Жінка-воїн Надія Савченко проти тиранії імперії рабів
Залізна жнка, яка захищає Україну.
Усі вихідні в Україні та в багатьох інших країнах світу продовжувались акції на підтримку Надії Савченко. Скептики говорять, що ці акції не подіють на Путіна і згадують давню тезу про те, що чим сильніший тиск на російського президента, тим упертіший він у своїх неадекватних вчинках. Учасники акцій  здебільшого прекрасно це розуміють. Їх мета  – не переконати в чомусь Кремль. З ним вже й так давно все ясно. Головна мета – привернути увагу всього світу до злочинного процесу над Савченко. І зокрема, тих західних політиків, в руках яких знаходяться важелі військово-економічного тиску на путінську Росію.

Для порятунку українки та й усіх інших бранців, які незаконно утримуються в Росії дуже потрібна публічність. Образ Путіна має бути міцно пов'язаний з цими справами. Публічність – це те, чого кремлівська влада сильно боїться і робила та робить усе можливе для того, щоб звести її до мінімуму.                                                                              
Акцію #FreeSavchenko, що прошла по всьому світу 9 березня 2016 року підтримали Депутати Європарламенту. Аналогічні акції прошли одночасно в Австралії, Аргентині, Великобританії, Греції, Естонії,  Литві, Латвії, Канаді, Ізраїлі,  Японії, США, Франції, Швейцарії, Швеції, а також в найбільших українських містах, із столицею включно. Також за святкові дні пролунало чимало закликів до російської влади від європейських та інших світових політиків відпустити Савченко. В Конгресі США в найближчий час може бути розглянута законодавча ініціатива про створення персонального санкційного списку проти представників російскої влади, причетних до процесу над українською льотчицею, народним депутатом Верховної Ради України Надією Савченко.                                            

Як пише відомий розвідник Віктор Суворов: «Є хоробра жінка-воїн, проти якої виступають ниці людці в особі прогнилого кремлівського режиму. Надія стоїть. Одна, як пам’ятник Батьківщині-Матері над Дніпром. Захищає Україну собою: існує вища сила, яка визначила, чому цей величний монумент поставили в правильному напрямку – туди, через Дніпро, дивлячись на Схід, з мечом і з щитом. Цей пам’ятник побудували в 1981-м – саме в той рік, когда народилась Надія Савченко. Пройде зовсім небагато часу і величну статую "Батьківщини-Матері" в Києві будуть називати "Надія", тому що це і є та сама залізна жінка, яка захищає Україну».
                                                                                                        
9-го березня 2016 року - в річницю народження Тараса Шевченка, через два з невеличким століття після  народження Пророка України, українська льотчиця Надія Савченко читає своє останнє слово  на засіданні суду в Донецьку Ростовської області і заявляє в очі своїм гнобителям: “Я не визнаю свою вину, а також і вирок, і цей російський суд. Я хочу, щоб уся демократична цивілізована спільнота усвідомила, що Росія – це країна третього світу з тоталітарним режимом і ницим тираном-диктатором, де плюють на права людини і міжнародні закони”.“Майдан в Росії буде! Я хочу показати своїм прикладом, що в Росії тоталітарний режим можна скрутити в баранячий ріг!”, - сказала Савченко, виголошуючи останнє слово 9 березня, після чого встала на лаву і показала всім трьом суддям середній палець. А закінчила українка свою промову виконанням Гімну України.

Ідіоти-судді навіть не задумалися про те, яку історичну паралель вони провели, коли вирішили перенести засідання на 9-березня. Адепти конаючої імперії можуть пред'явити до неї ті ж претензії, що і до великогоТараса, що вона вперта, не раціональна, свято вірить в силу слова і людської гідності. Вона відстоює те, що здається їм смішним - якусь українську дежаву, якусь українську мову, якусь європейську свободу. Щиро, від серця, співає «Ще не вмерла Україна... Заради Національної Перемоги вона готова, як Тарас, до страждань і до самопожертви. Але хіба може одна людина виграти у системи, та ще й такої по-сталінськи тоталітарної, як у Путіна? Виявляється, що може! І це довело нам подвижництво Тараса Шевченка, яке допомогло українському народові відбутися і вирватися з імперського кошмару царської імперії. Це довела нам стійкість і незламність іншого великого поета – Василя Стуса: невдовзі після його мученицької смерті в радянському таборі завалилася здавалось непорушна радянська імперія. 

У сутичці Вільної Людини і тиранії імперії рабів переможцем виявляється Людина. Людина, котра має високу людську і національну гідність! Сучасники порівнюють Надію Савченко з усім відомою французькою героїнею Жанною Д'Арк. І треба сказати, що не безпідставно. Паралель з Жанною Д'Арк очевидна и неймовірна: підла чекістська система судить чисту, хоробру и невинну жінку, яка – одна! – протистоїть жахливому, прогнилому, смердючому і мерзенному колосу на глиняних ногах – Кремлю і його правителю-неосталіністу! Перед нами людина, яка, ради своїх людських принципів і національних цінностей, поставила на кін усе, що у неї залишилось – власне життя. Наслідки можуть бути найдраматичніші. Але народ ніколи не забуде своєї героїні. Бо якщо б сталося непоправне: сталася б трагедія, українці не пробачили б цього ні ростовському судові, ні кремлівському чекісту, ні всьому російському народові, який не піднявся проти свого тирана. Пролягла б глибока, тектонічна тріщина між українцями і росіянами. Цей розлом і так величезний та наповнений кров’ю загиблих і покалічених на російсько-українській війні, але смерть Надії поставила б фінальну крапку. Назавжди!  

За рівнем цинізму, жорстокості і зневаги до закону «справа Савченко» виокремлюється із  багатьох інших. З часу розпаду СРСР до жодного політичного в’язня на пострадянському просторі не було приковано стільки уваги, як до Савченко. Суд над нею, який триває вже близько двох років, одночасно стає і судом над всією російською політичною та юридичною системою. Російська влада ніби навмисне напрошується на те, щоб її били ще сильніше та робить з Надії нову - українську Жанну Д'Арк. Савченко стає національным героем і загрозою не тільки для диктаторської тиранії Путіна, але й для корумпованої влади України.

 P.S. Всі, хто переживає в усьому світі за Надію, дуже раді, що вдалося умовити її закінчити сухе голодування, хоча й воно вже вдалося взнаки на фізичному стані героїні. З'явилися повідомлення, що Надія Савченко припинила сухе голодування, йдучи назустріч проханням українського народу. Але Надія припинила своє голодування не у зв'язку з фейковим листом від Порошенка. Віра Савченко, сестра Надії Савченко повідомила, що її сестра вийшла із сухого голодування ще перед тим. Це відбулося після того, як Надію відвідала представниця громадської спостережної комісії - це орган Росії, який спостерігає за виконанням прав людини в пенітенціарних закладах.

Таке рішення незаконноув’язнена прийняла у зв’язку з тим, що російський суд погодився перенести винесення вироку на тиждень раніше запланованого - на 21-22 березня. Ще однією з причин, чому Надія вирішила припинити сухе голодування, ймовірно є те, що вона хотіла побачити маму та сестру, яких досі не допускали до неї, як і українських лікарів, і тому, можливо, пішла на поступки. Надія припинила сухе голодування, але вихід з нього відбувається з важкими ускладненнями. На сьому добу сухого голодування Надія Савченко вирішила пити воду, але знову нічого не їсть. Вихід української льотчиці Надії Савченко з сухого голодування проходить важко, їй потрібне термінове медичне обстеження. Надію рвало водою, яку вона намагалася пити. Крім цього стан її і без того через виснажене здоров'я стає все гіршим. Позначається стара проблема з камінням у нирках, загострена стресом для організму у вигляді голодування (особливо сухого). Висока температура, яка не спадає вже кілька днів, свідчить, як мінімум, про серйозне запалення внутрішніх органів. Іншими словами, мінімум, що зараз необхідно у терміновому порядку зробити для Надії Савченко - це провести її медичне обстеження.                             

Савченко не підпускає до себе російських медиків. Як пише сама Надія, тут, у Росії працює старий ГУЛАГівский принцип "Не вір, не бійся, не проси" і цей принцип став її кредо. Українські медики все ще перебувають у Ростові-на-Дону, але так і не отримали дозволу від російської влади на зустріч і обстеження Надії. А для Савченко терміново потрібно хоча б медичне обстеження для оцінки поточного стану її здоров'я, визначення потенційних ризиків і правильного виходу з сухого голодування!                             

