"Умиротворенням" агресора Європа не захистить ні Україну, ні себе
У міжнародній політиці здебільшого керуються правилом, що своя сорочка ближче до тіла. Схоже, що сповідують цю істину і європейці, які на словах «висловлюють стурбованість» з приводу анексії Криму та розв’язаної Кремлем війни на Донбасі, а на ділі обмежуються лише спробами «умиротворити» агресора. Та й країною-агресором Російську Федерацію мало хто визнав. Звернення Верховної Ради України, адресоване  до Організації об'єднаних націй, Європейського парламенту, Парламентській асамблеї Ради Європи, Парламентській асамблеї НАТО, Парламентській асамблеї ГУАМ, національним парламентам держав світу, з пропозицією засудити злочинні дії агресора все ще не почуте.

У ці дні увесь світ з хвилюванням стежив за ходом 16-годинних перемовин лідерів «нормандської четвірки», а потім за реалізацією указу Президента України Петра Порошенка про припинення збройними силами вогню в Донбасі з 00.00 15 лютого. Почасти сепаратисти лише у перші години перемир’я дещо зменшили обстріли бойових позицій української армії, обмежившись трикратними обстрілами Чернухіного і Золотого. Пізніше, за даними Міністерства оборони України, терористи впродовж дня 37 разів  обстріляли Дебальцево з градів та артилерії. Того ж дня через кордон у Дебальцево з Росії було доставлено близько 50 танків, 40 ракетних систем і 40 бронемашин. І це при тому, що лідери самопроголошених ДНР і ЛНР за вказівкою Путіна теж поставили свої підписи під мінськими домовленостями про припинення вогню.

Щодо позиції Путіна на мінських перемовинах, то за словами директора центру соціологічних досліджень «Український барометр» Віктора Небоженка, «для Путіна важливо набирати очки не як агресора, а як миротворця. Адже у Росії уже немає можливості розвивати цю війну. Але з підписанням меморандуму вона не закінчиться».
А поки що, незважаючи на численні докази присутності російських військ на території України, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена. Захід не вірить запевненням Кремля, що Росія не допомагає терористам людською силою, озброєннями і фінансуванням. До того ж війна на Донбасі це війна і проти Європи, а Путін - фактично є агресором світового масштабу. Але усвідомлення цього європейськими лідерами ще немає.

Досить показовою в цьому плані є заява канцлера Німеччини Ангели Меркель на 51-й Мюнхенській конференції з безпеки. «У 21 столітті нема місця порушенням кордонів у Європі. Ніхто не зацікавлений у новому розколі Європи. Ми хочемо побудувати безпеку у Європі з РФ, а не проти Росії. Росія повинна зробити свій внесок у вирішення кризи в Україні. Військовим шляхом ми не можемо це зробити, тому потрібно виконувати Мінські домовленості», — повідомила вона. Водночас Меркель виступила проти поставок зброї Україні, вважаючи, що її вже на Донбасі й так забагато. Тож виходить, що Путін вже не агресор, а Захід прагне будувати безпеку в Європі спільно з Росією, а не проти неї. Але політика умиротворення агресора - програшна. Це ще наприкінці січня заявив народний депутат України, лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Саме він ініціював прийняття нашим парламентом законопроекту, який визнав Росію державою-агресором.

Народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олег Барна теж вважає, що політика умиротворення агресора, яку нам нав’язує Захід, неефективна. У своєму виступі з трибуни парламенту нардеп зауважив, що в Україні триває війна, а не антитерористична операція, що настав час називати речі своїми іменами і припинити вести розмови про «мирний план». Закінчив виступ він словами:  «Всі ми повинні чесно визнати, що Путін фінансує терористів, які вбивають наших людей. Тому треба чесно сказати, хто такий Путін». І Олег Барна обізвав президента Росії Володимира Путіна нецензурним словом.

Народні депутати України від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко та Михайло Головко 11 лютого під час брифінгу у Верховній Раді України наголосили, що політика умиротворення агресора зазнала повного і остаточного краху. На переконання націоналістів, чинна влада не вчиться на помилках попередників – замість того, аби посилювати обороноздатність і запроваджувати санкції проти держави-агресора в самій Україні, влада думає про чергові поступки Кремлеві. Навіть рішення про визнання Росії агресором, яке не має жодних юридичних наслідків, було ухвалено через силу. На жаль, на цьому усе і завершилося. «Влада не запроваджує санкції проти агресора всередині нашої країни, немає жодних обмежень для російського бізнесу в Україні – у цьому напрямі влада не зробила жодного кроку. Наші пропозиції щодо закриття кордону з Росією, розірвання дипломатичних відносин влада так само ігнорує», – зазначив Михайло Головко.

Проти умиротворення агресора активно виступає і світова спільнота. «Нові домовленості, досягнуті в Мінську 12 лютого, заморожують конфлікт в Україні і змушують світ знову повірити у чергову брехню Путіна, -  офіційно заявив голова Комітету Сенату США зі збройних сил Джон Маккейн. - Володимир Путін має бути дуже задоволений цією угодою». Розкритикував Маккейн і Меркель за «політику умиротворення агресора», розчарований він і ставленням європейців до російської агресії.

Різко негативно поставився до укладеної у Мінську лідерами Німеччини, Росії, України та Франції угоди щодо української кризи і литовський політик і громадський діяч, депутат Європарламенту Вітаутас Ландсбергіс. Він заявив, що угода в Мінську гірше за Мюнхенську угоду 1938 року – коли керівники Великобританії, Франції та Італії погодили з лідером Німеччини Адольфом Гітлером передачу Німеччині Судетської області Чехословаччини. Це угода, про яку тепер часто відгукуються як про спробу «умиротворити агресора», стала прологом до Другої світової війни. «Нині агресор отримав, що йому було потрібно, а жертва нічого», - заявив Вітаутас Ландсбергіс.

Бойові дії на сході України за участі російських регулярних військ, важких озброєнь та авіації давно стали головною біллю не тільки для Ради безпеки ООН. Тут відбулося більше двох десятків безрезультатних засідань, а й випробуванням для всіх інституцій відповідальних за збереження миру та спокою  у всіх куточках світу. Вони виявилися не готовими дати відповідь на питання, як зупинити  російського агресора під час окупації Криму «зеленими чоловічками» ні під час силового захоплення Донбасу з багатотисячними жертвами та багатомільярдними руйнуваннями інфраструктури. Світові лідери не зуміли вчасно включитися у силове розв’язання конфлікту на Донбасі, інші їх дії виявилися неефективними. Не допомогли ні мінські домовленості, ні зустрічі в різних форматах – норманському, женевському. Поступливість Путін розцінив, як слабкість європейців та заохочення все до нових і нових атак на Україну.

Ескалація конфлікту свідчить, що Путін близький до розв’язання третьої світової війни. Його шантаж є абсолютно не прийнятним,  як для українського суспільства, так і для світових лідерів. Мюнхенська конференція лише констатувала факт: недосконалість світової безпеки і неефективність дипломатичних реверансів у бік агресора.  Нерішучість Європи у конфлікті з Путіним ставить під сумнів її можливості ефективно розв’язувати і власні проблеми, що все частіше виникають.Тож Європі вже час усвідомити, що «умиротворенням» агресора вона ні Україну не захистить ні саму себе.
                                                                                                                     
Сергій Горицвіт, незалежний журналіст,
для порталу "Воля народу"
 

Коментарі