Як Московія винищувала український генофонд, натомість насаджуючи "Новоросію"
“Ситуація, яка склалася на сході України – це прірва свідомості у свідомо завезених містах. Там уже немає ніякої генетики”. Так нещодавно висловився міністр культури України Євген Нищук. Після цього ображений нардеп Сергій Каплін став вимагати відставки міністра Нищука, який пізніше пояснив свої слова.
Знаменитий письменник Олег Чорногуз надав глибинний аналіз довготривалого і системного винищення українського генофонду Московією.

РЕВОЛЮЦІОНЕР З РАДИ,
або
Короткий курс з історії Московської

Олег ЧОРНОГУЗ, письменник

     Депутат Каплін образився. На міністра культури України. Дуже образився. Ба! Навіть сів за стіл і почав писати... Не донос... Не наклеп. Депутату Капліну це не личить. Він свято пам’ятає, що напишеш пером, те сокирою уже не виправиш. Тому Каплін схопився за перо. Сів за стіл. І написав проект. Проект закону. Дуже цікавий законопроект. Про генну пам’ять народу....
 Як на мене, депутат Каплін змарнував багато свого часу. Я так думаю. Краще б депутат Каплін за цей час щось почитав. Скажімо, “Історію Русів”. І не тільки. Або хоча б досконало вивчив походження назви села Опришки. Бо це ж цікаво! Звідки там, на Полтавщині, ті опришки. Може, це ті, які свого часу виступали проти польської шляхти! А може ті, що проти молдавських бояр. І чи не випадково депутат Каплін не з тих опришків, яких за Івана Лютого називали опричниками? Бо, як на мій дилетантський погляд,  у генній пам’яті Сергія Капліна від Лютого щось збереглося. Особливо це відчувається, коли ні сіло, ні впало, він береться за сокиру. Генна пам’ять йому, вочевидь, показує, що це зброя не ХХІ, а ХVІІ сторіччя. Генна пам’ять може підвести, а рефлекси – ні! Он, як в Олега Ляшка. Бо ж Олежка інстинктивно також хапається за вила, а не пістолет. Каплін - за сокиру. У кожного своє! У генах!

    Але я про історію. Наприклад, про те, як будувалася Московська імперія. Активно вона почалася за Петра. Тоді, як він також узявся за сокиру. Не тільки, щоб стрільцям власноручно вирубувати голови (йому за це поставили пам’ятник, як усім  катам свого і не свого народу в Московії), а заодно і прорубати сокирою “Вікно у Європу”. Бо ще у 1723 році вирішив збудувати “русскій мір”. Не Каплін, а Петро. І не для себе, а свого наступника по характеру - Путіна. Для цього він навіть перейменував Московську державу на Русскую. І всіх москалів підряд охрестив прикметником “русскіє”!!! На довгу пам’ять. Майже генетичну. Тепер вона (назва “русскіє”) їм боком вилазить. Виявляється, нема такої нації. Тому Держдума еРеФії і компанія в темпі шукають самоідентичності. Над цим зараз активно б’ється... Майже як об стінку. Головою: Путін, Жириновський, Міхалков, Затулін, Дугін, Бабурін і компанія... А В. Соловйов на своєму “Вечорі” їм активно допомагає. З насмішками. Так і хочеться запитати: “Над ким смієтеся, панове?”. Над собою, чи Путіним?!

У Капліна не так. У Капліна - чітка лінія. У законопроекті. Чорне по білому і крапка. Зняти міністра культури України. Майданівця. А от у московітів (москалів), по-теперішньому «русскіх» – проблема. Народ досі без ідентифікації і своєї генної пам’яті. Не еволюціонували. А Петро ж творив, як нині Путін, ще тоді “єдиний народ”. Разом із  полтавцями. Тобто із земляками Сергія Капліна. Це трапилося після 1709 року. Не в Капліна, а в Петра І. Після Полтавської битви. Назвавши себе імператором (не Каплін, а Петро І), заодно забрав у мазепинців мазепинську історію і назву мазепинської держави. Щоб вона канула в Лету. Разом із генами і генною пам’яттю. Для цього поселив і розселив у Другій Елладі (так тоді Україну називали) московські гарнізони. Поселив московські гарнізони на чолі з москалями. Розселив ті гарнізони по всій Гетьманщині і усім москалям на відміну від Тараса Григоровича, наказав “кохайтеся москалики з чорнобровими”.  Щоб для історії генну пам’ять поліпшити і зберегти. Бо навіть прорубаного вікна у Європу виявилося замало. Для генної пам’яті потрібна ще древня кров. От він і додав москалям трішки древньої крові! І вони одразу стали “старшими братами”. І як у тих, так і в тих повністю перемішалася генна пам’ять. Щоб ніхто не знав, звідки він і з якого роду. Кожний став в імперії - русскім. Про що Путін і зараз мріє. Разом із Жириновським і Соловйовим.

