, які загинули за Україну на Майдані й на Сході, — немає, а система — є.

Однак, хоч би скільки каміння ми кидали в уже другу постмайданну владу, звинувачуючи її в корупції та злочинах, останній камінь, безперечно, варто залишити у своїй кишені. Тому що кожен із нас сам знає величину свого каменя і особистий свідомий чи несвідомий внесок у зміцнення кримінально-корупційної системи, що склалася в нашій державі.

Що ж із нами не так? Чому ні нас, ні політиків, яким ми довіряємо країну на виборах, не змінює ніщо? Навіть смерть, яка стала просто тлом нашого повсякденного життя і рідкісним приводом сплакнути. Як ми примудрилися вигодувати всередині себе такого дракона, і що тепер із цим робити?

Відповіді на ці запитання ми шукали разом із харківським професором, доктором соціологічних наук, автором багатьох статей і монографій із питань злочинності, девіантної поведінки та національної безпеки Ігорем Рущенком.

Про три етапи кримінальної революції, олігархів та осічку Ющенка

— Ігорю Петровичу, чи згодні ви з тим, що живете й працюєте у «ментівському місті» — як гордо назвав Харків під час свого візиту очільник МВС Арсен Аваков?

— Для мене як соціолога в цій ситуації більш показовий факт, що міністр внутрішніх справ публічно вживає кримінальну лексику. Важко собі уявити, аби міністри старої школи — той-таки Василишин чи Радченко — використовували такі звороти («ментівське місто», «вас ніхто не буде розводити») в офіційних виступах. Зазначу, що «ментівськими», або «червоними», ще в далекі радянські часи кримінальники називали місця позбавлення волі, контрольовані ставлениками адміністрації, на відміну від «чорних», де влада фактично належала «злодіям у законі» і «блатним».

Для Януковича, звісно, такий сленг був природним, але навіть він його приховував. І тільки 2019 року, коментуючи події Майдану на прес-конференції в Москві, він сказав: «Розвели мене, як лоха». На кримінальному жаргоні «лох» — це «терпила» — жертва злочину, над якою глумиться злочинець. А Янукович, хоч у житті й не був у статусі злодія в законі, однак цілком небезпідставно вважав, що перебував на вершині кримінальної піраміди. Можна уявити собі міру його, скажемо так, розчарування тим, що сталося, якщо він на весь світ дозволив собі саме таке визначення. Принаймні Янукович розумів значення цього слова. А ось що має на увазі нинішній президент, коли вживає це блатне слівце, я не зовсім розумію. Але головне в тому, що все це, хоч і побічно, свідчить про криміналізацію свідомості еліти.  Повний текст

Ірина Ведернікова, редактор відділу політики DT.UA
Інф.: zn.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh