Володимир Богайчук, правозахисник: "Про що мав би говорити Порошенко у Мюнхені"
Виступ Петра Олексійовича на Мюнхенській конференції з безпеки був, як завжди, гарним, але (за винятком передбачуваної фрази пана Маккейна) ніякої дискусії серед учасників не викликав.
У порівнянні з минулими конференціями це наблизило нашого Президента до рангу статиста.
У світі достатньо інших проблем, і в України втретє бути епіцентром цих подій не випало. Але ситуацію міг би змінити виступ Петра Олексійовича, якби він нагадав учасникам унікальний випадок з історії, коли предки українців відмовилися захищати європейські цінності і перейшли на бік східних цінностей.
 
Жорстка експлуатація ґотами і аланами слов’ян і місцевих кельтів спонукала гноблених радісно перейти на бік гунів. Після декількох поразок король Германаріх вчинив самогубство, а його онук Геземунд перейшов на бік гунів. Після чого частина ґотів і аланів не захотіла ставати майбутніми українцями і під проводом Вінітарія ("Переможець венетів") умотала в Римську імперію ставати каталанцями.

Гуни приблизно за 50 років перетворили колишніх ворогів у побратимів, створивши державу під умовною назвою Антський союз (монгольською «анда» означає «побратим») і пішли переймати західні цінності. В історії це отримало назву «Велике переселення народів». Попереду східних шанувальників західних цінностей бадьоро пливли слов’яни, а у певних випадках їм на допомогу приходили побратими. «Пливли» вжито не випадково, тому, що місця пересування прочан до західних цінностей дивним чином були залиті морями рідини червоного кольору. Цією ж рідиною змило і тодішній "шенген" разом із кордонами тодішнього Євросоюзу у вигляді Римської імперії. А згодом зникла і сама Римська імперія. Ця обставина відкрила нові перспективи для сербів, які проживали на узбережжі Азовського моря. Ті з них, кому було на батьківщині прохолодно, переселилися на Балканах, а інші, кому було спекотно, переселилися на землі вздовж річки Лаби (Ельби).

Нагадування цього епізоду з історії було б доречним саме у німецькому Мюнхені. Адже саме ґерманські племена, до прогулянки гунів, багато століть почувалися захищеними від проблем фраєрами*. Та вплив на психіку і свідомість майбутніх німців від візиту ввічливих чоловічків зі сходу виявився настільки потужним, що враження від тих життєрадісних подій навічно закріпилося в німецькій мові. Там слово «hune“ досі означає «страховидло, велетень, гігант».
Не думаю, що німцям та іншим фраєрам* сучасності захочеться перевіряти циклічність повторень історичних подій. Адже через 8 століть після гунів у Європу прийшли монголи і тоді лише недалекоглядна проєвропейська політика Данила, героїзм захисників Києва та інших міст Руси-України уберіг Європу від чергового Великого переселення народів.

І знову непомітно пролетіло 8 століть. І знову кордони України турбують життєрадісні алтайці. На цей раз буряти. Скептикам нагадаю, що власне гунів була жменька і сини Чингізхана для завоювань отримали лише по 4 тисячі власне монгольських воїнів. А про Китай забули? Їхнього людського і валютного резерву вистачить щоб наклепати за рік-два декілька мільйонів сталевих коней (все рівно танк у бою живе не довго), посадити на них декілька десятків мільйонів розкосих чоловічків і Остаточне переселення народів стане реальністю.

Та є одна заковика під назвою «Україна». Вона може знову проливати кров своїх героїв,  захищаючи фраєрів*. А може домовитися про східний кордон по Уралу і західний - по Лабі (нам чужого не потрібно) в обмін на декілька коридорів у Європу по своїй території для згаданих вище сталевих коней. Тоді і про безвіз згадають, і про не надану летальну зброю згадають, і запропонують списати всі мільярдні борги (диваки, хто ж їх буде віддавати), і поляки заповажають Степана Андрійовича (Бандеру - Ред.) та повернуть наші Західні Землі разом з виселеними у 47-му, і … Та буде пізно.

У рамках Мюнхенської конференції відбувся український ланч, відбулися і корисні для України зустрічі, але «родзинки» не відбулось. А буряти - поруч і чекати побратимів довго не будуть.

* Поза кримінальним жаргоном, фраєром можуть назвати людину, яка видає себе вище, або взагалі не тим, ким вона є.

Володимир Богайчук, правозахисник, громадський діяч, член Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу Українців
Інф.: slovoidilo.com

Коментарі