Показовим у цій ситуації є те, що російський омбудсмен Памфілова не проявляє жодної активності в долі Надії в цей критичний момент. На  суб'єктивний погляд російських адвокатів української бранки ситуація є критичною... Здоров'я і життя Надії залишають її на очах. Час закінчується. І всі ми ніколи собі не пробачимо, якщо станеться трагедія… Підлість путінського режиму полягає в тому, що «суд» пішов у нарадчу кімнату "писати вирок" і тому до 21 березня він не видаватиме дозволи на відвідування Савченко ні українським лікарям, ні її сестрі та матері, ні консулам. Ось така "російська рулетка", підла і цинічна. Зараз українські дипломати знову б'ються за допуск до Надії лікарів (адже це було обіцяно і гарантовано), а також родичів та консула.

Довідка про сучасних українських політв’язнів у РФ:
Росія з політичних мотивів утримує 21-го українського громадянина. 13 ув’язнених перебувають на території Росії, восьмеро – в анексованому Росією Криму. Проти трьох українців у Росії порушено кримінальні справи за статтею про шпигунство. У травні 2014 року російські окупанти в Сімферополі заарештували групу людей, серед яких був Олег Сенцов. Історія була вже придумана: український режисер начебто створив "терористичне співтовариство. Відтоді життя Олега Сенцова перетворилося на пекло: його ув'язнили у російському СІЗО, як розповідав сам режисер, били та знущалися, погрожуючи зґвалтуванням і вбивством, при цьому примушували зізнатися в організації вибухів, підпалах офісів, зберіганні зброї і вибухових речовин.

Режисеру винесли вирок - 20 років ув’язнення у виправній колонії суворого режиму. Зараз політв'язня Олега Сенцова етапують до Якутії. Олег Сенцов та Олександр Кольченко продовжують боротьбу, активісти та правозахисники не опускають руки.

Надія Савченко, яка воювала на Донбасі у складі батальону "Айдар", була взята в полон бойовиками в червні 2014 року в Луганскій області, а затим незаконно вивезена на територію РФ. В кінці липня 2015 року над нею розпочався судовий процес. Льотчиця звинувачується у вбивстві двох російських журналістів в Луганській області та в замаху на вбивство ще одного журналіста і в незаконному перетині кордону. Свою вину  вона не визнає. Прокурор вимагає присудити їй покарання у вигляді 23-х років колонії загального режиму. Савченко голодує з 17 грудня 2015 року, коли суд продовжив її утримання під вартою до квітня місяця. 3-го березня 2016 року, в останній день судових слухань, коли очікувалось, що Савченко виступить з останнім словом, судді несподівано перервали засідання, після чого вона оголосила про сухе голодування.

Політв'язню Олегу Сенцову присудили Шевченківську премію у кінематографічній номінації, проте його не звільнять після отримання Шевченківської премії.  На превеликий жаль, премія ні на що не впливає на міжнародному рівні. На Росію не впливає ні звання Героя України, ні депутата Верховної Ради та депутата ПАРЄ і Посла миру. 

Багато міжнародних організацій, різних інституцій висловились щодо незаконності дій Російської Федерації, виступали із закликом звільнити депутата Надію Савченко, кінорежисера Олега Сєнцова та інших політвязнів.   Як вплинути на владу Кремля у справі Савченко, Сенцова та інших українських в’язнів путінського режиму? За свідченнями самих росіян зусилля із звільнення  народного депутата Надії Савченко, кінорежисера Олега Сєнцова та інших політв'язнів будуть ефективними тільки в тому випадку, коли президент РФ Володимир Путін впевниться, що мінуси від розправи над українцями радикально переважують плюси. Тож треба всім докласти максимальних зусиль, щоб це відбулося якомога швидше! Мають же врешті-решт наші владоможці поставити "ребром" питання про повернення Надіїї, Олега та інших в’язнів в Україну!
 
За матеріалами ЗМІ Георгій Лук’янчук  - Голова «Соловецького Братства» (членами якого Надію Савченко, Олега Сєнцова та інших українських політв’язнів в Росії обрано заочно (за їх згоди) на загальних зборах товариства 12 січня цього року – в День Українського політв’язня).

Світлини з Акції з вимогою звільнити Надію Савченко під російським посольством у Київі, 9 березня та біля пам’ятника Тарасу Шевченку.

Коментарі