     А все для чого? Щоб нині депутат Каплін мав можливість написати законопроект про це важливе діло для “русского міра”. Щоб одним пострілом двох зайців убити. Сокирою ж не вб’єш. А законопроектом можна! Скажімо, можна зняти міністра культури України Євгена Ніщука. Вибити його з високого крісла. І про себе в черговий раз заявити.  Вибити з крісла Ніщука не могли антимайданівці з Ради імені Януковича! Не могли його звідти вибити і в часи Помаранчевої революції. А тепер за цю справу, взявся Каплін. Взявшись за перо! Хоч спочатку дуже хотілося взятися за сокиру. Дуже свербіли у пам’яті гени. Як інстинкт, як рефлекс чи як синдром “русского міра”. Це ж треба було таке заявити міністру Ніщуку, начитавшись різних історій? Про людські територіальні гени. Каплін, як почув і одразу - за сокиру. Ген прокинувся. Територіальний. Тоді охолов і перейшов від крові до чорнила. Бо ж у мами ген – полтавчанки, а в тата - може, й справді від гуцульських опришків! А, може, й від самого Івана Лютого. Чи якогось його гвардійця. Бо, якщо побачити Капліна із сокирою, то так і хочеться сказати:
- А таки щось від Грозного (по–нашому, Лютого) в ньому є.

     І одразу в повітрі відчувається дух. “Русского міра”. Аби Каплін краще читав, а не писав, то з тих історій би дізнався, що за всю історію Московського князівства вироблявся проект - поміняти гени. Тобто створити з Імперії Зла - “русскій мір”. Із в’язницями, таборами, розстрілами і відповідно – кров’ю і смертями. І їй, Імперії, в цьому ніколи не  заважали гени. Поки вони були від мирних і нещасних угро-фінів. А як тільки поселилися у них гени від Чингізхана, то тут уже тримайся. Якщо Україна знову не зупинить ординців на кордоні, то вони “бістро-бістро” опиняться у Варшаві, а згодом і в Парижі.

     Після Петра Першого Катерина Друга вирішила московські гени трішки удосконалити.
 Вона звернулася до Вольтера. Вольтер підказав. Візьми собі парочку німців і вони тобі таку історію напишуть. Петро Перший зі своїм “Вікном у Європу” перевернеться в гробу, але ідею схвалить. І німці московітам історію написали! Під керівництвом графа Шувалова і Гришки Орлова. Гени почали покращуватись. За рахунок українця-русича. Імперія після цього не тільки захопила територію Русі, тобто територію України, а й і її  історію. Назва вписалася. І на мапах також. Ставилося дві мети однією операцією: пересадити з українця благородний ген, а в його пам’ять вставити безпам’ятство. По цій лінії і пішли з Москви до Києва і його окраїн. Це називалося “русскім міром”. Перше, що потрібно було Катерині зробити – це вибити з генів русича-українця вільнодумство! В іншому випадку кріпацтва українцю не прищепиш. Катерина послала Капліна. Вибачте, генерала Теккелі... Недалеко. На запорізьку Січ. Запорозькі козаки, які ще мали гени гостинних людей, почали на Хортиці випікати короваї і паляниці. Хотілося по-людські  зустріти війська Мами-імператриці, яка колись козакам обіцяла навіть подарувати “Золоту грамоту”.  За те, що допомогли захопити Ізмаїл і взагалі усе Кримське ханство. У відповідь на гостинність запорізьких козаків, генерал з римськими чи то етруськими генами, почав козаків частувати картеччю. Відплатив за добро, як Ленін Махну за той самісінький Крим. Теккелі вибивав із козаків гени і пам’ять. Частина козаків від безпам’ятства і без зброї кинулась уплав і за Дунай. Хто не вмів плавати, того генерал  посадив на кілки, а частину - на  козацькі чайки і відправив на Кубань. Перемішувати у них генну пам’ять.
    Територію, на якій гуляли козаки, разом із Гуляй-Полем, заселили московськими гарнізонами. Тобто москалями. Воно ж відчувається і сьогодні, як приїдеш у Запоріжжя. А от козацького духу і сміху уже не почуєш. Через три роки, у 1778 році, щоби потім було легше в історії розбиратися Путіну, Катерина організувала операцію під кодовою назвою “Кримнаш”. Обер-прокурор Поклонська на той час десь відпочивала. Здається, в турецькій Анталії. Бо по Ялтинських пляжах якраз вогненні колісниці мчали. Із зеленими чоловічками. Виловлювали людей для територіальних генів. Найбільше наловили вірмен, греків, болгар і, звісно, татар, і трохи додали  московітів. Щоб гени територіальні перемішати. Як зерно з половою.
У Другій Елладі запахло “русскім міром”. Пахощі чути і понині. Козацькі гени дуже перемішалися з русскім духом і міром. Але цього виявилося для Катерини мало. Виявилося є ще Великий Луг (нинішня Донеччина і не тільки), де козаки аж до Гуляй-Поля гуляли. Тут уже було де розгулятися. Якби здійснилася мрія Михалкова і Говорухіна, то анексовані землі Війська Запорозького Низового та Кримського ханства (для експериментів з генами, 1764 рік) під назвою Новоросія простяглися від Дніпра (міста) до Миколаєва, Херсона, Одеси, Кропивницького (не драматурга) та південної Харківщини і аж до нинішнього Лугандона з Донецькими околицями. Щоб гени були більш дисципліновані, Катерина запросила у ці благодатні землі своїх землячків-німців. Не лише писати їм історію. Комусь потрібно було її творити. І німці творили разом з менонітами (голландське плем’я), сербами, татарами, турками і для покращання генів  цариця додала активних і енергійних козаків, які залишилися і не всі втекли за Дунай, а для козачок карооких – москалів! Щоб ті постійно зігрівалися, перебуваючи довго в холодних краях, і виробляли нові гени.

  Але й цих європейських досягнень Катерині здалося замало. Для зміцнення генної системи вона видала ще кілька таємних наказів. В одному з них вона радила московським необтесаним дамам виходити заміж за освічену козацьку старшину. Щоб гени покращити. Щоб не тільки перемішати гени територіально, а й зробити малоросів і московітів одним народом і також назвати “русскімі”.

  Морока була тоді ще й зі Смоленськом. Як доповіли Катерині ІІ, всі смолянці дивилися вовком у ліс! Брали поганий приклад з новгородців і псковців. Не хотіли московітами ставати. А вже тепер - русскімі. Зберігали гени. Хоч у тих новгородців Іван Грозний і начебто вибив ті гени, як з голови, так і з тіла за допомогою окропу на 45 градусному морозі і камінців для майбутнього утопленика. Але ті і ті не піддавалися. Продовжували   вважати себе українцями. Але Катерина, беручи з Лютого приклад і досвід, також ті гени перемолола! І гени видозмінилися... Після експерименту з москалями, яких із слов’ян робили угро-фінами і ординцями. Якщо з генною системою Іван Грозний впорався на 12 балів за 12-тибальною системою, то зі Смоленськом вийшла заминка. Вони там усе довго дивилися в ліс і не хотіли ні одружуватися з московітами, ні виходити заміж. Катерина наказала зайнятися цією справою обер-прокурору. Той швидко порядок навів. Майже як у наш час. Подекуди увели штучне запліднення. Чого не зробиш ради територіальних генів.

Після 1917 року раптом гени знову прокинулися. І знову в малоросів. Вони згадали земляка Капліна - Миколу Васильовича Гоголя, який писав про “українську ніч”, і знову стали українцями. Ще й утворили УНР. Українську Народну Республіку. Народ, незважаючи на московську багаторічну переробку генів, прокинувся від сну. Московські імператори над українськими генами мало попрацювали, бо навіть у московського генерал –полковника Скоропадського раптом прокинувся також український ген. Він став гетьманом. Потім, коли його повалили свої ж (із соціалістичними генами – Петлюра і Винниченко), Ленін сказав Антонову-Овсєнку, який мав у собі подвійний ген:
-  Відсікай у собі половинку гена. Віднині будеш просто Овсєєнко, і дуй в Україну.
    Потім зустрівся ще з двома овсєєнками, в яких українські гени ледь тліли - Примаковим і Юрком Коцюбинським. Цим порадив не відмовлятися:
-   Очолюватимете червоних козаків.
-   А де тепер їх узяти? Козаки ж пішли до Петлюри?!
-   Знайдемо! В Омську, Томську, Калузі, Рязані...
    Перехрестили москалів у червоних козаків. Їхні гени тимчасово поклали на поличку і вперед, в Україну. Давити тих, у кого гени українські прокинулися.
    На цьому генна теорія не закінчилася. Вона вилилася у громадянську війну. Почався “мирний” совєтський період. Тепер за гени взявся Сталін, хоча вождь генетики не визнавав. Визнавав Суслов. Ідеолог! Той почав, як нині Путін, творити єдиний народ - совєтський. Читай “русскій мір”!

    Але до Сталіна командував ще Ленін. Той у генах розбирався. Послав телеграму Махну. Через Фрунзе. Мовляв, попроси, нехай Нестор Іванович (не Шуфрич) допустить нас, більшовиків, до українського Донбасу, бо революція захлинеться. Революція не захлинулася. Нестор Іванович дозволив. Від імені Гуляйпільської республіки. Після цього Ленін Сталіну сказав. Навіть є така пісня. Донбас перетворити у Всесоюзну кочегарку. Перетасуй гени, як мічені карти. Пошли туди Хрущова. Хрущова привезли, а пізніше з Білорусі привезли Януковича і Ко. Тобто і його двох дядьків. Хотіли було Лукашенка, але білоруси розумних у себе залишили. Тепер нам замість Януковича підсунули  -  Захарченка і Плотницького. Щоб гени не тільки в організмі перемішалися, а й територіально. І в голові також. В усіх тих, хто досі бігає під Бісиком (біло-синьо-красним прапором РФ, - Ред.) і під гаслом ”Путін пріді!” Першим відгукнувся Моторола, Беззубий. Йому в Ростові сказали, що повністю зуби вставлять на Донбасі. Він і поїхав. Передбачення справдилося – Моторолі в Донбасі зуби вставили. З генами запізнилися. На тому світі імперій не будують. То вони там Моторолі й ні до чого.

  Але це ще в Лугондоні і околицях не всі зрозуміли. Запам’ятали тільки “Путін пріді!”. І він прийшов. До мішаних чи перемішаних Всесоюзною кочегаркою! Але оте “пріді”  зрозумів по-своєму. Тому не пішов, а сів на танки, буки, гради і приїхав. Гени перемішувати. Разом із кров’ю. Територіальні і особисті.
Тепер на частині Донбасу, території “русского міра” люди повністю втратили орієнтацію. Були людьми, стали бидлом. “Русскій мір” допоміг. Вийшов новоросійський продукт. Путін їхні гени, як власну історію, з чужою чи то перемішав, чи то переплутав. Тоді за СРСР, гени перемішали до “основанія” і “на-гора” вийшов совєтський продукт. Тепер цей експеримент знову повторили. У колишній Новоросії.
    З Донбасом, як бачимо по аеропорту, впоралися майже на всі сто.
Але нам про гени, територіальні, ще треба згадати: про Київ і Львів. Для повної картини процесу будівництва імперії. Депутат Каплін це має знати. Він же з Ради.
На цих територіях також свого часу розводили селекцію. По вирощуванню русскіх генів.  Так, приміром, під Києвом. Нині це місце недалеко від елітного Козина, де живе нібито й Каплін. Там свого часу гуляла банда Зеленого. Сталін як “большой учьоний”, наказав банду Зеленого потопити, як Грозний новгородців, у Дніпрі. А тих трипільців, що залишилися серед живих схрестити із сибіряками. У Трипілля привезли “кращі екземпляри” із Західного Сибіру, можна сказати як у Кримнаш - зелених чоловічків: алтайців, ханти-мансійців, ямало-ненецьких і, звичайно, тюменських. Туди, у Сибір, послали хохлів. Для поліпшення генів у територіального населення. Стару назву Трипілля частково прибрали. Для зелених чоловічків створили нове поселення з іншими генами і назвали його - Українка. Українка моя, україночка. З генами Мансійсько-ямальсько-ненецького округу. Товариш Каплін, який нині депутат, може в Українку поїхати. На базар. Там дешевше, ніж у Козині. Це, по-перше, а, по-друге, може особисто  переконатися, що там чи не всі капліни. Хто на “ін”, а хто на “ов”.  Виняток - навколишні села. Вони зелені. В садах.

 А тепер два слова про Львів. Там також проводили селекції. Гуцулів у Львові не приписували. Мовляв, роботи нема. Та й тут вам не гори і ліси. А для москалів - будь ласка. Нам генна система потрібна. Для цього усі умови: прописка постійна, будиночки на околицях, шикарні квартири в центрі міста. Все за ради генів. Територіальних. Про це навіть Дмитро Павличко писав у “Літ. Україні”. За його статтю його ж ледь у Мансійсько-Ямальський округ не відіслали. Його вірші про вождів врятували. Після цього він бідний аж у Києві опинився. Поближче до Зеленого. Але запізнився.
    Далі більше. Виявилося, що видатний економіст  Олексій Косигін в епоху Суслова був примітивом. Зовсім не розумівся в генах. Особливо в територіальних! Не розбирався і квит. Як академік Лисенко і депутат Каплін в комбінації генів. Косигін хотів молодих спеціалістів залишати на місцях, а Суслов, який у територіальних генах розбирався - навпаки: подалі від дому, подалі від хати. Українців - у Сибір, томців, омців і рязанців - у Полтаву і Черкаси. Косигіну сказав (не Каплін, а Суслов):
-  Не знаю, щодо економіки, а в будівництві совєтського чєловека ви абсолютний профан.
   Косигін облизався. Нині це називається трішки по-іншому, по-путінські - русскій мір плюс відродження імперії. У свіжих генах.

   Отак будувалася імперія. Отак і народжувалися гени. До відома депутата Капліна. Отакий короткий курс історії будівництва імперії і мішанини генів. Разом з нездоровою чи короткою пам’яттю. У глибину віків. Невипадково древні казали: потряси генеалогічне (по-нашому - родове) дерево і з його крони упаде єврей, або... українець. А до будівництва імперії Зла - трипілець, ант, скіф, сармат, чи русич, або українець (московітів тоді ще не було, а до нашої ери - тим більше. Для знань читай “Холії” Аристотеля, там русичі згадуються).
      Звідти моя порада. Депутату Капліну: перед тим як хапатися за сокиру...Вибачте, за перо. Треба вивчити матчасть. Хоч поверхово! Бо перед тим, як рекомендувати зняти з посади чесного міністра культури, треба знати й самому дещо з історії будівництва імперії. Може, саме тому у нас і досі “русскій мір”. І в Капліна в голові також. Цікаво, які у Капліна гени?! Пам’ятаючи, як він часто береться за сокиру і прорубує двері... До вікон, як Петро І, він іще  не дотягувався. Тому в мене складається враження, що у депутата Капліна гени ближче до русского міра. Бо інакше як пояснити таку агресивність? Майже ординську!

Нарешті, останнє і найголовніше: Імперія Зла могла населекціонувати і Капліних і Ляшків, Чорногузів і Аїстових, Рабиновичів і Шварцтухесів, Парцхаладзе і Гонгадзе, Нігоянів і Подолянів, Буракових і Алєйникових... Але усі тепер вони без винятку - діти України. І вони люблять Україну, український народ, українську мову, українську... І ми їх усіх любимо, бо вони усі нам милі і ще більше  любі. Бо вони висівають любов, а не, як Москва нині - знову ненависть. І вони з нами в одному ряду. І вони з нами в одному човні. І разом з нами усміхаються і кохаються, народжують мудрість і любов, дружбу і вірність. І в цьому випадку я так скажу: оце й уся селекція. Наша українська. І під таким законом підпишеться кожен із нас. Вірю і Каплін, і Ніщук, Ляшко і... я підписуюсь.

Олег Чорногуз, письменник,
спеціально для порталу "Воля народу"

Коментарі